Чуттєва історія про дослідження себе, – інтерв’ю з Катериною Горностай про фільм "Стоп-Земля"

Світова прем’єра фільму відбулася на Берлінському кінофестивалі, де картина "Стоп-Земля" отримала нагороду "Кришталевий ведмідь". Українським глядачам стрічку показали у межах Національного конкурсу Одеського міжнародного кінофестивалю, де стрічку відзначили Гран-прі та "Золотим Дюком" у категорії "Найкращий повнометражний фільм". Акторський колектив фільму журі нагородило за "Найкращу акторську роботу".

Це цікаво Найочікуваніші прем’єри грудня 2021 року: що подивитися напередодні Нового року

На четвертій Національній премії кінокритиків "Кіноколо" картина здобула головну нагороду за найкращий повнометражний ігровий фільм, а Катерину Горностай відзначили як найкращу режисерку, авторку сценарію, а також нагородили премією "Відкриття року" – за найкращий повнометражний дебют. Найкращою акторкою кінокритики назвали Марію Федорченко, виконавицю головної ролі у фільмі.

"Стоп-Земля": сюжет

Це чуттєва автобіографічна драма про 16-річну Машу, яка навчається у звичайній київській школі. Дівчина почувається дещо відсторонено від однолітків, але аж ніяк не є самотньою завдяки своїм близьким друзям Яні та Сєні. Кожен них по своєму переживає шкільну буденність. На носі екзамени, але головна героїня закохується в однокласника Сашу. Вона розуміє: якщо не наважитися зробити перший крок – ніколи не дізнаєшся, чи взаємні ці почуття. Чи наважиться Маша вийти з зони комфорту?

У широкий прокат в українських кінотеатрах фільм вийде 20 січня 2022 року.

Інтерв’ю з Катериною Горностай

Пані Катерино, розкажіть про історію створення фільму "Стоп-Земля" і про його назву.

"Стоп-Земля" – це гра з мого дитинства. Одна людина водить із закритими очима, інші люди – навколо неї на майданчику десь зверху від землі, і ціль гри така: тому, хто водить, спіймати й вгадати ім’я. Інший варіант – почути, як хтось перебігає з однієї верхотури на іншу. Вона кричить: "Стоп-Земля" і відкриває очі, гра призупиняється і таким чином водить та людина, яка в той момент була на землі. Такі правила гри.

Ми почали розробляти фільм в кінці 2016-го року.Сценарій більшою мірою був заснований на шкільному житті зразка 2000-х, але потім адаптований до сучасності.

Тому "Стоп-Земля" – це певний сплав ностальгії мого покоління і актуального життя сучасного підлітка, приправлений ідеалістичними рішеннями, як-от українська музика та мова, що лунають з усіх сторін.

Момент гри у картині "Стоп-Земля" / Фото пресслужби фільму 

У фільмі грають непрофесійні актори, з якими в процесі підготовки до зйомок ви працювали в акторській лабораторії. Розкажіть про цю лабораторію і як ви проводили кастинг?

Довго проводили кастинг, понад пів року. Працювалося унаслідок чудово. Так, непрофесійні. Більшість не мали досвіду в кіно. Щоб познайомитись і звикнути одне до одного, ми 9 тижнів займались з ними в акторській лабораторії – працювали над імпровізацією, голосом, руховими практиками.

Ви маєте досвід роботи із документальним кіно. Важливою частиною фільму є окремі інтерв’ю з героями, що перегукуються з епізодами основного сюжету. Ті розмови з героями – це імпровізація чи ні?

Так, вони перегукуються. Але це не документальний матеріал, це частина ігрового кіно. Наші герої вже пережили події сценарію на знімальному майданчику, тому говорили від імені персонажа. Це була імпровізація в тому сенсі, що не було написаного тексту, це була просто розмова зі мною, як абстрактним героєм. Я не хочу конкретизувати, хто говорить з ними, шкільний психолог чи хтось інший, але це мала бути людина, якій можна було довіряти, з якою можна поговорити. Тобто моєю метою було поговорити з ними якомога більш щиро. Скажімо, це імпровізаційно в сенсі мови, але це однаково ігрове кіно.

Так, я впізнала вас і ваш голос під час перегляду фільму. Наприкінці стрічки ви також сама фотографуєте своїх героїв.

Мені в цих інтерв’ю більше цікаві були вони, а не якась певна героїня. А з фотографією вийшло абсолютно випадково, ми думали, кого покликати на цю дуже дивну коротку роль фотографа і зрозуміли, що, в принципі, не треба нікого кликати, можна просто взяти того, хто вже є. Власне, це вирішилося майже в останній момент, перед плануванням того знімального дня.

Зйомки стрічки "Стоп-Земля" / Фото пресслужби фільму

Що мають зрозуміти сучасні підлітки, переглянувши фільм? Якою була ваша мета?

Найбільше мені подобається, коли люди реагують або говорять про те, про що я зовсім не думала, коли ми створювали фільм, бачать свої сенси. На одному з показів дівчинка із залу провела паралель із капроновими колготами, які руйнує головна героїня і ритуалом братання її та друзів. І в цьому дійсно була логіка, яку я не помічала. Ще один глядач помітив, що одна з інтимних сцен відбувається в шкільному коридорі біля класу хімії. "Ця табличка "хімія" там спеціально, запитав він?". І вона дійсно там була спеціально, тобто це виготовлена нами табличка, але ми з командою ніколи не вкладали в неї саме такий сенс. Я дуже очікую нових здогадок і теорій, особливо від молодших глядачів. А ще я хотіла б, щоб цей фільм працював для них як підтримка.

Ваші герої мали у фільмі такі ж імена, як в реальному житті. Наскільки відрізнялися їхній стиль, образи й мова у фільмі?

Ми значно орієнтувались на органіку акторів. Мені цікаво було знайти таких людей, яким будуть пасувати персонажі зі сценарію, дуже дивно змушувати людей, що не є професійними акторами, вдягати на себе не властиві риси. Професійний актор може перевтілюватися в різних персонажів, але, якщо ти маєш справу з не професійними акторами, тут дуже важливий типаж і характер реальної людини. Скоріше, вони доповнили собою тих персонажів, яких я описала в сценарії. А імена ми лишили для зручності. Хоча Машу так і звали у сценарії, такий збіг.

Сцена ритуалу у картині "Стоп-Земля" / Фото пресслужби фільму

Фільм – спокійний, хоч були моменти такого тривожного очікування. Так було під час сцени з рюкзаками, ритуалу, сильного пориву вітру на майданчику. Але нічого не стається. Розкажіть про цей прийом.

Це називається саспенс, гра на очікування глядача для того, щоб тримати його увагу. Мені хотілось написати фільм, в якому загалом нічого не відбувається. Але у межах кожної сцени в глядача все одно виникають певні очікування, що може статися, бо ми за своєю природою передбачаємо сюжетні повороти. Якраз підловлювати глядача на цих от штуках, наприклад, робити так, щоб він очікував і потім нічого не відбувалося – це прийом, який мені в цьому фільмі було цікаво застосовувати.

Ваш фільм – ніби на межі двох поколінь. Персонажі переписуються в інстаграмі, а потім грають в дитячу гру на майданчику... Чи опиралися ви на свій життєвий досвід під час роботи над проєктом, у які ігри грали?

Звісно, сценарій опирається, власне, на мій досвід і саме тому є таке ностальгійне відчуття, ніби трошки з того часу, коли я була підлітком. Мені цікавий цей сплав. Відтворити реальність абсолютно точно – такої мети в нас не було. Цікава якраз от така межовість між двома часами. Просто ті речі, які є у цьому сценарії, – вони насправді універсальні, тому хоч би що там було, як би не змінилися часи, багато чого і досі відбувається. Тобто кожен рік, я впевнена, якась компанія 16-річних дівчат і хлопців рятують того, хто зачинився в туалеті й заснув. Це просто класика усіх часів, в мене теж була така історія (усміхається). Просто різниця в тому, що зараз це зразу публікують в сторіс, а тоді це передавалося з уст в уста.

Читайте також Ідея перестрибнути в часі зробила мене вільним, – відверта розмова з Васяновичем про "Атлантиду"

У фільмі ви показуєте доволі непрості стосунки батьків з дітьми. Знаю, що ваші батьки – хороші психологи. Чи допомагали вони вам у певних моментах під час створення сценарію?

Я не давала читати його батькам. Але ми, в принципі, з мамою багато обговорюємо таких світоглядних питань. Тобто певні речі, які є у цьому фільмі, частково також від неї, наприклад, про підлітковий вік. Коли я писала сценарій, ми згадували мій підлітковий вік. Мені цікава була її перспектива, як вона це бачила. І деякі штуки для мене в цьому сенсі були дуже цікавими.

Сцена з ритуалом насправді відбувалась у мене в житті, тільки нас було три дівчини, три найкращі подруги, які вирішили провести такий доволі кривавий ритуал і ми це приховували потім від батьків.

Ми справді не могли про це розказати, бо це могло виглядати дивно і я переживала, що моя мама могла б подумати, що зі мною щось негаразд. Хоча я думала, що вона не помічала, що в мене там щось на руці з’явилося, я приховувала це доволі старанно. Через 13 років після цього випадку я її запитала: "А ти помічала?". Вона каже: "Помічала". "А чому нічого не запитала?", – питаю. Вона сказала: "У той момент я вирішила не лізти, бо я бачила по інших індикаторах, що з тобою все гаразд; і нервувати, що це якийсь там селфхарм чи якісь депресивні стани не варто". Я була дуже вдячна їй за це – за те, що тоді, коли мені було 16 років, вона просто вирішила не втручатись.

Головні герої стрічки "Стоп-Земля" / Фото пресслужби фільму

Як відрізняється процес роботи над ігровим кіно і документальним? Розкажіть про свій досвід.

Документальне кіно стосується реальних подій, ти збираєш, фіксуєш реальність. Під час зйомок ти можеш думати про що це кіно і можеш собі планувати, який у нього буде сюжет, з чого ти почнеш і чим закінчиш, але це такий дуже живий процес, який відбувається тут і тепер, в дуже тісному контакті з героями твого фільму, часто концепція фільму змінюється під час зйомок, або вже на монтажі. В ігровому кіно найбільше важить планування, кастинг, вибір локацій, постійні розмови з командою, а також як будуть виглядати місця, де живуть герої, самі герої та знімальна методика... Це дуже важливий процес у межах якого якраз кіно і формується, а вже потім настає момент виробництва, коли його треба знімати.

Тобто в документальному кіно найбільше важить знімальний процес і чуйність автора до реальності, а в ігровому кіно – виготовлення сценарію і планування знімального періоду. Спільним є те, що для обидвох цих форм дуже важливим є монтаж – це фіналізація, оформлення історії, пошук фільму в уже наявному матеріалі.

На вашу думку, на якому етапі зараз українське кіно?

Я не знаю, я думаю, що це справа кінокритиків: вирішувати, що таке нова хвиля українського кіно і коли вона почалася. Я дуже зсередини дивлюся на цей процес. Українське кіно мені цікаве, я дивлюсь його. І не тільки авторські, а й жанрові фільми.

Якщо це авторське кіно, його обов’язково треба дивитися на великому екрані. Я очікую на прем’єри: я ще не бачила "Носорога" Сенцова, "Відблиск" Васяновича. З останніх, які можу порадити, це, звісно, "Погані дороги" Наталки Ворожбит, "Цей дощ ніколи не скінчиться" Аліни Горлової.

"Стоп-Земля" 2021: дивіться трейлер до фільму онлайн

Фільмографія Катерини Горностай

• "Віддалік" (11 хвилини, ігровий, 2015 рік);
• "Скрізь Майдан" (36 хвилини, документальний, 2015 рік);
• "Згущьонка" (7 хвилини, ігровий, 2016 рік);
• "Бузок" (30 хвилини, ігровий, 2017 рік);
• "Крокодил" (23 хвилини, ігровий, 2018 рік);
• "Стоп-Земля" (122 хвилини, ігровий, 2021 рік).