"У те місце, де ми стояли, влучила ракета": як документалісти ризикують життям, знімаючи фільми

Для видання LB.ua український документаліст Андрій Литвиненко розповів дві важливі історії, пов’язані зі зйомками на війні.

Важливо Не треба мови, – будь ласка, в Росію, – Ада Роговцева закликала усіх говорити українською

Андрій Литвиненко поділився історіями зі зйомок війни

На п’ятий день вторгнення, в понеділок 28 лютого, Литвиненко поїхав з командою Sky News знімати розбиті мости. Вони хотіли проїхати в Бучу однією дорогою, однак, там було закрито, тому поїхали іншою. Потім на одному з блокпостів їм сказали: "Там вже бої, все гримить, розвертайтеся назад". За словами документаліста, у них було мало бензину, тож вони обрали найкоротшу дорогу, яку їм показав гугл, і рушили.

Біля Стоянки нас почали обстрілювати російські диверсанти. Був перший постріл, ми проїхали ще 3 метри, і після цього була черга по автомобілю. Ми з журналістами вилізли й поповзли за насип, а потім перемістилися в укриття, яке знайшли на автобазі складів Mary Kay і залишилися там: нас прихистили сторожі. Потім приїхала поліція, все оформила. Кулі потрапили в бронежилет оператора і репортера. Машину ми так і не змогли забрати, але потім, через місяць, нам повернули деякі наші речі. Тож поліція працює, дуже їй вдячні за це,
– сказав Андрій.

Андрій Литвиненко / Фото кінорежисера для LB.ua

Ще одна історія теж пов’язана з іноземними журналістами. У Харкові вони стали свідками двох ракетних ударів. "У цей день ми мали зустрітися з захисником, який би показав і розказав про місця танкових боїв у Харкові. Ми так і не зустрілися", – поділився Литвиненко. 

Коли режисер з командою їхали на зустріч, центр міста почали обстрілювати окупанти, і журналісти рвонули туди. Вони знайшли машину, що палає у дворі, "ще одна ракета встрягла в асфальт — або не розірвалася, або це просто двигун залишився, не зрозуміло".

До речі "Фортеця Маріуполь": перша серія з циклу фільмів про захисників "Азовсталі" вийшла онлайн

"Потім ми звернули за ріг, і там було видно влучання, були поранені люди. Медики нам закричали: "Буде другий приліт!". Мої журналісти якраз розвернулися зробити запис із місця події, але я сказав: "Валимо звідси швидко, буде друга ракета!", – зазначив Литвиненко. 

Ми тоді вскочили в машину і не встигли далеко від'їхати, як прямо у те місце, де ми стояли, влучила ракета. Коли прилетіла друга ракета, я, за правилами безпеки, випав із машини й ліг біля бордюру. Журналісти не помітили, що я випав, і поїхали. Потім, коли зрозуміли, що мене немає, то повернулися. Вони мені вдячні, що я їм життя врятував, але насправді це я собі життя врятував.

Андрій Литвиненко підсумував, що те, що вони побачили в результаті удару, — це жахливо. "І це відбувається кожного дня. Ти розумієш обсяги, масштаби того, що відбувається, коли знімаєш такі речі, і це завдає додаткового болю", – доповнив він. 

Андрій Литвиненко документує війну / Фото кінорежисера для LB.ua