Порожні стосунки, дитячі травми, інвалідність: інтерв’ю з Барратьє про новий фільм

В інтерв’ю для 24 каналу Крістоф Барратьє розповів про зворушливу картину "Лети зі мною", натхненну реальною історією дружби. У Франції "Лети зі мною" став одним із перших фільмів у кінотеатрах після карантину, і був гітом національного прокату. 

Читайте також Про війну, російську пропаганду та підтримку світу: інтерв’ю з актрисою Ірмою Вітовською

В Україні картина була представлена на фестивалі "Вечори французького кіно", і мала вийти в прокат навесні, та плани дистриб’юторів порушило російське вторгнення.

Про що розповідає стрічка 

За сюжетом молодий мажор на ім'я Томас проводить ночі в клубах, а дні – в ліжку. Його батько, втомившись від витівок хлопця, примушує сина піклуватися про одного зі своїх пацієнтів, 12-річного Маркуса. Коли доля зіштовхне їх, життя обох зміняться назавжди.

Головну роль у фільмі виконав онук легендарного актора Жана-Поля Бельмондо — Віктор Бельмондо.

"Лети зі мною": дивіться трейлер 

 

Інтерв’ю з Крістофом Барратьє

Довідка. Крістоф Барратьє – французький музикант і кінорежисер, чий дебютний фільм "Хористи" отримав дві номінації на Оскар і досі є прикладом одного з успішних та високо оцінених дебютів у французькому кіно. Також за плечима Барратьє дві номінації на премію BAFTA, три — на "Сезар", одна — на "Ґойя".

"Лети зі мною" – перша стрічка за останні 4 роки: історія створення

Привіт. Це ваша перша стрічка за останні чотири роки.

Для мене це звична справа, відколи я взагалі знімаю фільми. На початку своїх проєктів я завжди витрачаю чимало часу на дослідження, пишу багато версій сценарію, і не надто переймаюся тим, скільки часу це забирає. Тому процес досить повільний.

Хоча за останні 15 років мене просили попрацювати з багатьма сценаріями, дуже мало з них цікавили мене настільки, щоб я думав відкласти те, над чим працював у той час. Але коли в жовтні 2019 року мені до рук потрапив сценарій Матьє Делапорта й Антоні Марсьяно, він справді вразив мене, хоча я вже працював тоді над іншим проєктом. Усього за кілька тижнів ми з авторами внесли деякі корективи – очевидно, я мав підлаштувати сценарій під себе.

Ми зняли фільм у лютому 2020 року. Графік був дуже щільний, завдяки чому я зрозумів, наскільки корисний може бути тиск, коли потрібно щось зробити. Клод Шаброль одного разу сказав мені, що вважає за краще знімати кожні два роки або навіть щороку, бо якщо витрачати на зйомки надто багато часу, ми робимо проєкти занадто священними, "прирікаємо себе на створення шедеврів". Але що справді має значення — то це створити твір, роботу. Я довго міркував про цю пораду, але тепер повністю поділяю цю думку.

"Лети зі мною" засновано на реальних подіях. Яка частина цієї історії відгукнулася для вас?

Без сумніву, це випадкова зустріч двох персонажів, обидва з яких мають обмежені можливості у боротьбі за життя.

Маркусу жити нормальним життям заважає інвалідність. У той час Віктор, абсолютно здоровий, але не знаходить власного шляху, і постійно намагається втекти від реальності. Їхні наївність і невинність мене дуже зворушують, можливо, тому я розумію їх.

Можливо, продюсери таке не дуже люблять, але для режисера це добре. У будь-якому випадку, такі риси типові для персонажів моїх фільмів. Напевно, тому продюсер Димитрій Рассам і подумав про мене, коли шукав людину для режисури свого проєкту.

"Лети зі мною", як і решта ваших робіт, – це історія про наставництво?

В мене це виходить неусвідомлено, але справді, в моїх історіях часто фігурує наставник, який з розвитком подій виявляється субтильним, ніж його підопічний. Тому зрештою він стає персонажем, який змінюватиметься й розвиватиметься сам. Така сторона історії була очевидна у "Хористах", але також у "Париж! Париж!". "Секрети часу", екранізація роману Паньйоля, яку я щойно зняв (нещодавно завершений фільм Барратьє, знятий одразу після "Лети зі мною" – Кіно 24), – це також історія про наставництво. Я, певно, все ніяк не залишу дитинство позаду.

"Наймудріша людина – завжди не та, про кого думаєш спочатку": якими є головні герої картини 

Чи можна сказати, що "Лети зі мною" — це більше coming-of-age фільм, ніж драматична комедія?

Безумовно. Томас, розпещений і незрілий мажор, не може знайти своє місце в житті, і в кінцевому підсумку він покладається у своїх пошуках на молоду, знедолену дитину з інвалідністю. Наймудріша людина – завжди не та, про кого думаєш спочатку. Маркус вчиться жити зі своєю вадою, а Томас приходить до розуміння, що сам теж має ваду – емоційну.

Головні герої стрічки / Фото Артхаус Трафік

Про роль онука видатного актора Жана-Поля Бельмондо

Це також історія про героя, не здатного вирватися з сімейної історії. Запросити на цю роль Віктора Бельмондо, онука видатного актора, не здається тривіальним вибором!

Не слід обманювати себе: Віктор пройшов інтенсивну підготовку. Хлопець має великий талант, він дуже професійний. Віктор одразу мені довірився, він дослухається до мене, а також багато працює. Крім очевидної сімейної схожості, він також успадкував від свого діда певну грацію, пластичність і безтурботність, та при цьому він ніколи не впадає у мімікрію. Він був настільки ж переконливим у комічних сценах, як і в тих, де ми бачимо внутрішні рани. Можливо тому, що він теж має їх, глибоко в душі? Це правда, що, окрім веселої зовнішності, "жартівники" часто мають складнішу, навіть похмурішу натуру. У будь-якому випадку, вони з Йоанном (якого я обрав самостійно) "знайшли" один одного дуже швидко. Для мене очевидна їхня чудова життєва взаємодія на екрані.

Ви теж із кінематографічної родини…

Мої батьки були акторами, постійно гастролювали, і протягом 3–4 років мене виховувала моя бабуся, також акторка. Вона розповідала мені про свої фільми, Ґітрі, Карне, Паньоля… Я був дещо самотньою дитиною, але не думаю, що це було для мене проблемою, самотність стала своєрідним другом. Напевно, я шукав балансу в прослуховуванні музики, грі, читанні, перегляді багатьох фільмів.

Я вважаю, що герої Маркуса і Томаса переживають самотність по-своєму. Маркус не може вести соціальне життя через свою інвалідність, а Томас страждає від дитячої травми, яку намагається приховати в порожніх стосунках. Цей фільм більше про самотність, ніж про інвалідність, але при цьому він легкий, має химерну атмосферу, без моралізаторства чи надмірного співчуття.

До речі Про дар створення незабутніх історій та персонажів: інтерв’ю з відомим норвезьким режисером

Як ви "відкрили" Йоанна? Ви майстер постановок із молодими акторами.

Кастинг-директорка Валері Еспань та її команда провели масштабний кастинг, і в результаті навіть короткий список претендентів був чималий. Мені довелося побачити 200 дітей на відео, а потім 80 особисто. Як це часто буває, все стає очевидним через 5-10 секунд, як у будь-якого актора, але тим більше у дітей. Ви можете попросити дорослого зіграти проти типажу, але дитина не може змусити свою природу. Вона має бути персонажем, і ви сприймаєте її такою, якою вона є.

Йоанн швидко вирізнився з-поміж інших. Він володіє здібностями, якими володіють актори, які знають, як вийти за межі тексту, щоб створити персонажа з додатковим виміром, який неможливо уявити під час написання. Актори навчають нас дечого про нашу майстерність: неважливо, чи буде це Жерар Жюньо, Кловіс Корнійяк чи Йоанн, та іноді я кажу собі, що вони роблять сцену не так, як я хотів, а набагато краще. У такі моменти розумієш, що вони чудові актори.

Як Жерар Ланвен долучився до створення картини 

Оскільки ми заговорили про акторів, розкажіть, як вам вдалося переконати Жерара Ланвена долучитися до цієї пригоди?

Я зателефонував йому, дотримуючись усіх протоколів, яких слід дотримуватися в таких випадках, адже він один із великих акторів французького кіно. Я захоплювався ним ще з фільмів "Ніч, на вулиці" й "Дивна справа", та пізніших "Вали звідси" й "На чужий смак". Я завжди мріяв зустрітися з ним на знімальному майданчику. Він один із тих інтелектуальних акторів, яким потрібний багатошаровий сценарій, щоб скласти свого персонажа і насамперед довіра до свого режисера. Він дуже точна людина, з сильним характером!

Я від народження спілкуюся з акторами, і це допомогло мені подолати страх режисерувати таких особистостей, тримаючи при цьому їхню повагу до мене. Довіра також здобувається повагою.

Музична сторона фільму також важлива, зокрема назва запозичена у Жан-Жака Ґольдмана (оригінальна назва Envole-moi). 

Аура фільму невіддільна від емоцій, які передає ця назва. Віктор Бельмондо, як і Йоанн Елунду, навіть виглядають так, ніби їх несе вітер, коли вони рухаються. Музика Філіппа Ромбі, мого вірного композитора, також дуже легка, повітряна. Я музикант за освітою, і емоції, які викликає музика, відіграють величезну роль у моїх творах. Я навіть витер пил зі своєї гітари, щоб трохи взяти участь, і знову відчути чарівні емоції від перебування перед мікрофоном!

Головні герої стрічки / Фото Артхаус Трафік

Про атмосферу фільму на зйомках 

Велика частина фільму була знята після першого локдауну. Розкажіть про атмосферу на знімальному майданчику?

Ми закінчили п’ять знімальних тижнів, перш ніж довелося перерватися на березневий карантин, і повернулися на знімальний майданчик у червні. Ті три місяці перерви, мабуть, були дуже корисними, тому що після цього кожен із персонажів ніби отримав нову енергію. Всі були такі раді знову бути разом, що навіть знімальний матеріал покращав.

Зрештою, з "Лети зі мною" вийшов feel-good movie (фільм, від якого добре). Він став чудовою стрічкою для кінотеатрів, які відновили роботу після пандемії.