Так, як ми відчуваємо життя, не відчуває ніхто, – щира розмова з експертами про українське кіно

Спеціально до Дня українського кіно 24 канал поспілкувався з експертами української кіноіндустрії та дізнався про те, яке місце нашого кіно у контексті світового. Зокрема продюсер Кирило Горобець, засновниця та директорка Ukrainian Film School Альона Тимошенко і кінорежисер, драматург Тарас Ткаченко поділилися своїми думками та досвідом.

Читайте також Саме зараз найкращий час, аби українізуватися, – відверте інтерв’ю з актором Романом Ясіновським

Українські кінодіячі про українське кіно в контексті світового: особливість та проблеми

Продюсер Кирило Горобець, у творчому доробку якого "Скажені сусіди. Нові історії" (2022 рік), "Пограбування по-українськи" (2020 рік), "Птаха в клітці" (2022 рік), "Скажи мені правду" (2021 рік) тощо, розповів про те, чим українське кіно є цікавим для світу, які жанри люблять європейці, й про те, чому так важливо віднайти самобутність українського кіно.

Чому українське кіно є цікавим на міжнародній арені

На жаль, саме зараз цікавість до всього українського, в тому числі й кіно, обумовлена жахливою повномасштабною війною, що відбувається у нашій країні. Проте ми не можемо стверджувати, що сучасне українське кіно має свою особливу стилістику або образність, за які у всьому світі цінують наші фільми.

Як елемент самобутності, можемо згадувати українське поетичне кіно і можливих його послідувачів сьогодення. Але їх не так багато. "Наше кіно ще шукає свою неповторність", – сказав він.

Які жанри українського кіно люблять у світі

Кирило Горобець вважає, що у нас є певні документальні й ігрові фільми (як правило драми), що отримали фестивальне визнання. Але він запевнив, що "це не є жанрами, що ототожнюються саме з українським кіно".

Якщо розповідати про те, якими українськими проєктами зацікавився масовий світовий глядач, то Кирило Горобець згадує що міжнародного комерційного успіху досягав поки що тільки український телевізійний продукт, власне, серіали. "Це і "Нюхач" з його великими територіями продажів, зокрема як формат, це "Схованки", це "Кріпосна", що створила певний фурор на території Східної Європи, та інші", – впевнений Кирило.

Чому важливо віднайти самобутність українського кіно

Кирило Горобець про українське кіно / Фото надане UFS

Продюсерка, засновниця та директорка Ukrainian Film School Альона Тимошенко поділилася думками про конкуренцію українського та голлівудського кіно і якою буде кіноіндустрія України після нашої перемоги.

Чи може конкурувати українське кіно з голлівудським

Продюсерка Альона Тимошенко вважає, що це питання створення і функціонування індустрії та самого масштабу індустрії загалом. Адже, за її словами, голлівудський кінематограф з самого початку створювався як бізнес, а український кінематограф значно менший за обсягами й темпами.

Розвитку українського кінематографа останні роки дуже сприяє система державної підтримки,
– зазначила Альона.

Вона продовжила, що в Україні є інтерес глядача до національного продукту, і він з кожним роком зростав, ще до лютого 2022 року. Війна, як зазначає продюсерка, ще більше посилила попит на українське, тому далі питання за якістю і кількістю українського кіно в українських кінотеатрах.

Альона Тимошенко згадала про особливості, в яких зараз має виживати українське кіно. Вона зазначила, що зараз кіноіндустрія на паузі, якщо не враховувати документальний контент, якого під час російсько-української війни знімається багато.

Через війну процес зйомок зупинений, багато фільмів, навіть уже відзнятих, зависли на етапі постпродакшену і потребують дофінансування,
– наголосила вона.

Однак є проблема, це відсутність держфінансування: "Про можливість знімання мова взагалі не йде, бо це неможливо робити під постійними обстрілами".

Без чого важко створити дійсно високоякісне та конкурентоспроможне українське кіно

Продюсерка впевнена, що створити високоякісне та конкурентоспроможне українське кіно – можливо. Проте потрібно мати "круту історію та фінансову можливість її реалізувати".

Сьогодні чимало знаменитостей на фронті, серед них актори, режисери. Війна забрала в кіноіндустрії можливість держфінансування, творців, техніку та можливість знімати художнє кіно,
– поділилася Альона.

Що чекає український кінематограф після перемоги

Українське кіно після війни чекає відбудова, власне, як і всю країну. Альона вважає, що ми маємо не просто повернутись до етапу на якому були перед війною, а перескочити прірву і швидко побігти далі. "Для цього потрібно буде кілька речей: цікава історія, фінансування та професійна команда, яка буде це реалізовувати", – каже вона.

Чи побільшає у нас колаборацій зі світовими партнерами

В цьому, за словами продюсерки, немає жодних сумнівів. Це обумовлено тим, що зараз про Україну знають і говорять у будь-якому куточку світу.

"Завдання української кіноіндустрії полягає в тому, щоб про Україну не припиняли говорити далі, але не як про країну, де йде жорстока війна, а як про країну, яку цікаво пізнавати через її історію, культуру, особистий досвід, кухню та традиції", – зазначила Альона.

А українське кіно – це виразник цієї української культури, це наш спосіб розвинути цікавість до українського і щоб тренд на українське закріпився у світі,
– наголосила продюсерка.

Як нам допоможе Netflix

Відзначимо, що нещодавно Netflix заявив про підтримку українських кінематографістів – це 820 тисяч доларів і онлайн-навчання. Багато це чи мало – ми запитали в Альони Тимошенко.

Безумовно, що це маленька перемога для нас. Це щось таке нове, якого не було раніше. Така ініціатива, безперечно, допоможе українському кіно, якому, власне, бракує державного фінансування особливо зараз, під час війни. Що про це думає продюсерка – читайте далі.

Альона зазначила, що у нашій ситуації будь-яке фінансування для індустрії – це вже дуже добре. Адже, це крута нагода зараз продовжити роботу над ідеями, створюючи сценарії та повчитися: "З 820 тисяч – це: 720 тисяч на фінансування девелопменту 48-ми проєктів та 100 тисяч на стипендії для 100 кіношників".

Альона подякувала колегам, які допомогли в реалізації цієї грантової програми, оскільки це надзвичайно важлива підтримка для кіноіндустрії.

Альона Тимошенко про українське кіно / Фото надане UFS

У кінорежисера, драматурга та сценариста Тараса Ткаченка, фільми якого відзначені не тільки українськими, а й міжнародними нагородами, ми запитали про рису, яка об’єднує усіх українських режисерів, та нестандартні ситуації, з якими вони стикаються під час роботи над проєктами.

Цікаво. Мінісеріал "Мама" (2022 рік), "Доктор Надія" (2020 рік), "Чорний ворон" (2019 рік), "Гніздо горлиці" (2016 рік) – проєкти, які він режисерував.

Яка риса об’єднує українських режисерів

Тарас Ткаченко вважає, що ризиковість – це те, що має кожен український кінодіяч серед рис свого характеру. Він пояснив це тим, що коли "кожен з нас починає свій проєкт, то в принципі навіть не уявляє, чи він його закінчить". Тарас доповнив, що режисерам постійно доводиться працювати в дуже непередбачуваних умовах.

Але ми можемо і вміємо в цих непередбачуваних умовах створювати кіно, яке вже конкурує з європейським. І головне те, що воно є соціально значущим, надзвичайно,
– поділився режисер.

Наші режисери, як повідомляє Тарас Ткаченко, йдуть на контакт із суспільством, роблять кіно, яке в різних формах, незалежно від жанру, знаходить сильний відклик у суспільстві. "Можна сказати, що за соціальним контактом наше кіно сьогодні, мабуть, найщільніше з нашим суспільством з усіх європейських кіноіндустрій", – продовжив він.

І в цьому плані ми, за словами режисера, мабуть, найближче до нашого глядача. Тому українські режисери ризикують, з добрим чуттям того, що навколо них відбувається, і з абсолютною єдністю зі своїм глядачем.

А що додала війна

Тарас Ткаченко розуміє, що зараз кожен є частиною українського народу. "Багато українських режисерів опинилися не осторонь, – сказав він. Практично всі так чи інакше втягнуті в роботу, багато хто з них зараз на фронті як солдати, і чимало з них зараз волонтерять. А багато хто активно знімає про те, що відбувається".

"Тому ми всі є частиною нашого народу, нашого суспільства. І в цій, мабуть, єдності наша головна риса сьогодні. Фантазерів і людей, які намагаються філософствувати на відсторонені теми, серед українських режисерів мало", – доповнив він.

З якими непередбачуваними ситуаціями зараз стикають режисери

"Особливо, в стан війни, ми не розуміємо наших перспектив, – наголосив режисер. – А також те, де і як ми будемо знімати кіно".

Проте, ми всі намагаємося не розкисати й робити все від нас залежне, і в різних формах продовжувати робити корисну для суспільства роботу. "Але, бачите, так складається, що в країні революції, потрясіння, дуже складно мати стабільність і розрахувати свою траєкторію, чи траєкторію свого проєкту на два-три роки наперед", – сказав він. Тарас Ткаченко назвав це головною проблемою, з якою стикаються українські режисери.

Але є ще інша проблема. Йдеться про гроші на девелопмент проєкту, які, за словами Тараса, у нас є рідко: "Українські режисери змушені задумувати свою історію і писати свої сценарії, вигадувати все, можна сказати, за власний кошт. Це дуже складно, тому що всі ми люди, як всі інші смертні. Усім хочеться їсти, у всіх є родини. Це дуже складно робити".

В чому основна відмінність українського кіно від європейського

Як Тарас Ткаченко вже казав, ми дуже щільно живемо зі своїм суспільством. "Ми дуже відповідаємо на його порухи, на його духовні здвиги. Ми живемо, мабуть, в найцікавішій точці не тільки Європи, але й світу зараз, де відбуваються гігантські зрушення світового масштабу".

Для режисерів це щастя – бачити справжній масштаб людського життя, справжню його цінність,
– зазначив він.

Для нас, як повідомив режисер, зараз дуже ясними стають категорії того, що важливо і що неважливо. Він розповів про те, що ясність погляду українського кіно й українського режисера у майбутньому повинна здобути свого глядача і свої нагороди. "Тому, що так, як ми зараз дивимося на світ, не дивиться ніхто, – сказав він. – Так, як ми відчуваємо цінність і справжність життя, не відчуває ніхто".

Ми повинні якось нагадати світові, який, за словами Тараса Ткаченка, де в чому заснув, де в чому зажирів, де в чому забувся, про оцю справжність і цінність людського життя і простих-простих речей – безпеку дітей, добробут ваших батьків та мир. Ці слова, вважає режисер, для благополучного суспільства втратили значення і силу. Але не втратили для нас, українців, – і в цьому наша сила та відмінність.

Тарас Ткаченко про українське кіно / Фото надане UFS