Фільм режисера-дебютанта та легендарного сценариста Джеймса Вандербільта "Нюрнберг" став головною стрічкою осені 2025 року, а Расселу Кроу вже прогнозують чергового Оскара. Австралійський актор, захопившись системою Станіславського так пройнявся роллю, що в кадрі навіть був гладшим за реального Германа Герінга. Втім, це, мабуть, єдина шпилька, в усьому іншому Кроу був дійсно неперевершеним.

В Україні до "Нюрнберга" особливе ставлення, адже важко втриматись від паралелей зі сьогоденням, щодо очікувань майбутнього суду над російськими воєнними злочинцями на чолі з Володимиром Путіним.

Для тих, хто цікавиться історичними фактами, 24 Канал пропонує розповідь про те, ким був реальний Дуглас Келлі та що ж насправді сталося в Нюрнберзі.

Проблеми 1945 та 2025 років дійсно схожі. Є абсолютне та зрозуміле зло, але є також і буква закону, за допомогою якої очевидність злочинів проти людяності має бути обґрунтовано юридично. Це не пусте питання. Як його вирішували 80 років тому – розповідає фільм "Нюрнберг".

У час, коли кіно та серіали формують уявлення людей про реальність ("Безславні виродки" Тарантіно та "Мюнхен. На порозі війни" не дадуть збрехати) такі історії є дуже важливими. Не дарма на цій темі намагаються спекулювати росіяни. До речі, в них є свій фільм про Нюрнберг, його зняли 2023 року з подачі відомого путініста Мєдінського. Він традиційно провалився в прокаті та є відверто жахливим.

Головним героєм фільму є військовий психіатр Дуглас Келлі, історія якого і лягла в основу спершу нонфікшну 2013 року "Нацист і психіатр" Джека Ель-Гая, а згодом – у сценарій стрічки “Нюрнберг”. Його не менше якісно грає інший володар Оскара Рамі Малек. Він, стикаючись з абсолютним злом, опиняється перед вибором, який свого часу мусили робити протагоністи таких знакових для кіно фільмів як "Апокаліпсис наших днів", "Мовчання ягнят" та навіть мало у нас відомого, але геніального "Фрост проти Ніксона".


Рассел Кроу в ролі Германа Герінга / Кадр з фільму "Нюрнберг"

Судовий процес над воєнними злочинцями з нацистської Німеччини, який організували та провели союзники – представники коаліції держав, що перемогли Гітлера. Це США, Велика Британія, Франція та СРСР.

Місце проведення – старовинне німецьке місто Нюрнберг – було обрано невипадково, саме тут 1935 року були ухвалені так звані "расові закони", які вважають відправною точкою Голокосту – державної політики геноциду євреїв та представників інших народів та соціальних груп, яких нацистів вважали "шкідливими".


Лава підсудних на Нюрнберзькому трибуналі, Герінг сумує крайнім зліва в першому ряду / Фото Public Domain

Під час процесу було засуджено нацизм і визнано злочинними СС, СД, СА і Гестапо. Вищі чиновники Третього Рейху були засуджені до страти, серед них Герман Герінг. Він не став чекати виконання вироку й за досі не з'ясованих обставин вчинив самогубство, отруївшись ціанідом. Власне, на вільному трактуванні цього епізоду й побудовано кульмінацію фільму.

Цікавий факт! СРСР на процесі представляли прокурори – вихідці з України. Микола Зоря – він помер за нез'ясованих обставин під час трибуналу, а саме – свідчень Ріббентропа про таємну змову Гітлера і Сталіна та розгляду Катинської справи, яку СРСР намагався видати за злочини нацистів, а не свій, що породило серію конспірологічних теорій.

Нині вважається, що його, скоріше за все, вбили свої ж, оскільки Зоря не зумів представити чорне білим.


Микола Зоря / Фото з архівів

Головним обвинувачем від СРСР і однією із зірок трибуналу був уродженець села Носівка (Чернігівська область) Роман Руденко. Під час "великого терору" він очолював прокуратуру Сталінської (Донецької) області, входив до складу позасудової системи страт – так званої "трійки", що проводила радянський терор на Донбасі. З 1937 по 1940 роки Руденко особисто відправив на смерть за сфабрикованими справами мінімум 10 000 людей.


Роман Руденко на Нюрнберзькому процесі / Фото з архівів

Герман Герінг – один із головних нацистських воєнних злочинців та людина з найближчого оточення Гітлера, він вважався його наступником. Також Герінг є одним із найвідоміших "нарцисів" в історії, бо так себе коханого мало хто кохав.

Свій статус "наці №2" Герінг отримав завдяки особистій відданості Гітлеру та важливій ролі в приході нацистів до влади. Зокрема, вважається, що саме Герінг стояв за провокацією з підпалом Рейхстагу 27 лютого 1933 року, що й стало приводом для фактичного державного перевороту та встановлення нацистської диктатури.


Герінг на документах Нюрнберзького трибуналу / Фото Alamy

Безпосередньої участі в ухваленні подальших стратегічних рішень у Третьому Рейху Герінг, мабуть, не мав. Це право узурпував Гітлер, а наприкінці війни – Шпеєр, який, до речі, уник шибениці за підсумками Нюрнбергу, але відіграв роль топового "весільного генерала" та символу режиму.

При цьому Герінг мав велику владу та вплив на різні сфери життя в Німеччині. Він номінально очолював Люфтваффе, мав значну корупційну ренту від "віджатої" промисловості тощо. Саме так, нацистська Німеччина часів Другої світової потопала в корупції.


Гітлер і Герінг, 1943 рік / Фото Bundesarchiv Bild

Якщо хочете паралелей зі сучасною Росією, то це такий собі Мєдвєдєв на дуже прокачаних максималках, бо Герінг одночасно очолював такі нацистські структури як:

  • Рада Нацбезпеки;
  • Бундестаг (був його президентом, тобто спікером);
  • Міністерство авіації та командування ВПС;
  • Міністерство природних ресурсів і навколишнього середовища (головний єгер та лісник Третього Рейху).

Крім того, Герінг був рейхсштатгальтером (а також земельним міністром, спікером Ландстагу і губернатором) Пруссії, уповноваженим з 4-річного плану та головою промислового концерну свого імені тощо.

На Нюрнберзькому процесі він був одним із ключових підозрюваних і головною "зіркою" на лаві підсудних.

У фільмі Герінг показаний доволі приємною людиною, і це дійсно так, як би жахливо це не прозвучало. Зображувати наці як "дартів вейдерів" – давня традиція кіно, але це рідко підтверджується історичними фактами.

Згадаймо, як ми ображаємося, коли хтось вчергове каже, що Путін – добрий і приємний співрозмовник, Каддафі – дотепний пустун, Гітлер – харизматичний, а Кім Чен Ин – милий і навіть зворушливий у своїй ледь не дитячій любові до "Чикаго Буллз" та Денніса Родмана. Але все це не скасовує іншого. Їхніх вчинків.

Той же Герінг у в'язниці був ледь не в дружніх стосунках з охоронцями, жартував і роздавав автографи. Щось схоже на дружбу зав'язалося в нациста й з американським психіатром.

Ось як описує його перекладач Гові Трієст. Так, він цілком реальний персонаж, але про це згодом.

Герінг все ще був дуже пихатою людиною. Він був вічним актором, людиною, яка керувала. Він вважав себе в'язнем номер один, бо Гітлер і Гіммлер померли. Він завжди хотів мати перше місце в залі суду. Він прибув до Нюрнберга з 8 валізами, здебільшого заповненими наркотиками, бо мав сильну звичку, і був здивований, що до нього ставилися як до в'язня, а не як до відомої особистості,
– воєнний перекладач Гові Трієст про Герінга.

Авторам фільму можна подякувати за цього персонажа.

Говарда "Гові" Трієста (його грає молода зірка британець Лео Вудалл) – реальний історичний персонаж, він був перекладачем команди психіатрів під час трибуналу. І, так, він був блондином і втіленням ідеального арійця в очах нацистів. Не дарма деякі з них у це щиро вірили.


Сержант Говард Трієст / Фото з архіву Dr Helen Fry, WWII Historian

Єврей за походженням, він народився в Німеччині та вважав її своєю батьківщиною, але через нацистів змушений був її залишити та потрапив у США. Багатьом його родичам так не пощастило й вони, на жаль, загинули під час Голокосту в Аушвіці.

Сержант Гові Трієст – учасник висадки в Нормандії, причому не як перекладач, а кулеметник. Знання німецької мови оцінили пізніше й перевели до військової розвідки. Згодом Трієст перекладав для Келлі. У публічному судовому процесі Гові участі не брав, не виступав на ньому як свідок чи в якійсь іншій ролі.

Гові Трієст прожив довге життя та помер вже в наш час – у 2016 році.

Фрагмент інтерв'ю Говарда Трієста (2012 рік): дивіться відео

Дуглас М. Келлі – реальний персонаж, випускник престижного університету Берклі, під час Другої світової був військовим психіатром та після арешту Герінга та ув'язнення в готелі Бад-Мондорф у Люксембурзі проводив з нацистом бесіди та робив когнітивні тести (зокрема, тест Роршаха та IQ-тести), намагаючись з’ясувати, чи дійсно той при здоровому глузді, чи є осудним та чи не вчинить самогубства.

На час бесід із Герінгом та іншими наці реальному Дугласу Келлі було 32 роки, тому Малек (йому 44, але він виглядає молодше) доволі точно "потрапляє в героя" (а коли взагалі не потрапляв).


Реальний Келлі та герой Рамі Малека / Фото Скотт Гарфілд / Sky

Висновки лікаря дуже цікаві й показові – спершу він вважав, що нацисти діють під впливом запаморочення від такої собі "хвороби нацизму", але тести та довгі бесіди довели, що Герінг та інші (всього він допитав 22 топових нацистів протягом 5 місяців) повністю здорові, ніякі не божевільні, а швидше – циніки, пристосуванці та кар'єристи.

Тобто Келлі зробив реально страшний висновок – Герінг та компанія були загалом такими ж, як і всі інші. Тобто тими, про яких кажуть "нормальні", а значить – трагедія нацизму може повторитися.

До теми Як Трамп веде Америку до тиранії та нової Великої депресії

Інший воєнний психіатр Густав Гілберт (у фільмі його чудово грає Колін Генкс, син Тома Генкса, який після цього фільму, мабуть, вже не потребуватиме такого уточнення) дійшов протилежних висновків, заявивши, що нацисти мають спільні психічні розлади.

До речі, в Гіберта та Келлі таки був конфлікт, але вони не билися, як показано у фільмі.

На відміну від героя Рамі Малека реальний Дуглас Келлі не був присутнім на трибуналі й не чув вироків, його не звільнили за злив інформації журналістці (це вигадка), після розмов з наці він повернувся до США та навіть отримав підвищення. Бо дійсно провів гарну роботу – його нотатки допомогли прокурорам побудувати правильну лінію обвинувачення і довести, що Герінг добре знав про Голокост та інші воєнні злочини німців.

Свої висновки та роздуми Келлі виклав у книзі "22 камери в Нюрнберзі: психіатр досліджує нацистських злочинців". Ця книга не мала успіху (на відміну від книги Гілберта), як і його курс лекцій (він побоювався відродження нацизму в США, особливо в південних штатах), а самого Дугласа накрила екзистенційна криза.

Келлі працював у Голлівуді та був консультантом фільмів, зокрема, знаменитого "Бунтар без причини" з Джеймсом Діном. А також консультував поліцію та був одним із піонерів того, що нині називають "профайлінг".

При цьому така робота не могла не вплинути на ментальне здоров'я самого лікаря, він почав зловживати алкоголем, адже терапії не довіряв, бо там працювали колеги-конкуренти. Як наслідок – психіатр не зміг допомогти собі самому. Він почав сваритися з дружиною і бити дітей.

1 січня 1958 року Дуглас Келлі під час чергової сварки з дружиною обпік руку об розпечену каструлю. Він помчав нагору до свого кабінету й повернувся з порошком ціаніду. Далі вигукнув: "Я більше не мушу це терпіти" й у присутності сина та батька вчинив самогубство. Так само як і Герінг. Можливо, цей ціанід був частиною власних запасів Герінга, але це не точно.

Його самогубство… було вмілим, навіть блискучим завершальним штрихом… Історія цілком може показати, що зрештою переміг Герінг,
– якось написав Дуглас Келлі у своєму щоденнику про смерть Герінга.

Про смерть Келлі нам сухо повідомляють прикінцеві титри фільму. Ретроспективний огляд схиляє до маніпулятивного висновку, що це саме розмови з Герінгом зламали Келлі та призвели до його трагедії, але реальність підказує, що в нього був цілий букет інших причин.

Втім, головний висновок Келлі ніхто не ставить під сумнів. Потенціал для зла прихований у кожному, і деякі політики можуть його розкрити. І хто скаже, що нині слова Келлі не мають підтвердження.