Їх обожнювали мільйони: старі серіали, які виявились російськими
- Стаття обговорює вплив російських серіалів, які популяризували російську армію та культуру, на українське суспільство, називаючи їх пропагандою.
- Зазначається, що багато з цих серіалів формують позитивний образ російських інституцій, що може бути небезпечним для інформаційної та культурної безпеки України, особливо під час війни.
Ні для кого не буде секретом, що багато років після здобуття Україною незалежності, наше телебачення було насичене російським контентом. Оскільки наша країна тривалий час була на стадії становлення економіки та інших важливих структур, Росія не пасла задніх, а продукувала фільм за фільмом, серіал за серіалом.
І найцікавіше, що цільовою аудиторією не завжди були росіяни, а саме люди з сусідніх країн, яким показували певну могутність Росії через армію, спорт, музику та інші сфери життя. Та коли всі подорослішали, а сусідська країна-агресорка розв'язала жорстоку війну проти України, то у суспільстві поступово почало з'являтись розуміння, що десятки років на телебаченні ми дивились саме російську пропаганду.
Зверніть увагу 3 культові серіали, від яких не могли відірватись вечорами
Далі 24 Канал розповість про які серіали йдеться та чому їх варто більше не дивитись.
"Кадети"
На перший погляд, сюжет серіалу виглядає як історія про дорослішання підлітків у військовому училищі. Однак уважний глядач зрозуміє, що все це подається через ідеалізацію російської військової системи. Армія показана як почесний і правильний шлях, де хлопці стають "справжніми чоловіками".
Проблема у тому, що глядач емоційно прив'язується до героїв і починає сприймати цю систему як позитивну норму. У реальності ж російська армія – це інструмент війни проти України. Такий контент може знижувати критичне сприйняття і викликати симпатію до інституції, яка є прямою загрозою.
"Солдати"
Про цей серіал говорили вже чимало. Автори показали його як місце, де армія – місце пригод і навіть "своєрідної романтики". Однак там не одноразово демонстрували як "корінні росіяни" принижували та знущались з людей, які відрізняються від них кольором шкіри, розрізом очей тощо.
Найкраще в цій історії спрацьовує гумор. Те, що мало б викликати питання та осуд, подається як щось смішне і звичне. У результаті формується відчуття, що ця система "не така і погана". А для українців ця тема має бути особливо відчутною, бо йдеться про армію країни, яка веде війну.
"Універ"
Тут немає прямої політики чи армії, але є інший рівень впливу – культурний. Серіал формує уявлення про "нормальне життя": як жартують, як спілкуються, які цінності мають студенти.
Та проблема полягає в тому, що через регулярний перегляд такий контент:
- закріплює російську мову як основну у розважальному просторі;
- популяризує російські реалії як "свої";
- витісняє українські історії і жарти.
Це так звана "м'яка сила" – без примусу, але з довготривалим ефектом формування звичок і симпатій.
"Молодіжка"
Серіал про спорт виглядає максимально нейтрально, але він дуже емоційний. Глядач переживає за команду, радіє перемогам, співпереживає героям. І разом із цим підсвідомо засвоює ідею гордості за "свою країну", однак у російському контексті.
Спорт тут використовується як інструмент формування позитивного образу держави: сильна команда, підтримка тренера, віра в перемогу. Це створює емоційний зв'язок із країною, яка подається як джерело цих позитивних емоцій.
"Повернення Мухтара"
Цей серіал показує працівників поліції як чесних, відданих й ефективних. Кожної серії розкривають злочини, а винні несуть покарання. Глядач звикає сприймати правоохоронну систему як таку, що працює правильно і захищає людей.
У реальності ж ці інституції Росії часто пов'язані з репресіями та насильством. Але через серіал формується оманливий образ "доброї поліції".
І це, на жаль, ще не весь список тих російських серіалів, які сьогодні вже точно не варто дивитись. Можна згадати ще "Татусевих доньок" чи "Щасливих разом", де час від часу згадувалась Україна у дуже негативному ключі. Мовляв, це якась "забита країна", куди розвиток цивілізації ще не дійшов.
І ще одне, й, можливо, найголовніше, більшість цих акторів сьогодні або замовчують тему війни в Україні, або відкрито підтримують вбивство мирних українців на своїй же території.
Чому це важливо?
Головна проблема полягає не в одному серіалі, а в системному ефекті. Коли людина регулярно дивиться такий контент, вона:
- емоційно звикає до російського середовища;
- починає сприймати його як близьке і знайоме;
- менше відчуває дистанцію між "своїм" і "чужим".
У мирний час це виглядало б як звичайний культурний обмін, однак все ж з прихованою долею пропаганди. Але під час війни це вже питання інформаційної та культурної безпеки. Саме тому багато українців свідомо обирають інший контент, щоб не підтримувати й не споживати продукт країни-агресорки навіть на рівні розваг.