"Навальний" взяв Оскара, але не зупинив боротьбу українців: що означає ця перемога

Це означає лише одне – ми продовжуємо свою боротьбу – на фронті й в тилу. Чому світ досі намагається відбілити "хороших росіян" – питання доволі риторичне. Що перемога "Навального" означатиме для Заходу і чому це може бути небезпечно, або, навпаки, на руку для України – розповідаємо в матеріалі 24 Каналу.

Дивіться також "Документальний бутерброд": як відреагували українці на Оскар за фільм "Навальний"

"Навальний" переміг на Оскарі-2023

На сцену за золотою статуеткою вийшла команда фільму "Навальний" від канадського режисера Деніела Роера та дружина росіянина. У своїй промові вона звернулася до свого чоловіка та почала говорити щось про "вільну Росію". Водночас автор стрічки назвав війну "путінською".

Мій чоловік перебуває у в'язниці просто за те, що казав правду. Мій чоловік перебуває у в'язниці просто за те, що захищав демократію. Олексію, я мрію про день, коли ти опинишся на волі, і наша країна буде вільною!
– заявила вона.

Дружина Навального Юлія на сцені Оскара / Скриншот урочистої церемонії

Риторика Навального та політичні наслідки від перемоги фільму

Загалом сюжет документальної стрічки розгортається над подіями отруєння політика, його лікуванням у Німеччині та поверненням у Росію. Знімальна група була разом із самим Навальним.

За словами українського кінознавця Лук’яна Галкіна, у фільмі про Навального відбілюють "хороших" росіян та зміщено фокус боротьби України проти Росії. І з цим не можна не погодитись. Стрічка справді матиме політичні наслідки, зважаючи й на потужну промокампанію "Навального" у світі, що й наблизило його до перемоги на Оскарі.

У коментарі 24 Каналу, українська продюсерка та сценаристка Анна Паленчук наголосила, що до Оскара фільм ("Навальний" – 24 канал) отримав величезну кількість нагород, премій і різних відзнак; за ним стоять дуже важливі та впливові насамперед фінансово продюсери, які просували цей фільм саме на Оскар. "Оскільки на Оскарі давним-давно виграють ті фільми, які відповідають наративам американського суспільства та промокампанії, в які вкладаються мільйонні бюджети, це зрозуміло, що такий фільм як "Навальний" отримав Оскара. А український фільм "Будинок зі скалок", який мав зовсім не такий промобюджет, зовсім не таку промопідтримку, на жаль, Оскара не отримав", – поділилася вона.

Якщо взяти до уваги й останню риторику Навального про Крим… А, нагадаємо, він хоче визнати кордони України 1991 року та опублікував "15 пунктів громадянина Росії, який бажає блага своїй країні". У ній він пропонує повністю вивести російські війська з України й повернути всі окуповані території. Також є пропозиція виплат репарацій Україні. Та для цього Захід має скасувати санкції проти нафти й газу, адже саме з продажу них і відбуватиметься виплата компенсацій.

За словами ексглави МЗС Павла Клімкіна, Навальний бачить себе наступником Путіна й хоче переконати Захід у доцільності такого майбутнього.

В описі фільму якраз мовиться про те, що режисер-документаліст Даніель Рогер показав "сміливого кандидата на крісло президента, який готовий пожертвувати всім, щоб провести реформи на своїй батьківщині".

"Навальний": дивіться трейлер

Дивіться також Переможці Оскара-2023: усі лауреати найголовнішої кінопремії Голлівуду

Перемога "Навального" на Оскарі-2023 може представити політика символом боротьби з режимом Путіна. До того ж "єдиним, хто бореться з режимом Путіна". Але ці поняття доволі хибні.

Україна бореться століттями за свої права та свободу. А Путін – лише частина історії й образ усього російського народу зараз. За війну в Україні та геноцид українців відповідальний не лише глава Кремля, а кожен росіянин без виключення. Саме це ми доводимо світові щодень.

І насправді болить, бо коли перемогу отримують такі фільми, адже це впливає і на політичне бачення американців. Ось нещодавно Г’ю Джекман висловив захоплення "Навальним" і сказав, що це "фільм про людину, яка буквально щодня ризикує своїм життям". Проте українці мовчати не стали й одразу відповіли: "Г’ю Джекман, фільм справді фантастичний. Але потрібен нюанс: "Навальний – російський ультранаціоналіст". Він проти путінської корупції, але за так званий "Русский мир", який не поважає суверенних кордонів і прагне розширення Російської імперії", або "Якби Росія не вбивала українців, було б навіть смішно спостерігати, як прихильники Навального закочують істерики та сиплються образами на кшталт "Навальний єдиний, хто воює з Путіним!".

Боротьба України триває, хоч російська пропаганда діє 

Тож наша боротьба триває. І принагідно нагадаємо, що у номінації "Найкращий документальний фільм" за золоту статуетку змагався фільм спільного виробництва з Україною "Будинок зі скалок". Він розповідає про те, як поблизу лінії фронту на сході України невелика група вольових соціальних працівників та працівниць невтомно працює в одному особливому дитбудинку, створюючи необхідний безпечний простір для життя дітей, поки державні органи та суди вирішують подальшу долю дитини та її сім'ї.

Головною метою кінострічки було бажання привернути якомога більше уваги до України. Проте перемога стрічки "Навальний" укотре довела, що машина російської пропаганди дуже добре працює на іноземну аудиторію і "вміє розкручувати псевдо героїв там, де героїв нема". "Ми українці, ми не скаржимось. Ми боремось. Переконуємо, доносимо, доводимо інформацію знову і знову поки нас не почують. Навіть, якщо почути мають в Голлівуді", – підбадьорила команда фільму "Будинок зі скалок".

"Будинок зі скалок": дивіться трейлер

Що про перемогу "Навального" говорять українські кінознавиці

Анна Паленчук наголосила, що перемога фільму про Навального – це не зрада, як вважає чимало її колег. Вона зауважила: "Цей фільм показує долю політичного в’язня, який бореться із режимом Путіна. А все, що бореться з режимом Путіна зараз є нам на руку, на руку українському суспільству".

"Для американського суспільства, можливо, ця історія зараз є історією політичного лідера, який може замінити Путіна. І я вважаю, що це не є так погано. Звичайно, взагалі не хочеться бачити росіян на таких преміях і це ще раз доказує, що кіномистецтво не може залишатися поза політикою, але для американського суспільства, у якому дуже потужним залишається російське лобі, ця історія може бути альтернативною", – пояснила вона.

Анна Мачух, виконавча директорка Української Кіноакадемії, також зазначила, що будь-яка премія – це на 50 % оцінка контенту (фільму, музики тощо) і на 50 % політика – лобіювання, віддзеркалення настроїв суспільства.

Те, що Оскар відмовив у виступі Президенту України, не підіймав тему російсько-української війни, і при цьому найкращим документальним фільмом визнав фільм про Навального, говорить про кілька речей: сильне проросійське лобі та американське суспільство, вірогідно, готується до зміни влади в Росії та готує ґрунт для налагодження зв'язків із потенційними наступниками,
– розповіла Анна Мачух 24 Каналу.

Вона доповнила, що для всього світу ідеальна картина закінчення війни – це зміна влади в Росії. "Ніхто не хоче вірити, що проблема не в Путіні, а в цілому суспільстві та що хороші руські є такими ж імперіалістами, як і Путін та його оточення", – підсумувала вона.