Мачух зізналася, за яких умов "Будинок зі скалок" може взяти Оскара-2023: "Сподівання великі"
Виконавча директорка Української Кіноакадемії Анна Мачух назвала дансько-українсько-шведський фільм "Будинок зі скалок" потужною документальною стрічкою. Чи є у неї шанси на Оскар-2023 – дізнавайтесь далі.
Фільм "Будинок зі скалок" розповідає про українських дітей, які живуть у притулку, розташованому поряд із лінією фронту. Стрічку допомагав створювати український режисер і лінійний продюсер Азад Сафаров. Цього року український фільм та фільм про Україну вперше номінований на премію Американської кіноакадемії.
Дивіться також З прифронтового міста на червону доріжку: як номіновані на Оскар українці готуються до церемонії
Чи може "Будинок зі скалок" отримати Оскара: Мачух прокоментувала шанси української стрічки
Сьогодні, 9 березня, "Будинок зі скалок" виходить в усіх кінотеатрах України. В інтерв’ю 24 Каналу Анна Мачух нагадала, що українські глядачі вже мали можливість подивитися фільм у позаконкурсній програмі Kharkiv MeetDocs 2022 і переконатися, що це потужне документальне кіно на актуальну тему.
Потрапляння стрічки до переліку номінантів – це вже неабиякий успіх, але для того, щоб фільм мав високі шанси на перемогу, має добре спрацювати промокампанія у США. Таким чином, впізнаваність та обізнаність про фільм сприятимуть його шансам на здобуття статуетки. Втім, варто розуміти, що ці шанси залежать від сукупності факторів, зокрема й від рівня конкурентів, але сподівання на перемогу дуже великі,
– сказала Анна Мачух.
"Будинок зі скалок": дивіться трейлер фільму
Над фільмом "Будинок зі скалок" працювала команда з України, Данії, Фінляндії, та Швеції, а героями стали вихованці й працівники дитячого притулку у тоді ще вільному Лисичанську. Фільм вже увійшов у п’ятірку найкращих за версією Оскар, а у ніч з 12 на 13 березня оголосять переможця.
Разом з українською стрічкою, у номінації "Найкращий документальний фільм", бере участь фільм "Навальний". Анна Мачух сказала, що "це свідчить про все ще недостатнє розуміння світової кіноспільноти геополітичної та історико-культурної ситуації. На жаль, у нас ще дуже багато роботи на ниві культурної дипломатії".
"Західні країни довгий час займали пасивну позицію в намаганні зрозуміти інші культури та історії, що тепер ми бачимо в їхніх спробах знайти "хороших" опозиціонерів та лібералів, ігноруючи імперськість та пропагандистські наративи, які вони надто часто просувають. Це позиція "не все так однозначно", яку потрібно викорінювати", – зазначила вона.