В інтерв’ю 24 Каналу продюсер "Еґреґора" Сергій Лавренюк розповів про роботу з режисером Станіславом Капраловим, головних героїв фільму та участь мера Львова Андрія Садового в детективі. Він також назвав головні причини, чому варто піти на цю стрічку в кіно.

Не пропустіть Фільми на вечір: найкращі українські екранізації за останні 5 років

Інтерв’ю з Сергієм Лавренюком: частина 1

Кожна стрічка – це конкретна історія. Про що розповідає картина "Еґреґор"?

За сюжетом "Еґреґора", нью-йоркський детектив Артур отримує дивний лист з авіаквитком і прихованим посланням від свого університетського професора-українця, з яким він не спілкувався вже багато років. Артур намагається розібратися, що сталося, та дізнається про смерть професора: він нібито здійснив самогубство, а за його дочкою – Лесею – полюють невідомі люди. Артур вилітає до Львова, щоби розплутати цей загадковий клубок і допомогти дочці людини, яка багато років тому відігравала важливу роль у його житті.

Хочу зазначити, що після початку повномасштабного вторгнення ще більше відкрився сенс нашого фільму "Еґреґор". Наше життя і світ загалом крихкий. І від дії окремих людей може залежати доля мільйонів. Власне, в нашому фільмі ця історія повторює те, що зараз відбувається.

В окультизмі "Еґреґор" – це істота, що має певні реліквії, вони їй допомагають або несуть нещастя, чи вкладали ви цей зміст у назву фільму?

Я б сказав, що "Еґреґор" – це не культ, а метафізичний термін. Це, по суті, концентрат людської енергії, об’єднаний певною спільною ідеєю. "Еґреґор" може діяти як за людей, так і проти них. Може діяти в плюсову чи в мінусову сторону, наприклад, як розщеплення атома, або термодинамічна реакція, яка виникає. Все це може бути використане як альтернативне джерело енергії, як зброя.

"Егрегор": дивіться трейлер фільму онлайн


Коли ви почали працювати над цим проєктом? Поділіться історією створення.

Ця історія почалась ще у 2015 році. Тоді з'явилися перші думки про сюжет. У 2017 році ми отримали підтримку держави, але потім нам довелося призупинити процес через обставини, зміни режисера, акторського складу, перерви, ковід та різні події. Ми навіть відзняли багато матеріалу з одними акторами, але через низку багатьох причин нам довелося відмовитися від великої частини знятого матеріалу і, по суті, з нуля творити, редагувати сценарій, і, таким чином, ми почали спочатку. Якщо так говорити, то фактично ми займаємося цим фільмом вже п'ять років. Понад рік було витрачено на написання сценарію. "Еґреґор" для нашого продакшену є найдовшим проєктом.

Як ви познайомилися з режисером Станіславом Капраловим?

З творчістю Станіслава Капралова я познайомився у 2018 році під час моєї участі в журі кінофестивалю "Молодість". Короткометражний фільм Станіслава Капралова "Місто самогубців" тоді мене дуже зачепив. А вже перебуваючи з ним в один час у Лос-Анджелесі, я вирішив з ним познайомитись особисто. Я до нього передзвонив і наша перша зустріч відбулася у центрі світового кінематографа, напевно, це є символічно!

Розкажіть про кастинг акторів, як підбирали та хто в цьому брав участь?

З самого початку ми обирали певний дрімкаст. Потім виходили з фінансових можливостей наших та акторів. Але важливо, що підбір акторського складу випав на час першого ковіду і ми не могли розраховувати на якихось серйозних європейських чи голлівудських зірок, оскільки вони дуже пов’язані з головними обмеженнями страхових компаній. А на той момент ніхто з тих акторів, які нас дуже цікавили, не мав страхування саме на території України. Тому вони не змогли до нас приїхати. Але в результаті ми залишились дуже задоволеними, адже знайшли дуже професійних і польських, і американських акторів, які погодилися ризикнути.

Фільм навіть перевищив наші очікування і вийшов дійсно високої якості. Дуже сподіваюсь глядач оцінить і сюжет, і гру, і картинку.

Сергій Лавренюк / Фото надане 24 Каналу

Наскільки вони відомі? Розкажіть докладніше про акторів.

Почнемо з Даніеля Ольбрихського – це легенда, це один із найшанованіших польських акторів. Нам дуже пощастило зняти його у нашому фільмі. Анджей Зелінський, можливо менш знайомий українській аудиторії, він більше театральний актор і в кіно, яке потрапляє на український ринок, знімається менше, але в Польщі він дуже знаний. Наші глядачі могли його знати з серіалу HBO "Ватага", де дія відбувається на польсько-українському кордоні, дуже раджу вам цей серіал.

Омрі Роуз – зірка, грав у блокбастері "Ліга Справедливості" і взагалі різностороння людина. Він знімається в ізраїльському та англійському кіно, і оскільки Омрі працював з нами ще і як співсценарист, зазначу, що він дуже харизматичний. Ми віддали йому головну чоловічу роль. З нових облич саме в українському кіно – це відома українська модель Валерія Караман, яка грала в партнерстві з Віллемом Дефо та Робертом Паттінсоном в американо-канадському психологічному фільмі жахів режисера Роберта Еггерса "Маяк".

А головну жіночу роль у фільмі "Еґреґор" зіграла зірка серіалу "Кава з кардамоном" актриса Олена Лавренюк.

Олена Лавренюк та Омрі Роуз в "Еґреґорі" / Пресслужба фільму

Також у фільмі грає мер Андрій Садовий. Чия це була ідея та як ви з ним домовилися?

Ідея була моя. Виникла вона дуже раптово. Наша знімальна група зі згоди Міської львівської ради проводила зйомки "Еґреґора" у кабінеті мера Андрія Садового. Для однієї з основних сцен ми залучили терасу та кабінет мера. І потім у мене з’явилася думка: "А чому б не запропонувати йому роль у фільмі" – це було жартома, але тільки як я її озвучив – Андрій миттєво погодився, і це для нас було дуже приємно.

Андрій Садовий дуже терпляче ставився до знімального процесу, тому що був не один дубль, і приділив нам стільки часу, скільки було потрібно.

Хочу зазначити, що на зйомці був цікавий елемент: у фільмі ви побачите підписання екуменічного протоколу. Це протокол який створює умови для зближення обох гілок християнської релігії – католиків та ортодоксів. Тож у фільмі вони розписуються в книзі. І цікаво, що це є реальна книга мера Садового – Книга почесних гостей, де залишають свої підписи всі хто бував на цьому балконі в кабінеті Садового, від президентів до зірок світового масштабу.


Андрій Садовий під час зйомок "Еґреґора" / Пресслужба фільму

А розкажіть про сам Львів, адже, як ви говорили, ми побачимо невпізнаване місто. Як вам вдалося так знімати, що навіть місцеві жителі мають постаратися впізнати свої вулиці та куточки? Де ви брали гіда, чи хто вам показував ці місцини?

Я сам львів’янин, і знаю це місто як свої 5 пальців. Але дякуючи нашій молодій дебютантці – оператору Тані Дудник, яка по задуму режисера знаходила цікаві ракурси всім відомих місць, впізнаваних локацій, і знімала під іншим кутом, під іншим світлом, що навіть я, корінний львів’янин, не впізнав би ці місця. Ми зуміли так підсвітити Львів, що у фільмі він буде зовсім невідомою локацією.

До речі, ми подивилися трейлер і побачили, що трохи є розсинхрон, розкажіть якою мовою відбувалися зйомки?

Розсинхрон пояснюється тим, що, оскільки у нас була міжнародна команда, на майданчику ми спілкувались лише англійською, тому мова зйомки була англійською. Можливо, глядач і помітив певний дисонанс у дубляжі, але я думаю, що це компенсується сюжетом, напруженістю і це не буде заважати перегляду загалом!

Українці досить вибагливі, окрім цього, часто порівнюють українське кіно з топовими стрічками Голлівуду. Чому ви вирішили зняти кіно в жанрі трилеру?

Коли ми починали роботу над "Еґреґором", жанр трилеру в Україні був більше виключенням, ніж якоюсь тенденцією. Прикладів на той момент фактично, не було. Навіть сьогодні чистих трилерів у нас дуже мало. Це специфічний для нашого кінематографа жанр. У нас більше переважають артхаусні стрічки, створені нашими кінематографістами, а трилер – жанр, який скоріш не підпадає під артхаус, тому що це кіно для широкого залу глядачів, які сприймають фільми, як розвагу.

Жанр трилеру – один із жанрів, на який ходять люди в кінотеатри отримати задоволення, напругу, поринути у світ таємничості та містики – це все те, що є у нашому фільмі. Наскільки нам це вдалося, оцінювати глядачу.

У нас містичний трилер – і це окремий жанр, який дуже популярний серед глядачів. Якщо зараз розібратися, що виходить у світовому кінопрокаті, то, я вважаю, в Україні саме цей жанр є популярний. А загалом ми любимо експериментувати й Україна, як частина світового кінематографа, опановує всі жанри. Точно скажу, що "Еґреґор" – один з перших українських містичних трилерів.

Олена Лавренюк в "Еґреґорі" / Пресслужба фільму

Попередній трилер "Гірська жінка: на війні", у якому ви є співпродюсером, отримав багато нагород, зокрема, премію Північної ради, приз у Каннах, відзнаки в Німеччині, а від Ісландії у 2018 році був претендентом на премію Оскар. А ось де відбудеться світова прем’єра трилера "Еґреґор"? Чи плануєте ви показати фільм закордоном?

Ну звичайно, у нас є підписані угоди з двома дистриб’юторами: один працює на Північноамериканський ринок, а інший – на весь світ і зокрема Європу. На сьогодні наш фільм проданий у 23 країни, зокрема в Америку, Корею, і ми очікуємо на прем’єру нашої стрічки в цих країнах.

Як ви думаєте, сарафанне радіо спрацює в період прокату? Часто фільм "вистрілює" в перший чи другий тиждень. А потім про нього або говорять, або ні. В сьогоднішніх реаліях, як працює промо та реклама в Україні?

У першому вікенді працює промо. У другому – працює сам фільм. Сарафан – це коли люди передають з вуст в уста своє враження про фільм, рекомендують або не рекомендують. Впливає також чи це вихідні, які люди проводять на природі, чи дні, коли люди перебувають вдома або ходять в кінотеатри.

Дуже багато чинників: церковні, релігійні, свята, також впливає настрій людей. А воєнні дії – це взагалі інша історія зараз, це для нас новий досвід. Але прем’єра інших українських фільмів показує, що під час війни інтерес до всього українського, особливо до кіно, зріз в рази. Тому в усьому треба знаходити щось хороше. Війна – страшна річ, але якимось чином вона згуртувала українців, і ми нарешті знаходимо свій генетичний код, відповідно, абсолютно по-іншому реагуємо на кіно в кінотеатрах. Сподіваюсь, наш фільм теж викликає цей інтерес, адже "Еґреґор" – це те, що відчуває кожен українець саме зараз.

На які емоції глядача ви очікуєте, після перегляду фільму?

Насамперед наша єдина ціль, як творців та продюсерів, аби глядач отримав емоцію! Це може бути емоція сміху, сліз, печалі – будь-яка емоція, яку викликає фільм. Хочеться викликати тільки позитивні враження.

У фільмі зіграв актор Павло Лі, та брав участь піротехнік Олександр Суворов, які, на жаль, вже не з нами. Ви писали, що "Еґреґор" буде присвячений їм…

На жаль, у нашому творчому колективі, деякі люди не зможуть вже побачити фільм та свою роботу у ньому. Ці близькі нам люди загинули у війні – це постановник-піротехнік Олександр Суворов та наш актор Павло Лі, який зіграв епізодичну роль. Павло та Олександр на превеликий жаль не дожили до цього часу, і ми вирішили присвятити цей фільм їм та всім іншим акторам та кінематографістам, що загинули на війні.

Присвята акторам та кінематографістам, що загинули на війні у фільмі "Еґреґор" / Скриншот

Що думаєте про сьогоднішнє українське кіно?

Тут є дві сторони – радість і гордість за те, що українське кіно, виступає на найвищих майданчиках кінофестивалів, з іншої – є велике бажання і дистриб’юторів, і агенцій бачити більше. і більше українського кіно.

У зв’язку з війною, фінансування українського кінематографа, на жаль, припинене. Хоча мені здається, і під час війни є можливість знімати фільми. Зі свого прикладу скажу, що наш фільм "Уроки толерантності", ми, власне, адаптували під час війни. Ми його зняли в жовтні, якраз під час ракетних обстрілів. Зрозуміло, що фінансування зараз потрібне на армію та на оборону, але йдеться про не дуже великі гроші, які могли б підтримувати українську кіноспільноту.

З жалем можу констатувати, що у 2024 році українських фільмів буде не більше п’яти, на відміну від минулих років, де фільмів могло бути майже 30 в рік. Зараз усі кінематографісти зайняті створенням документальних фільмів про війну. І майже не виробляють художніх. Все зупинилося, а це має певну інерцію, яка може скласти до 4 років. Коли у нас буде пауза – це відобразиться на інтересах глядачів до українського кіно. Але українське кіно має існувати! Кінопродукцію, яку виробляють мої колеги за кордоном, так само вимагає участі держави, і складно зараз працювати з іноземними співпродюсерами без фінансування з боку України.

Нещодавно на Оскарі поряд з українським фільмом "Будинок зі скалок" був "Навальний", який і взяв перемогу в номінації "Найкращий документальний фільм". Вас це розчарувало? Поділіться своїми емоціями.

Які можуть бути емоції, коли ми в черговий раз бачимо подвійні стандарти, які використовує Захід щодо ставлення до будь-якого продукту, який розказує про Росію або створений нею? Така сама ситуація була минулого року на Каннському фестивалі з фільмом Серебреннікова. Просування ідеології про "хороших русских" під час війни – це утопія для українців, або навіть і злочин. Тому, які тут можуть бути емоції. Тим паче, що Навальний – це персонаж, який є не кращий за Путіна. Його ідеологія з погляду ставлення до України є популістською. Насправді Навальний з такими ж замашками, як і Путін, але під прикриттям якоїсь нібито демократії.

До теми "Навальний" взяв Оскара, але не зупинив боротьбу українців: що означає ця перемога

Тому моє ставлення однозначне. Я бачив шматочки фільму, повністю не дивився і не хочу. Проте і з цього можна зробити висновок, що це – художній фільм, бо там я бачу поставні сцени, бачу поведінку героїв, відтворення історичного фону. Тому ставлення до цього проєкту вкрай негативне.

Оскар, який отримав фільм "Навальний" – це чітка позиція. Я любитель ідей теорії змов. Я знімаю трилери, і тому для мене ця історія з Оскаром фільму "Навальний" – це теорія заколоту, яка транслює те, що департамент США вже визначився з наступником Путіна, і ним є Навальний.

Сергій Лавренюк / Фото надане 24 Каналу

Чи мав "Будинок зі скалок" шанси на перемогу? Деякі українці почали писати гнівні коментарі в мережі, проте багато хто з них навіть не знав, що "Будинок зі скалок" водночас йде в кінотеатрах. Про що це говорить?

Були такі думки: зняти фільм із номінації. Я проти! Номінація на Оскар фільму, який зроблений за участю України, це вже перемога. Цинізмом було те, що американська кіноакадемія віддала перемогу російському фільму. Це для мене не має жодних пояснень, це свідчить про те, що є частина кіноакадеміків, яка навіть не чула про війну, просто не чула про події в Україні. Вони просто не приділяють уваги тому, що відбувається десь там далеко. Вони подивилися, що ніби там якогось "актора" Навального спробували отруїти, і ось це для них був такий тригер. А справжнє кіно про дітей, про трагедію, яка є в Україні та насправді не є унікальною, залишилося поза межею їхньої уваги.

Ви є продюсером фільму "Уроки толерантності", про який ми згадували вище. В одному з інтерв’ю, ви сказали: "ЛГБТ-герой у фільмі є певним двигуном, котрий спонукає героїв до рефлексії та висновків". Як ви ставитесь до представлення ЛГБТ в українському кіно? Чи помітили ви певні еволюційні процеси в цьому плані?

По перше хочу наголосити, що фільм "Уроки толерантності" – це не про ЛГБТ-спільноту, це фільм з участю представника ЛГБТ-спільноти, це різні речі. Наш фільм – про нас всіх. Про любов, або ж її відсутність до наших ближніх, нетерпимість до ближніх та навіть до самого себе. І ці всі речі, які, по суті, й створюють коди в спілкуванні між нами всіма, представник ЛГБТ – був тригером, який дозволив відкрити всі фобії, які є в кожного українця, і зокрема в цій сім’ї, про яку ми розповідаємо.

"Уроки толерантності" скоріше про нас, ніж про ЛГБТ-спільноту. А з іншої сторони, переглянувши цей фільм, всі люди мають зрозуміти, що у кожного свої нюанси та відмінності. Тим ми підкреслюємо різнобарв’я по світу.

"Уроки толерантності": дивіться трейлер

Які українські фільми ви обов’язково радите переглянути?

Я раджу дивитися абсолютно все українське кіно, не виділяючи нікого і нічого. Зараз ми бачимо, що в нас практично кожного тижня виходять українські фільми, і з радістю відмічаю, що українці пішли дивитися українське кіно. Вони переконалися в тому, що, ні якість, ні сюжети не гірші ніж європейські, чи американські аналоги. Я всіх кличу йти в кіно і підтримувати його! Точно скажу, що ви не дарма витратите час та гроші!