Сиджу та х*рнею страждаю, – зірка "Довбуша" відкрито висловився про бронювання від мобілізації

Олексій Гнатковський розповів про почуття провини через бронювання від мобілізації. Він зізнався, що довгий час не міг собі пробачити, що не воює на фронті.

Дивіться також 3 мінісеріали про спорт, які варто подивитися кожному

Олексій Гнатковський зізнався, за що відчуває провину

Олексій Гнатковський, актор театру і кіно, а також театральний режисер, поділився своїми почуттями провини через бронь від мобілізації. Він зауважив, що довго не міг пробачити собі той факт, що не перебуває на фронті.

Ми всі пішли до військкомату, стали на облік, і я зрозумів, що треба щось робити, оскільки в мене бронювання. Я собі не міг пробачити цього бронювання. У мене в моїй родині брати воюють. Маріуполь, Азовсталь, полон. А я тут сиджу та х*рнею страждаю,
– зізнався він.

Інтерв'ю Олексія Гнатковського: дивіться відео

Гнатковський визнав, що не міг виступати на сцені, поки не зрозумів, що театр під час війни допомагає українцям пережити особисті трагедії. Тому він вирішив служити своєму глядачеві у такий спосіб.

"Коли ми почали грати, буквально через тиждень після повномасштабки, я не міг вийти на сцену. Як ми можемо грати? Тут люди гинуть, ми сивіємо. Але коли ми почали грати виставу, я зрозумів, що це дуже важливо. Люди прийшли – переселенці, ми грали в бомбосховищах. У тому числі й комедію всі хотіли. І це такий парадокс – люди приїжджають із Маріуполя, і вони приходять на вистави. Вони приходять до театру, і кажуть, що нам потрібно це, ми не плакали, а зараз прийшли й поплакали", – сказав він.

Олексій каже, театр виявився справжньою арттерапією, як для його глядачів, так і для нього самого.

Вистави з Олексієм Гнатковським

Олексій Гнатковський є актором одного із найпрестижніших українських театрів, який знаходиться в Івано-Франківську. Ось, у яких виставах він грає:

• Феєрія-бурлеск "Енеїда" за поемою Івана Котляревського;

• ескіз на тему долі "Модільяні", сценічна версія народного артиста України Ростислава Держипільського;

• притча-ораторія "Вона – Земля" за новелами Василя Стефаника;

• театральний артпроєкт "Оскар і Рожева пані" про паліативну допомогу;

• мюзикл "Шаріка, або Кохання січового стрільця", музика та лібрето Ярослава Барнича;