Кукурудза, чорна діра та Нобелівський лауреат: як зінмали "Інтерстеллар"

Але як саме знімали улюблений багатьма фільм розповідає 24 Канал.

Сюжет фільму "Інтерстеллар"

Фільм "Інтерстеллар" / Фото imdb

Головний герой Купер – колишній пілот, а нині фермер і батько-одинак, якому доводиться обирати між тим, щоб залишитися вирощувати останні качани кукурудзи, або полетіти рятувати плнету. Вибір, прямо скажемо, не з простих, особливо коли вдома лишається донька Мерф, яка згодом сама стане вченою і буде розгадувати послання, які тато лишив їй буквально крізь час і простір.

Формально це історія про порятунок людства. Неформально – це історія про тата, який запізнюється на випускний доньки на кілька десятиліть через фізику часу.

Історія створення фільму "Інтерстеллар"

Як створювався фільм "Інтерстеллар" / Фото imdb

Тут усе набагато цікавіше, ніж здається. У фільму, по суті, є два батьки: режисер Нолан і фізик Кіп Торн – той самий, який пізніше отримав Нобелівську премію за внесок у виявлення гравітаційних хвиль разом із колегами. Тобто поки більшість із нас під час обідньої перерви обговорює, що замовити на вечерю, Торн зі своєю подругою-продюсеркою Ліндою Обст за одним таким обідом придумав фільм про чорні діри та п'яту вимірність.

Спершу до проєкту доклався Стівен Спілберг, який настільки перейнявся ідеєю, що влаштував цілий восьмигодинний науковий семінар у Каліфорнійському технологічному інституті – виглядає як найдовша лекція в історії кінематографа, але результат того вартий. Сценарій писав Джонатан Нолан, брат режисера, який місяцями діставав Торна питаннями про астрофізику під час обідів у клубі Калтеху – вчений навіть зізнавався, що потім вночі прокидався з готовими науковими поясненнями для чергової божевільної ідеї сценариста.

Спілберг зрештою покинув проєкт через конфлікт зі студією, і фільм на певний час завис у невизначеності – поки за справу не взявся Крістофер Нолан, який переписав структуру практично з нуля і додав той масштаб, за який ми фільм і любимо (або ненавидимо, залежно від толерантності до довгих кадрів).

Цікаві факти про фільм "Інтерстеллар"

Цікаві факти про зйомки фільму "Інтерстеллар" / Фото imdb

• Зображення чорної діри Гаргантюа рахували на суперкомп'ютері настільки довго, що обробка одного кадру займала близько ста годин — тобто, поки ви дивитеся на екрані секунду, комп'ютер страждав кілька діб.
• Заради візуалізації написали 40 тисяч рядків коду – і це не перебільшення заради ефекту, а реальний обсяг, який потім навіть знадобився науковцям для досліджень.
• Корабель Endurance – це не суцільна комп'ютерна графіка, а фізична мініатюра в масштабі 1:5, зроблена в дусі старої школи, як у класичних космічних епопеях минулого.
• Роботи TARS і CASE – теж не рендер, а реальні механічні конструкції, якими акторам доводилося керувати вручну просто на майданчику.
• Планетні пейзажі знімали в Ісландії – на кукурудзяних полях і льодовиках, бо чужі світи, як з'ясувалося, найкраще шукати на Землі.
• Актор Білл Ірвін не просто озвучив робота TARS – він фізично керував механічною конструкцією просто на майданчику, тож вся «дружба» Купера з роботом знімалася наживо, без пізнішого домальовування.
• Нолан свідомо спростив деякі візуальні ефекти навколо чорної діри – наприклад, ефект Доплера в акреційному диску, – щоб картинка не перетворилася на суцільний науковий ребус, незрозумілий пересічному глядачеві.
• Пилові бурі на Землі в фільмі – це не чиста фантазія художників, а пряма відсилка до реальних пилових бур, які вразили центральні райони США у 1930-х роках і відомі як Пиловий казан (Dust Bowl).
• Частина сценарію писалася з перервами: Джонатан Нолан працював над «Інтерстеллар» майже півтора року, але процес гальмувався через страйк сценаристів та його паралельну зайнятість на фільмі "Темний лицар повертається".
• Музика Ганса Циммера писалася не як фоновий супровід, а як повноцінна частина візуального досвіду – композитор синхронізував мелодії з космічними сценами так, щоб звук підсилював масштаб і драматизм картинки, а не просто грав на задньому плані.
• Щоб глядач відчув сам ефект руху крізь простір-час, оператори застосовували камери, здатні знімати на дуже високій швидкості, – звідси те відчуття запаморочливого польоту, яке важко пояснити словами, але легко відчути шлунком.
• Для сцен біля чорної діри використовували не "на око намальовану" графіку, а точні математичні моделі, побудовані на реальних наукових даних про гравітацію, – тому Гаргантюа виглядає не просто красиво, а фізично обґрунтовано.
• Команда візуальних ефектів не просто фантазувала на тему космосу – вони роками вивчали реальні астрономічні знімки зірок і галактик та консультувалися з фізиками й астрономами, щоб космос на екрані виглядав не як мультик, а як щось, у що реально віриться. 

А ще радимо прочитати, як створювали легендарні "Тіні забутих предків". Під час зйомок сталося чимало несподіваних історій, а деякі сцени буквально увійшли в історію українського кіно.