Ірена Карпа впевнена, що під час перегляду нового фільму "Сусідка", українці зможуть розслабитися, подивитися на довоєнний Київ і згадати наше мирне життя та проблеми, які були до 24 лютого. "Людям буде просто весело" – сказала письменниця в інтерв’ю 24 каналу. Прем’єра картини зовсім скоро – з 29 грудня у кіно!
Читайте Варто переглянути: найкращі українські фільми, які вийшли у 2022 році
Інтерв’ю з Іреною Карпою
Про досвід написання сценарію до фільму "Сусідка"
Добрий день, пані Ірено. Стати письменницею було вашою мрією. А ось писати сценарії до фільмів – ви прагнули цього?
Вітаю. Писати сценарій до фільмів – це ще один із видів літературної діяльності. Для мене це важливий досвід. Цікаво подивитися, як написані репліки й сцени оживають завдяки грі акторів. Думаю, що кожному письменнику це б сподобалося. А, звісно, цікаво ще було б, щоб готова книжка оживала, але писати оригінальний сценарій – це додатковий челендж, тим більше навмисно в такому легкому жанрі – це був хороший досвід, мені сподобалося.
Як з’явилася ця ідея? Як довго ви готували сценарій?
Взагалі ідея з’явилася в Олесі Ногіної, продюсерки й шоуранерки цієї картини. Ми давно познайомилися через різні проєкти й зараз просто дружимо, тому вона звернулася до мене з пропозицією: "Ну що, напишімо сценарій". Я відповіла: "А давай!", і на той момент, я фактично взагалі була студенткою фільмової школи у Франції, де ми якраз вчилися конструювати драми. А тут потрібно написати було абсолютно легкий фільм, імпровізувавши й відходячи від правил. У нас був дуже жорсткий дедлайн, на конкурс Держкіно треба було податись буквально за два тижні, і перший драфт я писала взагалі навстоячки: в чергах на Каннському фестивалі під час показу фільмів, в машині та просто на ходу, щоб швиденько все здати.
Це було в такому стресово-авральному темпі, кожну нову сторінку я відсилала дівчатам, ми дивилися, чи смішно, бо, якщо не смішно – я переписувала. Ми брали дуже багато речей зі справжнього життя, зі співжиття свекрух та невісток, з капостей, які робили справжні діти, все це компілювалося та переварювалося в цю одну нашу картину. От такий був досвід... Ну, звичайно, що там переробили потім багато чого в тому найпершому драфті – це нормально та обов’язково. Бо інколи є речі, які в автора в голові, але можуть не спрацювати на майданчику.
Ірена Карпа / Фото надала пресслужба фільму "Сусідка"
Історія матері-одиначки та стереотипи, які надихнули на створення комедійного сюжету
Я пригадую, що ви в іншому інтерв’ю теж казали, що нічого не вигадуєте у своїх текстах: спостерігаєте за людьми й пишете історію. Чи була якась конкретна історія з вашими близькими, що вас надихнула?
Надихнуло дуже багато історій, які є в моїх знайомих. В Україні часто ставлення суспільства до розлучених матерів з дітьми – "взяв з причепом", але те, що я бачу за кордоном, там навпаки – дуже часто чоловікам, які трохи старші 20 років, зручніше, щоб у жінки вже були діти, щоб не довелося проходити це все з початку, особливо, якщо там в чоловіків є вже свої діти.
А тут отака от історія, власне, цієї матері-одиначки, яка намагається звести кінці з кінцями. У любові все дуже смішно, все перевертається з ніг на голову, отаких історій вистачає, навіть є живі історії: коли ці мамочки в шоці, які не могли своєму синкові "скласти ціни", бо він прекрасний, а тут якась його "женила на собі"… Дуже хотілося посміятися з цих стереотипів і їх чимало.
Я також з двома дітьми, одружилася втретє, в 37 років, це вже таке на наших теренах вважається з області фантастики, бо ти маєш "лежати в труні й не пікати", але тут якраз про те, що життя, любов й імпровізація вирішують все, навіть, якщо діти не дають спокійно жити цьому чоловікові. Просто хотілося показати людям, наскільки стереотипи й упередження далекі від реального життя, і що б було просто – смішно та весело.
Ірена Карпа / Фото з фейсбуку письменниці
Характеристики головних героїв
Розкажіть детальніше про головних персонажів – гульвісу Петра і розведену матір-одиначку, втім, розумну вчительку музики Вероніку, ще й з двома дітьми. Ми розуміємо, що інтриг буде чимало.
Петро – такий собі чувак, який говорить, що він не одружиться, любить красиве життя "без обов’язків", він весь із себе такий "чайлдфрі", а Вероніка – мама, якій треба думати про дітей, яка уже на собі фактично ставить хрест, і думає, яка взагалі вже може бути любов, "я ж мати". Тобто хотілося показати два протилежних персонажі.
Вона – розумна, правильна, така дуже пряма, ця Вероніка, без якихось там залицянь і "пікаперства". Петро, навпаки, – дуже впевнений в тому, що всі жінки штабелями перед ним "лягають", а Вероніка – якраз це виняток, вона не піддається на його шарм. Хоча, як потім ми виявляємо, вони знайомі ще з дитинства: Вероніка – молодша сестра його друга, ще в дитинстві була в нього закохана, коли була непопулярною дівчинкою, і дивилася на нього із завмиранням серця, а Петро не відповідав їй взаємністю. Тому у нас в цьому сенсі така багаторівнева історія. І особливо сподобалося, як грали діти Вероніки, і діти, які грали Вероніку і Петра в молодості – вони такі молодці, це класно! Я маю дуже багато надій на цю нову генерацію, цих дітей, щоб дай Бог, вони далі лишилися в кіно та були акторами, вони молодчинки. Ну і ясно, що в картині діти – противні розбишаки, як всі здорові діти.
"Сусідка": дивіться трейлер фільму
Чи задоволена Ірена Карпа вибором акторів на головні ролі
Чи долучалися ви до вибору акторів на головні ролі? Чи збіглися образи, які ви придумали, з реальними акторами?
Я б хотіла, що б в мене зіграла у фільмі Шарлотта Генсбур умовно, тобто хтось харизматичний, і не канонічно красивий, а в нас вийшло канонічно – красива українська дівчина – Ксенія Мішина. Але доволі добре вийшло, вона така холодна, яка й мала в нас бути по ідеї – холодна снігова королева, така правильна вчителька музики.
Петро – взагалі молодець, класний в нас вийшов персонаж. Хлопець сам з Одеси, але добре зіграв такого "тернопільського" хлопця-козака, мені сподобалися актори. Хоча було чимало таких, які не підійшли, і вони мені теж дуже подобалися, класні та смішні. У нас там в одній версії сценарію, цей Петро, мав бути викладачем зумби, там прикольний чувак, який теж добре танцював зумбу. Я була на деяких кастингах, але фінальне рішення приймала не я, а продюсери з режисеркою, і це добре.
Ксенія Мішина та Артемій Єгоров / Фото пресслужби фільму
Як це – писати сценарій не для книги, а для фільму? Що складніше?
Я сама дуже люблю дивитися комедії. Писати сценарій для комедії, до речі, важче, ніж для драми, тому що змусити написати легкий твір, де будуть сміятися, де буде дотепно, – це значно важче, ніж написати щось філософське, де будуть всі думати про сенс життя. І це важче, ніж писати книжку, тому, що все має бути візуально: сцени мають відіграватися й працювати, а ти не можеш залізти у внутрішній світ героя, як ти це можеш робити в книжці. Ти повинен все показувати: не так через діалоги, як через картинку, тому що, якщо це буде діалог, це вже буде театральна п’єса. І глядач втомлюється, є своя специфіка написання сценаріїв, це має бути максимально візуально.
Про зйомки та невдалу імпровізацію акторів
Наскільки ви як сценаристка були залучені до зйомок фільму? Чи задоволені ви результатом? Чи доводилося щось змінювати?
Чи доводилося щось змінювати? Дуже багато чого доточувалося і додавалося в ході зйомок. Там я сподіваюсь, що у фінальній версії викинули одну імпровізацію, від одної акторки, не головної, яка трохи вульгарно від себе щось додавала, і воно вийшло не дуже влучно. Я не хочу, щоб люди потім думали, що якісь пласкі та вульгарні жарти – це моє авторство. Тож цю імпровізацію прибрали на монтажі. Ну актори також імпровізують, це їхнє право, інколи дуже вдало імпровізують, треба їм віддати належне. Вони говорять так, як говорять люди, і зараз, я думаю, такого в кіно буде все більше, коли люди самі переходять на українську мову і цей словотвір у них буде такий природній.
До речі Найкращі різдвяні фільми та аудіокниги для всієї сім’ї
Про гумор під час війни та емоції, з якими має вийти глядач після перегляду
Ви самі любите переглядати комедії? І чи на часі сьогодні комедії? Як вважаєте?
Думаю, що зараз дуже на часі комедії. Людям треба трохи розвантажувати мозок, і, наприклад, всі ці українські меми на важкі теми, навіть на політичні – про Щекавицю під час бомбардування, відключення світла, і типу: "Тебе там, г*мно, я все одно бачу" – всі ці речі свідчать про те, що людям потрібно сміятися. Саме тому продюсери прийняли оце таке відчайдушне рішення в непростий і в темний час – запускати фільм, і, якщо він змусить хоча б одну людину усміхнутися і підніме настрій, це буде означити, що ми його недаремно робили, недаремно працювала вся ця величезна команда людей.
Я чекаю, що людям після перегляду фільму буде просто весело, вони розслабляться, подивляться на цей довоєнний Київ, на наше нормальне життя, яке було до 24 лютого, на наші нормальні звички, на наші вечірки, якісь коктейлі й проблеми любові, якихось там "гульдебанів" і всього такого. І в людей підніметься настрій, вони зможуть потім краще концентруватися і працювати, тобто я надіюсь, що цей фільм виведе людей зі стресу.
Легкі жанри потрібні! Людей потрібно розважати, людям і так зараз дуже непросто від читання новин та взагалі від всього. Хтось там, звичайно, скаже: "Не на часі", це так, як від мене 100 людей відписалося в соцмережі, тому що я показувала різдвяні прикраси, – ну когось це дратує.
Ірена Карпа / Фото надала пресслужба фільму "Сусідка"
Але, якщо люди хочуть весь час жити в стресі, навіть якщо частині людей не сподобається, що ми випускаємо смішну картину, думаю, що все-таки є велика кількість людей, якій це зайде. Це українське кіно, це підтримка вітчизняного виробника, це українські актори, українські жарти, пісні – не бачу особливого сенсу зараз під час війни знімати та писати щось важке, зараз треба максимально зробити так, щоб десь полегшити людям життя.
Тому, коли мої книжки люди беруть з собою в бомбосховище, чи в евакуацію і читають, для мене це найкраща нагорода, яка тільки може бути. Те саме із фільмом, якщо люди зможуть подивитися цей фільм, трохи собі зробити свято, тому що історія різдвяна та сімейна, то це буде дуже важливо, я просто хочу, аби люди сміялися. Сміх перемагає страх, і в українців це дуже добре виходить, це наша традиція!
Ірена Карпа / Фото надала пресслужба фільму "Сусідка"
