В інтерв’ю 24 каналу Констянтин Кляцкін зазначив також про те, що сьогодні, безумовно, варто знімати багато фільмів про нашу боротьбу та про людей, які пережили війну росії проти України. На його думку, якщо документалістам дати працювати, то наша історія вже точно не перепишеться.
Наш ще один ексклюзивний матеріал Саме зараз найкращий час, аби українізуватися, – відверте інтерв’ю з актором Романом Ясіновським
Інтерв’ю з Костянтином Кляцкіним про фільм "Освітяни. Канікули в окупації"
Цю історію потрібно розповісти, – про ідею створення документалки
Вітаю, Костянтине. З початку повномасштабної війни росії проти України вже почали виходити документальні фільми про нашу боротьбу, тож за Україною починають слідкувати через документалістику. Ваш фільм присвячений освітянам Київщини. Чому саме тема освіти? Коли виникла ідея такої картини?
Це може дивно прозвучати, але перша кінорефлексія на повномасштабне вторгнення відбулась ранком 25 лютого 2022 року. На ютуб-каналі об’єднання документалістів BABYLON’13 вийшло невелике, але знакове відео під назвою UKRAINE REMAIN STRONG / "УКРАЇНА ТРИМАЙСЯ". Хоч воно було змонтоване з телеграмних відео, але для мене дуже чітко показувало місце документаліста у країні, що воює, – знімати момент, фіксувати абсолютно все, що відбувається, а якщо є змога одразу ж монтувати.
Спочатку знімати у прифронтових районах фізично було майже неможливо: нескінченні перевірки на десятках блокпостів, тотальна недовіра до людей з камерами та постійні підозри в диверсійних діях.
І особисто я свій шлях обрав за принципом старих зв’язків – приїжджав туди, де мене знали та довіряли. Так виникла серія коротких історій з Дрогобича, Львова, Кривого Рогу, Чернігова, Старокостянтинова та Києва. Хоча зібрати нашу команду зі студії DocNoteFilms було дуже непросто, всі внаслідок вторгнення виявились розкидані по різних містах.
Але історія з "Освітянами" трошки інша. До продюсера фільму Дениса Токарева звернулись учасники проєкту DecideUA з пропозицією розповісти про долю освітніх закладів Київщини. Ми з ним товаришуємо і вже робили кілька історій за час повномасштабного вторгнення. До того ж це був травень, тому стало можливо знімати там, де немає активних бойових дій, хоч і з освітянами я перетинався до того нечасто. Ми не знали з чого почати, але вже після кількох поїздок по околицях Києва стало зрозуміло, що цю історію потрібно розповісти, і зробити це в форматі повного метру.
Про що фільм "Освітяни. Канікули в окупації"
Ворзель, Буча, Гостомель та Ірпінь були понад місяць окуповані росіянами. Працівники освітніх закладів Київщини, попри постійну загрозу життю, не впали духом, підтримували один одного та, як могли, захищали свої школи та садочки від мародерів та руйнувань. А після звільнення взялися за їх відбудову.Зйомки фільму "Освітяни. Канікули в окупації" / Фото пресслужби
Скільки часу тривали зйомки фільму?
Ми почали вивчати тему у травні та до середини літа вже знялися.
"Контакти встановили дуже швидко": як шукали героїв фільму
Коли, де і як ви знайшли героїв свого фільму?
Ті ж партнери з проєкту DecideUA мали контакти потенційних героїв, з якими вони перетинались під час впровадження реформи освіти в Україні. Це були школи та садки з Гостомеля, Ворзеля, Ірпеня та Бучі. Контакти встановили дуже швидко і майже одразу ж почали знімати.
На зйомках фільму "Освітяни. Канікули в окупації" / Фото пресслужби
Сергій Буковський сказав, що "головна проблема документального кіно — це стосунки з героями". Наскільки люди були відкриті до розмов і запитань?
Це все дуже залежить від того, хто знімає.
Я у своїй творчій діяльності керуюсь принципом чесності з документальними героями. Завжди пояснюю хто я, для чого я це знімаю і який бачу результат.
Це дозволяє одночасно уникнути непорозумінь в майбутньому та відкрити прямий шлях до героя. Документальне кіно працює з найскладнішим – з емоціями живих людей. Як може людина розкритись комусь, кому вона не довіряє та чиї мотиви не розуміє?
Читайте більше Будь-яка творчість має йти від серця, – інтерв’ю з членом Оскарівського комітету Будановим
Цей фільм – спроба зазирнути всередину себе, – чому гумор у кіно є важливим
Герої вашої стрічки навіть під обстрілами, ворожим контролем, постійною загрозою життю не впали у відчай. Попри внутрішній біль, вони жартують і відчувають життя. Чому ви побачили цю історію саме такою – з нотками гумору?
Насправді я цього не закладав, скоріше, легким гумором просякнуте життя наших героїв. Вони у фільмі – справжні, такі ж, як і в житті. Зазвичай, коли людина випускається зі школи або університету, вона рідко звертається до тих, завдяки кому частково відбувається становлення їхньої власної особистості. Цей фільм – спроба зазирнути всередину не просто людей, які постраждали внаслідок окупації та вторгнення, але й трошки всередину себе.
Зйомки фільму "Освітяни. Канікули в окупації" / Фото пресслужби
Ірма Вітовська говорила про те, що в українців шалене почуття гумору, попри все. Часом на реакцію страху буває протилежне. А Володимир Тихий, коли знімав комедію "Наші котики", казав, що це потрібно найбільше. Чи доцільно сьогодні знімати смішний фільм на несмішну тему? Цікавить ваша думка.
Я дуже люблю гумор. І "Наші котики" люблю, і Володимира Тихого, і Ірму Вітовську також. Але є історії, які ще не мають відстані від нас в сьогоденні та тоді посміятись може не вийти.
Не дивлячись на те, що я був учасником Революції Гідності та робив фільми на цю тему, – я досі не можу спокійно дивитись цей матеріал. Треба тонко відчувати етичну межу, яку переступати не варто. Хоча сталого нічого немає, і це не означає, що завтра я не переступлю емоційно події на Майдані.
"Вийти з перегляду іншою людиною": як картина має повпливати на глядачів
Як фільм має повпливати на глядачів? З якими емоціями глядач має вийти з кінозалу?
"Освітяни. Канікули в окупації" мрійливо задумувався як фільм для кінотеатрального досвіду. Я дуже люблю відчуття від колективного перегляду, від спільних емоцій та найголовніше – спеціально виділений час на щось нове. Темна зала та світла пляма в її кінці дозволяють заглибитись в себе, подумати нарешті та можливо вийти з перегляду іншою людиною. Зрозуміло, що в умовах війни це дуже ідеалістично, ми навіть не знаємо, чи не перерветься прем’єра фільму під час показу на кінофестивалі Kharkiv Meet Docs. Але зробимо все, щоб цей досвід був хоча б однією з опцій.
"Освітяни. Канікули в окупації" 2022: дивіться трейлер
Цікаво Найкращі українські й світові прем’єри, які ви не можете пропустити на Kharkiv MeetDocs Festival
Ще важливо розуміти, що копія для кінотеатрів зовсім інша, ніж просто в діджитал. Мені здається, ту музику, яку написав Дмитро Данов для цього фільму, можна розбирати окремо на складові та під лупою вивчати. Це має бути дуже цікавий досвід.
І дуже дякую, що не запитали, що було найважче і найлегше в зйомках. Інколи ці питання вибивають з сідла, бо зробити кіно, де на екрані буде жива людина, – найважче та найкраще завдання, яке тільки може бути. Таке кіно не може залишити глядача без емоцій.
Про участь у проєкті BABYLON’13
Ви є учасником творчого об’єднання BABYLON’13, який виник на Майдані. Знімаєте про війну з 2014 року. Як вам працювати в цій команді? Розкажіть про творчу групу та ваші проєкти в ній.
Треба розуміти, що BABYLON’13 – це об’єднання митців. Важко навіть порахувати кількість учасників проєкту за роки існування. Відео на ютуб-каналі BABYLON’13 виходять без підписів, тож часто ви не зможете дізнатись, хто є автором. На мою думку, це те, що дозволяє цьому неформальному об’єднанню жити та рухатись далі. У межах об'єднання ми зробили повнометражний документальний фільм "Крим, як це було", короткометражні "Крихка Свобода", "Сотня Крим" та десятки фільмів, де наші імена ви не побачите.
Але якщо говорити про більш структурні проєкти, то ми у свій час заснували студію DocNoteFilms, яка займається виробництвом документальних фільмів та контенту соціального спрямування. Там варто звернути увагу на три сезони документального серіалу про ветеранів "Крутий Заміс", повнометражний документальний фільм "Поліські Тенета", короткометражний док "Тюрма на Стрийській". Це студія, де є наші імена та ми підписуємось під всім, що робимо. Так само хлопці зі студії Sweetlo. Але це не заважає нам бути учасниками BABYLON’13 як явища.
"Знімати, знімати, знімати": про документальне кіно після перемоги
Яким бачите документальне кіно після перемоги?
Перемога для нас в професійному сенсі нічого не змінить.
Треба знімати нескінченно багато. Попри відсутність фінансування, будь-якої підтримки зі сторони держави, запасів, техніки та всього іншого – знімати, знімати, знімати!
Щось ми встигнемо змонтувати та опублікувати до перемоги, але більшість з цього матеріалу побачить світ нескоро. А навіть коли переможемо, сісти й монтувати теж не вийде, бо будуть звільнені території, Крим. Треба бути всюди та обов’язково з камерою. Єдине, що точно можу сказати, це те, що, якщо документалістам дати працювати, наша історія вже точно не перепишеться.
Констянтин Кляцкін / Фото пресслужби фільму "Освітяни. Канікули в окупації"
