Про біль, силу і життя: 5 найцікавіших українських документальних фільмів останніх років

24 Канал зібрав добірку фільмів, які фіксують жахіття війни чи буденне життя поруч з нею. Водночас ці стрічки допоможуть осмислити пережите, відчути, що ви не самі у своїй біді, та знайти сили, попри все рухатися далі.

"20 днів у Маріуполі" (2023)

Рейтинг IMDb – 8,6

Фільм "20 днів у Маріуполі" народився з відчайдушної спроби зберегти правду про найстрашніші перші тижні повномасштабного російського вторгнення. Команда журналістів агенції Associated Press у складі режисера Мстислава Чернова, фотографа Євгена Малолєтки та продюсерки Василіси Степаненко прибула до приморського міста за лічені години до його облоги й опинилася в пастці. Ризикуючи життям під нескінченними бомбардуваннями, вони фіксували зруйновані лікарні, загиблих дітей та розстріляні будинки, ставши єдиними представниками медіа, які передавали світу кадри з блокованого міста. Завдяки цьому стрічка стала безцінним історичним документом епохи – безкомпромісним і моторошним свідченням злочинів Росії, яке ніхто вже не зможе переписати чи заперечити.

Неймовірний розголос і суспільний біль цієї роботи знайшли відгук на найвищому світовому рівні. У 2024 році стрічка здобула британську премію BAFTA у категорії "Найкращий документальний фільм". А головним тріумфом стало завоювання премії "Оскар" у тій самій номінації, що стало першою подібною нагородою за всю історію незалежної України. Утім, отримуючи золоту статуетку в Лос-Анджелесі, Мстислав Чернов відверто зізнався, що віддав би все, аби цього фільму ніколи не існувало.

"20 днів у Маріуполі": дивіться трейлер фільму онлайн

Що кажуть критики: на платформі Rotten Tomatoes фільм має 100% позитивних відгуків зі спільним лаконічним вердиктом критиків: ""20 днів у Маріуполі" пропонує виснажливий, але життєво важливий погляд на руйнівний вплив війни".

"Дівія" (2025)

Рейтинг IMDb – 7,9

Ця стрічка, створена режисером, оператором, нині військовим Дмитром Грешком, зосереджується на болючій темі знищення українського довкілля через російську агресію. Назва проєкту відсилає до прадавньої слов'янської богині, яка уособлює матір усього живого, тоді як за основу задуму автор узяв промовисту метафору: загарбницька політика ворога нагадує злоякісні клітини, що поглинають ресурси та руйнують цілісний організм. Знімання кінокартини стартували навесні 2022 року, охопивши заповідні зони, території поблизу фронту та численні деокуповані регіони країни. Творча група зафіксувала моторошні наслідки екологічних катастроф, зокрема ситуацію після підриву Каховської ГЕС, та доповнила сучасні кадри унікальними архівними записами української природи з мирних часів.

Особливістю стрічки стала повна відмова від закадрового голосу та пояснювальних титрів зі статистикою, адже в умовах поточної війни цифри й дані постійно змінюються. Режисер свідомо обрав формат чистого спостереження, дозволивши візуальному ряду, музиці та звуковому оформленню розповідати історію без людських слів.

"Дівія": дивіться трейлер фільму онлайн

Що кажуть критики: профільний сайт The Film Verdict називає фільм "потужною новою документальною роботою, де природа є не просто тлом для жахів війни, а прямою жертвою її жорстокості". До того ж кіноексперти додали, що Дмитро Гришко створив "моторошний портрет понівеченої війною природи у мікро- та макромасштабах".

"Найс Лейдіз" (2024)

Рейтинг IMDb – 7,1

Робота режисерки Марії Пономарьової знайомить нас із унікальною харківською командою з чирлідингу Nice Ladies, яка увійшла до національної Книги рекордів як найстарший колектив такого формату в країні. Всім учасницям команди за п'ятдесят, а найстаршій із них на момент зйомок було вже 75 років, проте ці жінки впевнено ламають суспільні стереотипи щодо віку та доводять, що чирлідинг є серйозним і виснажливим видом спорту, а не просто яскравим розважальним шоу. До початку повномасштабного вторгнення ці енергійні пані здобули звання чемпіонок України, успішно виступали на великих телевізійних проєктах та готувалися підкорювати міжнародний європейський чемпіонат.

Однак повномасштабне вторгнення жорстоко втрутилося в їхні плани, розділивши колектив на дві частини. Деякі учасниці знайшли прихисток за кордоном, а інші залишилися у прифронтовому Харкові, продовжуючи тренуватися під постійними обстрілами. Крізь особисті історії героїнь фільм показує їхню боротьбу за збереження міцного сестринства, взаєморозуміння та надію знову виступити разом на одній сцені.

"Найс Лейдіз": дивіться трейлер фільму онлайн

Що кажуть критики: оглядачі Letterboxd сходяться у думці, що фільм досягає успіху завдяки уникненню прямих і графічних зображень насильства. Натомість він фіксує психологічний тягар війни – відчуження, втрату домівки та раптовий розрив людських зв'язків: зокрема, між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто поїхав.

"Сліди" (2026)

Рейтинг IMDb – 8,1

Саме цю стрічку український Оскарівський комітет цьогоріч офіційно обрав претендентом від нашої держави на потрапляння в номінацію "Найкращий міжнародний повнометражний фільм". "Сліди", створені режисеркою Алісою Коваленко у співавторстві з Марисею Нікітюк, – це розповідь про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство та тортури, скоєні під час російської агресії. Як підкреслювала Аліса Коваленко, колишня військова, яка має досвід перебування у ворожому полоні, цей фільм є шансом привернути глобальну увагу до жорстоких злочинів окупантів і підсилити голоси жінок, які відмовилися й надалі ховати біль у тиші.

Стрічка виходить далеко за межі звичайної хроніки воєнних злочинів, зосереджуючись на внутрішній силі спільноти вцілілих українок, які об'єднуються заради взаємної підтримки та пошуку справедливості. Важливим елементом розповіді є шлях Ірини Довгань – колишньої бранки, яка перетворилася на активістку та допомагає документувати свідчення інших постраждалих на деокупованих територіях. Завдяки цьому проєкт перетворюється на колективний портрет травми та водночас дарує надію на зцілення. Проєкт уже здобув чимало міжнародних відзнак, зокрема глядацьку нагороду Берлінале.

"Сліди": дивіться трейлер фільму онлайн

Що кажуть критики: рецензенти Letterboxd підкреслюють, що сексуальне насильство використовується як стратегічний акт війни, щоб зламати населення, знищити людську гідність та ідентичність. І фільм Аліси Коваленко та Марисі Нікітюк однаковою мірою забезпечує і видимість цієї страшної проблеми, і є одним із елементів зцілення для постраждалих жінок.

"Тиха повінь" (2025)

Рейтинг IMDb – 6,9

Нова робота від режисера "Памфіра" Дмитра Сухолиткого-Собчука розповідає про закриту громаду консервативних християн-протестантів, що мешкає на мальовничих берегах Дністра на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей. Ці "українські аміші" свідомо відмовилися від благ цивілізації, обробляючи землю кіньми й возами, а плин часу тут здавна вимірюється від повені до повені та від війни до війни, адже саме цими мальовничими берегами колись проходили фронти Першої та Другої світових. Ідилічна і замкнена реальність громади існувала ніби сама в собі, доки повномасштабне вторгнення Росії не зруйнувало звичний устрій: попри свої пацифістські переконання, місцеві жителі не залишилися осторонь спільної біди та долучилися до допомоги армії (хоча й виключно на оборонні потреби та розвідку).

У цій роботі Сухолиткий-Собчук обрав максимально делікатний та вдумливий підхід до теми війни. Режисер уникнув зайвого пафосу та зробив фокус на людях, які зберігають внутрішній спокій у гармонії з вічною природою. Стрічка вже здобула міжнародне визнання, зокрема престижну нагороду за видатну операторську роботу на Міжнародному фестивалі документального кіно IDFA в Амстердамі. Завдяки витонченій візуальній естетиці фільм вибудовує глибокі філософські паралелі між людиною і довкіллям, а також нерозривний зв'язок минулого і майбутнього.

"Тиха повінь": дивіться трейлер фільму онлайн

Що кажуть критики: рецензії на "Тиху повінь" у провідних світових виданнях про кіно в один голос визначають виразний й впізнаваний режисерський стиль, видатну операторську роботу і унікальність теми. Зокрема, Variety акцентує, що "вишукано знятий документальний фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука вирізняється серед інших нещодавніх досліджень війни тим, що зосереджується на сільській релігійній громаді, яка мирно перечікує її осторонь". Screen Daily підкреслює, що "коли документальні фільми, зняті в зонах бойових дій, часто є гострими й гнівними, ліричний і завуальований портрет схожої на амішів релігійної громади на заході України авторства Дмитра Сухолиткого-Собчука обирає інший підхід. Він не оминає теми війни, але підходить до неї обережно й вдумливо". А Сineuropa резюмує: ""Тиха повінь" позиціює себе як ланка між людиною і природою, а також між минулим і майбутнім".

Якщо ви вже переглянули всі стрічки з нашого списку, то маємо для вас також ще добірку документальних фільмів про війну в Україні, які варті витраченого часу.