"Щедрик" варто подивитися, – відверта розмова з режисеркою фільму Олесею Моргунець-Ісаєнко

Напередодні прем’єри 24 Канал поспілкувався з режисеркою фільму Олесею Моргунець-Ісаєнко. Вона розповіла, що стрічка показує період Другої світової війни й україно-польські відносини. А своєрідною сюжетною ланкою є мелодія "Щедрик", яку дуже любить мати головної героїні Ярослави Софія.

Читайте попередній наш ексклюзив "Я просто хочу, аби люди сміялися": інтерв’ю зі сценаристкою Іреною Карпою про фільм "Сусідка"

Довідково. Олеся Моргунець-Ісаєнко народилася 1984 року на Чернігівщині. Закінчила Національний Університет театру, кіно і телебачення імені Карпенко-Карого. З 2015 є членкинею журі Міжнародного літературного конкурсу "Коронація слова". У творчому доробку режисерки – десяток важливих проєктів, серед яких: документальні фільми "Свiчадо вiчного" (2004 рік), "Мольфар" (2005 рік), "Автомобілі" (2008 рік), короткометражний "Cello". Історичну драму "Щедрик" Олеся Моргунець-Ісаєнко зняла за сценарієм Ксенії Заставської у копродукції України та Польщі.

В офіційному синопсисі фільму "Щедрик" йдеться, що події картини розгортаються в Івано-Франківську, тодішньому Станіславові, починаючи з кінця 1938 року. Одна імперія витісняє іншу, керівні режими ворогують, а світ довкола починає стрімко змінюватися.

За сюжетом, в одному будинку по сусідству живуть спершу сім’я українців, поляків та євреїв. Пізніше поселяються німці. Почалася Друга світова війна і часу на щасливе життя дорослих не залишилося. Проте були діти, які попри всі обставини, прагнули мати дитинство – і воно в них було, завдяки матері дівчинки Ярослави – викладачці співів Софії, яку зіграла Яна Корольова. Вона навчала їх співати, колядувати та продовжувати мріяти. 

"Щедрик" 2023: дивіться трейлер історичної драми

 

Інтерв’ю з Олесею Моргунець-Ісаєнко про фільм "Щедрик"

Про історію створення та локації зйомок

Доброго дня, пані Олесю! Розкажіть про ідею створення такої картини.

Привіт. Це не моя ідея, а авторки сценарію фільму Ксенії Заставської. Я з нею спілкувалася й, в принципі, ця авторка є романісткою, багато пише, вона письменниця. Її цікавлять українські теми й, наскільки мені відомо, ця ідея виникла під час чи після Майдану, який відбувся в нас у 2013 році. Коли я прочитала цей сценарій, мені він теж сподобався, тому що там була закладена тема, якою на той момент я вже займалася. Це період Другої світової війни й україно-польські відносини.

Де і коли знімали фільм?

Фільм знімали в Києві та Ніжиловичах (селище під Києвом). Ми також шукали місце, аби провести зйомки в Івано-Франківську, проте вулиць з будинками, де були б збережені старі вікна та двері, без кондиціонерів, не знайшли. Дуже дорого було б все замальовувати — це майже повністю малювати нове місто.

Тому ми прийняли рішення зняти кіно в декорації. Вулиця — це декорація, і весь будинок, який ви побачите у фільмі, повністю побудований у павільйонах.

Олеся Моргунець-Ісаєнко / Фото 24 Каналу

Робота з польськими акторами

У картині беруть участь польські актори Мирослав Ганішевський та Йоанна Опозда, які втілили сімейство Калиновських, та Томаш Собчак, виконавець ролі Ісаака. Якою була атмосфера на знімальному майданчику? Як зараз ці актори говорять про Україну? Як підтримують?

Працювати на знімальному майданчику з ними було дуже комфортно. Як на мене, то різниці у співпраці з польськими акторами чи з українськими немає. Усе залежить від професійності актора і від самої людини. Спочатку на роль поляка-військового ми хотіли запросити Томаша. Він прийшов на проби, та коли я його побачила, то одразу зрозуміла, що з нього вийде чудовий єврей. І він таки зіграв його у фільмі. В процесі спілкування ми з ним вияснили, що його сім’я жила на єврейській вулиці й, можливо, у нього таки є родичі євреї.

З Йоанною Опоздою та Мирославом Ганишевським у нас на майданчику не було жодних проблем. Це було легко, цікавий досвід. Актори говорили до мене польською, а для них перекладали мої репліки з української. Про Томаша хотілося б сказати, що він був присутній на першому прем'єрному великому показі, який відбувся в березні цього року, у Варшаві. Він уже став другом нашого фільму і дуже підтримав мене морально, коли почалась війна, він займає дуже проукраїнську позицію. А Йоанна їздила на фестиваль українського кіно в Америці та представляла там наш фільм.

Кадр з фільму "Щедрик" / ​Фото пресслужби стрічки

Головне про кастинг на дитячі ролі

З трейлеру ми бачимо, що участь беруть дітки. Як відбувався відбір на дитячі ролі?

Це був звичайний кастинг. У нас була головна вимога — щоб діти співали. І кожна з трьох дівчат, які зіграли в кіно, Женя, Поліна і Христина, у фільмі – це Діна, Ярослава і Тереза, гарно вміють співати. Окрім Талії, яку зіграло дві актриси, дві сестрички півтора року і чотири. Коли я почула, як співає Поліна, мене це вразило, і я зрозуміла, що саме вона має бути Ярославою.

Кастинг ми провели багатьом дітям, і навіть зараз, коли я дивлюсь якісь українські фільми, мені здається, що я знаю кожну дитину. Майже всі діти з Києва, які мали акторський досвід чи акторський потенціал, були у нас на пробах. Але ми обрали от таких трьох дівчаток, і я дуже задоволена, що саме вони потрапили до нашого кіно.

Кадр з фільму "Щедрик" / ​Фото пресслужби стрічки

Колядки, які звучать у фільмі "Щедрик"

"У фільмі можна буде почути святкові пісні, притаманні кожній із представлених національностей – українцям, полякам та євреям". Про які пісні йдеться?

Крім "Щедрика" у фільмі звучить також польська колядка, яка має назву "В нічній тиші", та традиційна єврейська пісня, яку ми знайшли, проконсультувавшись в синагозі. Її співає дівчинка-акторка мовою їдиш (єврейська мова). Цю пісню виконують на свято Рош га-Шан (так званий єврейський Новий рік).

"В нічній тиші": слухайте колядку онлайн

 

Мелодію "Щедрик" Леонтович створив на початку 20 століття, події у фільмі розгортаються з 1938 року, коли "Щедрик" вже був відомий усьому світу. Розкажіть, якою буде сюжетна лінія, пов'язана зі "Щедриком"?

Так, події фільму "Щедрик" розгортаються з кінця 1938 — напередодні 1939 року (одна із перших сцен фільму — зустріч Нового року), коли почалася війна. "Щедрик" є символічною піснею, яку дуже любить мама головної героїні Ярослави, Софія. І ця пісня є своєрідною сюжетною ланкою. Дівчинка, яка чула виконання цієї пісні, й мама, яка прищепила доньці любов до "Щедрика".

Саму пісню обрали невипадково, бо вона не може не зачепити. І тут не тільки про гарну мелодію, а й про елемент самоідентифікації: тим, ким ти є. Коли у тебе є власна пісня, тоді ти можеш вважати себе українцем чи євреєм, чи поляком. Коли у тебе є мова, пісня, культура, тоді ти є частиною свого народу.

Олеся Моргунець-Ісаєнко / Фото 24 Каналу

Міжнародне визнання історичної драми

Перш ніж фільм потрапив до українського глядача, "Щедрик" завоював серця міжнародних кінофестивалів. Його показали вже у 9 країнах світу, якщо я не помиляюся. Чи плануєте ще подаватися на міжнародні фестивалі?

Фільм продовжує подорожувати фестивалями. Його показали в багатьох країнах світу. Найбільше нас здивувало те, що фільм дуже вподобали на інших континентах: в Америці, Канаді, Австралії. Навіть у Нігерії він був показаний, і ми отримали головний приз на фестивалі. Звичайно, його возили і Європою, зокрема показали в Литві, Франції, Польщі. Неодноразово також він був показаний у Кореї, планується прокат в Японії. Єврейські фестивалі й надалі продовжують запрошувати цей фільм, і ми плануємо ще декілька показів в Америці, знов таки на єврейських фестивалях. Що буде далі — подивимось.

Відгуки глядачів на "Щедрик" за кордоном

Як стрічку сприйняли у світі на тлі війни Росії проти України?

Звичайно події, які трапилися після 24 лютого, змінили бачення цього фільму.

Якби ми показали цей фільм до 24 числа, то його б сприймали, мені здається, просто як драму.

Так, можливо, він би сподобався глядачам, тому що там є діти, тому що в основі сюжету певна драматична історія. Але з початком повномасштабної війни ця історична дійсність, яка вже з нами, українцями, траплялася, просто тотально повторилася, й уже ми дивимося на цю історію зовсім іншими очима. Навіть ті, хто не знав своєї історії, для них стає дуже важливими розуміти те, що відбулося і відбувалося насправді з українцями в стосунках з росіянами, з тоталітарним режимом. Розуміння того, що це тягнеться уже сторіччями, вся ця визвольна боротьба від російського тоталітарного режиму, який хоче знищити українців. Іноземцям так само цей фільм цікавий через історичний контекст, який розповідає більше про ті відносини, які були між Україною і Росією, точніше Радянським Союзом.

Кадр з фільму "Щедрик" / ​ Фото пресслужби стрічки

Різдво 25 грудня чи 7 січня – позиція Олесі Моргунець-Ісаєнко

Оскільки у фільмі також можна буде побачити унікальні традиції святкування Різдва... То хочу спитати – як ви ставитеся до того, щоб святкувати Різдво з усім світом 25 грудня?

Наша родина святкує Різдво 25 грудня вже третій рік поспіль. Хоча ми також святкуємо його і в січні, адже, це можливість розділити його з рідними, які дотримуються інших традицій. Але я насправді переконана, що офіційно Різдво має бути 25 грудня — так, як це було до революції 1917 року, коли українці святкували 25 грудня. Ці традиції та звичаї треба повертати, бо вони були вкрадені Радянським Союзом.

Три причини, чому варто піти на "Щедрика" в кіно

Чому українцям зараз важливо побачити історичну драму "Щедрик" в кінотеатрах? Назвіть 3 причини.

Мені здається, одна з головних причин, чому українці мають побачити "Щедрик", – це тому, що там розкрито історичний контекст, про який не всі українці навіть знають. У кінотеатрах в усьому світі до мене підходили переселенці, особливо жінки й казали: "Боже, ми вам так вдячні. Ми багато чого не знали та ми б дуже хотіли, щоб всі українці, які виїхали, побачили це кіно, щоб більше людей зрозуміло, що відбувається, щоб перестали захищати росіян і якось виправдовувати їх".

Тому от просто заради того, щоб дізнатися свою історію і варто подивитись "Щедрик".

Також у фільмі знялись чудові прекрасні актори Яна Корольова, Андрій Мостренко. Ці чудові діти, прекрасний голос нашої Поліни. Мені здається, все це теж варто уваги. Ну і третя причина, яка б могла покликати в кіно, – це те, що це український фільм. Ми маємо підтримувати український кінематограф, це дуже важливо для творців, тих, хто продовжує далі створювати такі фільми — в Україні не так багато історичних драм…

Щиро дякую за розмову! До зустрічі в кіно. 

Дякую і вам. 

З Олесею Моргунець-Ісаєнко на допрем’єрному показі у Львові / Фото 24 Каналу