Про пошук зниклих бійців та ідентифікацію загиблих: де дивитися фільм "Черга на прощання"

На прикладі історії головної героїні фільму, Ірини Карась, розслідувачі розповіли про труднощі українців, які довгими тижнями, місяцями, а іноді й роками чекають своєї черги, щоб мати можливість попрощатися з найріднішими.

Читайте також 7 важливих українських фільмів, які вийшли цього літа

"Черга на прощання": чому варто переглянути

Історія Ірини про те, з чим зіштовхуються сім'ї загиблих військових після того, як пережили найстрашніше – звістку про смерть рідної людини. Розповідаючи про ціну втрати однієї родини, ми привертаємо увагу до проблеми, яку належить вирішити,
– сказала авторка проєкту Ярослава Тимощук.

“З Іриною ми познайомилися, коли її загиблого чоловіка вже повернули з тимчасово окупованих територій під час обміну. Ми супроводжували її у взаємодії з різними державними органами, необхідними для підтвердження факту смерті та проведення ДНК-експертизи для ідентифікації загиблого”.

За словами Ярослави, чекання цих експертиз розтягується на місяці – й для родичів загиблих це незагоєна рана, яку знову роз’ятрюють. 

"Черга на прощання" – це найбільш емоційна журналістська історія, над якою мені доводилося працювати. Головна героїня фільму, дружина загиблого військового Ірина Карась із Маріуполя, рік і два місяці після звістки про смерть чоловіка чекала, щоб упізнати й поховати його. Мене вразило, як 10-річна дочка Карасів Настя каже: “Я не хочу, щоб мій тато був героєм — я хочу, щоб мій тато був живим”. Вона змушена стати дорослою, будучи ще дитиною”, – сказала авторка.

"Черга на прощання": дивіться фільм онлайн 

Після повномасштабного вторгнення Росії, українські лабораторії зіткнулися з серйозною проблемою: вони не мають достатньо ресурсів, фахівців та потужностей для проведення тисяч ДНК-експертиз. Відповідно до українського законодавства, правоохоронним органам не дозволено залучати результати та досвід з іноземних лабораторій, і власні лабораторії не в змозі впоратися з потоком запитів.

“У нас у всіх один ворог – Росія. Ми зробили серію документальних розслідувань про воєнні злочини росіян і в якийсь момент зрозуміли, що час повернутися до нашого головного напряму роботи – системних проблем в Україні. Однією з таких системних проблем під час війни є ідентифікація безвісти зниклих. Українські ДНК-лабораторії не здатні впоратися з таким обсягом експертиз. І люди місяцями, а дехто й понад рік, чекають на те, щоб поховати близького. Ми поставили перед собою питання: “Чи все зробила держава, щоб очікування стало коротшим?” Коротка відповідь – ні. Довга – у розслідуванні”, – поділилася редакторка фільму Інна Білецька.

Реакція мережі

• "Ще одна страшна сторінка війни! І ще одна сторінка чиновницького пофігізму і байдужості до людських доль! Дякую за роботу! Як завжди актуально! І дуже боляче";
• "Вічна памʼять героям! Мама та донечка неймовірні, ваш татусь точно вас оберігає та гордиться вами";
• "Бракує слів. Гнітючий біль. Хочеться обійняти кожну матір, жінку, чоловіка, дитину";
• "Господи, який же біль. Кожне фото, кожне слово, кожна річ – це все як ножем по серцю. Співчуваю родинам загиблих героїв, бажаю терпіння й мужності всім, хто змушений так довго шукати й чекати";
• "Болить душа… Скільки таких сімей з вирваним серцем. Вічна пам‘ять героям України, сил рідним";
• "Це така трагедія, травма, біль, як же жаль наших людей. Як карати винних у цій війні, що творить московит";
• "Дивитися важко, та потрібно! Дякую за цю роботу".