Знайдіть час між ядеркою та оргією, – чому українці радять переглянути "Я працюю на цвинтарі"
Чорна комедія за мотивами книги Павла Белянського "Я працюю на цвинтарі" два роки чекала, щоб побачити світ, і, нарешті, 15 вересня відбулася її прем’єра. Редакція Кіно 24 зібрала кіновраження від українців, які обіцяють неповторну атмосферу під час перегляду стрічки у кіно.
Глядачі відзначили його унікальність та назвали найкращим українським фільмом усіх часів. Для багатьох драмеді "Я працюю на цвинтарі" став першою стрічкою, яку вони відвідали в кінотеатрах після повномасштабного вторгнення.
Читайте також Серіали жовтня 2022, які не захочеться поставити на паузу
"Я працюю на цвинтарі" – сюжет і трейлер
За сюжетом головний герой стрічки Саша займається встановленням пам’ятників на цвинтарі. Окрім замовників та могил, його оточує цинізм, іронія та кримінальні зіткнення. А ще — власна психологічна травма. Однак, що б у житті не відбувалося, у ньому завжди знайдеться місце для надії.
До речі, 2 жовтня о 15:00 годині в кінотеатрі "Старт" відбудеться спецпоказ стрічки.
"Я працюю на цвинтарі": дивіться трейлер онлайн
"Я працюю на цвинтарі" – враження глядачів
Відгук 1 – "Про людей, їхні життєві травми та емоції"
"З побаченого нещодавно — #СнайперБілийВорон, #ЯПрацююНаЦвинтарі. Фільми потужні та змістовні, досі відчуваю посмак від перегляду. Стрічки жанрово різні, проте максимально актуальні. Одна — про війну, яка ще триває, інша — про людей, їхні життєві травми та емоції. Але обидві — доречні, сповнені сенсами, я б навіть назвала їх життєствердними.
Візуально фільми теж виглядають класно. Вже не вперше констатую, що наші кіновиробники навчились знімати привабливу картинку!".
Відгук 2 – "Це кіно з феноменальним емоційним фоном"
"Це кіно з феноменальним емоційним фоном. Автори проєкту не бояться йти на сміливі рішення та бити у найвразливіші місця. Вони заграють з темою смерті, втрати близької людини та апатії на фоні цього. Ціль таких фільмів — зробити глядачеві трохи боляче, але залишити зі світлими думками після перегляду. Це життєствердне кіно про смерть, яке не соромиться показати справжнє життя: зі своїм початком та неминучим фіналом.
У нетиповий спосіб та за допомогою гумору стрічка вчить відпускати, пробачати, цінувати, любити й жити далі попри всі труднощі. Також приємним бонусом у фільмі є саундтрек".
І ще Підійдуть навіть на Щекавиці: найкращі еротичні фільми для пристрасного вечора 18+
Відгук 3 – "Наче ти сходив до психолога"
"Якщо ви ще не бачили Я працюю на цвинтарі / I Work At The Cemetery, то знайдіть час у своєму розкладі між ядеркою та оргією. Бо це реально must see.
Враховуючи й так загострений стан через повномасштабне вторгнення Росії, тобі під час перегляду фільму наче попелом посипали на рани – пече, болить, хочеться плакати та кричати. Але фільм і лікує. Нагадує про життя тут і зараз, про рідних, про вміння пробачати, про пріоритети.
Наче ти сходив до психолога і "докопався" до найболючішого моменту у житті й нарешті знайшов відповіді, що і чому тобі так довго боліло".
Відгук 4 – "Історія про прийняття смерті"
"Доволі якісно зроблена стрічка, сподобалося навіть більше, ніж я очікувала. Від гарного сценарію та портретів другорядних персонажів до дрібничок декору (табличка Keep Digging) — усе на своєму місці. Історія про смерть, життя та напівжиття, коли ти не живеш, а існуєш. Історія про прийняття смерті.
Один момент ви смієтеся до сліз, наступного витираєте сльози від розчулення. Неодмінно раджу сходити, якщо маєте таку змогу".
Відгук 5 – "Найкращий український фільм з тих всіх, що я бачила донині"
"От, що я вам скажу: "Я працюю на цвинтарі" / I Work At The Cemetery — найкращий український фільм з тих всіх, що я бачила донині.
Операторська робота, колір, картинка, атмосфера — потужні (хоча це сильна сторона багатьох наших стрічок, тож я не те, що б здивована). Сценарій — не натягнутий. Немає відчуття "та все і так ясно". Звісно, розумієш, до чого історія йде, але у її вир затягують, лишають недомовленості, емоційну й сюжетну інтригу у важливих деталях. Дивитися не нудно.
Три рази плакала й абсолютно щиро. Певна, що у залі не лише я була такою. Багато думала опісля. Словом, гляньте стрічку. Варто".
Цікаво Як це – знімати фільм у щойно звільнених Бучі та Ірпені: інтерв’ю з Кляцкіним
Відгук 6 – "Режисер Тараненко потужно дебютував! (...) без соплів та рожевих слонів"
"Я працюю на цвинтарі" є напрочуд гармонійною кінематографічною сумішшю різних жанрів та смислів, які за інших умов, ідей та під іншим авторством можливо і не спрацювали. Режисер Тараненко потужно дебютував! Це чистішої води артмейнстрім, який безальтернативно має бути цікавим кінознавцям, кіноестетам, артхаусникам, фестивальникам, хіпстерам, творчій інтелігенції, книголюбам, шукачам нового тощо. Ну й просто людям, що цінують насамперед якісний контент, а не той, про який усі говорять.
Через специфічну тематику, назву, чорний гумор та мат "ЯПНЦ" не є першочерговим вибором так званого "масового глядача", та й другим по пріоритетності він не завжди буде для них. І це не страшно, це звичайний розподіл глядацьких смаків, які, мені дуже віриться, через війну та ідейно-мотиваційні чинники таки розмиваються. Бо українське. Бо своє. Бо якісне. Бо без соплів та рожевих слонів. Бо, можливо, це одне з кращого, що дарував наш кінематограф за останні роки. Бо це, на моє глибоке переконання, найглибше та просто найкраще драмеді".
Творча команда фільму "Я працюю на цвинтарі": дивіться презентацію
Окрім "Я працюю на цвинтарі", що подивитися в кіно – список
- "Цей дощ ніколи не скінчиться" Аліни Горлової;
- "Усміхайся" Паркер Фінн;
- "В. Сильвестров" Сергія Буковського;
- "Як вони біжать" Том Джордж;
- "Чоловіки на межі нервового зриву" Одрі Дони;
- "Квиток до раю" Олівера Паркера;
- "Швидкісний поїзд" Девіда Літча;
- "Снайпер. Білий ворон" Мар'яна Бушана.