Про фільм "Мирний-21", Пашу Лі, рік війни та перемогу України: інтерв'ю з Ахтемом Сеітаблаєвим

Наша попередня розмова з Ахтемом Шевкетовичем відбулася ввечері 23 лютого 2022 року, за декілька годин до початку повномасштабної війни. Тоді режисер зізнався, що не вірить у наступ Росії, але, якщо окупанти все-таки наважаться на цей крок, то він візьме в руки зброю і стане на захист України. Так і сталося. У перші дні великої війни Ахтем Сеітаблаєв приєднався до лав територіальної оборони.

Не пропустіть Тривалий час я не могла плакати, – інтерв’ю з Антоніною Хижняк про мінісеріал "Я – Надія"

Пройшов рік і ми зустрілися у Львові. Тепер режисер на собі відчув, що таке війна, по-іншому ставиться до зйомок кіно про неї. Однак його громадянська позиція залишається незмінною. Ахтем щиро вірить, що зовсім скоро буде день перемоги і він поїде до рідного Криму. Повну розмову з режисером про фільм "Мирний-21" та рік повномасштабної війни читайте далі в рамках проєкту "Інтерв'ю24".

Не повірив у цю історію, – про лейтмотив фільму "Мирний-21"

Рада вас бачити, пане Ахтеме. Вітаємо вас і всю знімальну групу з прем'єрою воєнної екшн-драми "Мирний-21" – фільму, який показує реальну історію незламності та героїчного спротиву Луганського прикордонного загону у 2014 році. Ви уже зняли декілька фільмів про війну, точніше людину у війні. Що вас надихнуло на створення "Мирного-21" і який основний лейтмотив стрічки?

Я бачив окупацію Криму на власні очі. Тоді був у Сімферополі – місті, яке дуже добре знаю. Бачив, як все відбувається. На жаль, ті, хто мали за своєю службою і обов'язками виконувати присягу по захисту країни, не робили цього. Вони або перейшли на сторону ворога, або просто пішли. Росія не одне десятиріччя влаштовувала "рускій мір" в Криму. І, на жаль, на протидію цьому не зробили майже нічого. "Рускій мір" у всій своїй красі, хоч ще не той, який ми бачимо зараз, але був у Криму. Це також стало причиною окупації.

"Мирний-21": дивіться трейлер онлайн

Тема довіри взагалі дуже важлива для мене як у житті, так і у творчості. Мені здалося, що саме це є головною запорукою перемоги. Довіра – фундаментальна річ, на якій базується родина, військовий підрозділ, країна. Звичайно, ми можемо довіряти лише тому, хто довіряє нам. Не можна бездумно довіряти всім. У цій історії також важлива роль особистості.

На допрем'єрному показі "Мирного-21" в Івано-Франківську були присутні бійці та офіцери цього Луганського прикордонного загону. Після показу вони підійшли, кажуть: "Це він, це – він, це – він". Надзвичайно важливо було почути фідбек від людей, які безпосередньо брали участь у цих бойових діях у 2014 році.

Допрем'єрний показ "Мирного-21" у Львові / Фото Христини Кобак, 24 Канал

Це юридична адреса, – чому стрічку назвали "Мирний-21"

А про що говорить назва стрічки?

"Мирний-21" – це юридична адреса, там, де був розташований Луганський прикордонний загін. Це місто Луганськ, квартал "Мирний", будинок 21. І запропонував цю назву один з наших спеціалістів, співсценарист, головний консультант і чинний полковник прикордонної служби Анатолій Коцюрба. Мені дуже сподобалася. Вона і контроверсійна, і водночас вона про те, про що насправді мріє кожна притомна людина. Це присвята прикордонникам, але здебільшого – це все-таки присвята кожному, кому не байдуже, що відбувається.

Прилетіла російська ракета, – про локації зйомок фільму

Відзняти історію сміливих прикордонників на їхній батьківщині – Луганській області було нереально. Де знімали картину? Розкажіть про локації.

Здебільшого в місті Васильків, що під Києвом. У військовій частині, навчальному центрі. 24 лютого, коли почалася ця велика навала, саме ця військова частина була одним з перших місць, куди прилетіла російська ракета, яку бомбили літаки. Прилетіло майже в те саме місце, де була знімальна точка, на якій один з головних героїв – "Осіріс", якого грав Паша Лі, відстрілювався від ворога. На тому ж місці, над цією вирвою в асфальті, оркестр військової частини в середині березня грав гімн України – присвяту Паші.

Ахтем Сеітаблаєв / Фото Наталі Боднар, 24 Канал

Він дуже світла людина, – спогади про Пашу Лі

Стрічка "Мирний21" – це не лише присвята захисникам і захисницям, які з 2014 року виборюють нашу свободу. Цей фільм також шана тим, хто загинув, захищаючи нашу свободу та незалежність. Якими є ваші спогади про Пашу Лі?

Він дуже світла людина, надзвичайно талановитий у всьому. Я не знаю, які внутрішні "демони" його турбували, якщо вони взагалі були, але він якось міг їх приборкати. Своїм теплим мовчанням, просто сидячи поруч, надавав певну терапію. Він завжди дуже тонко відчував, що відбувається.

Ми ж багато подорожували з виставами, зазвичай автобусом. Він міг однією фразою, дуже тактовно, без заступа за особисті межі й підняти настрій, і просто зробити атмосферу теплою. Він справжній друг.

Ви раніше говорили про те, що він у фільмі зіграв самого себе. Розкажіть докладніше про це.

Він родом з Криму. Паша дуже любив Крим та єгиптологію. Коли ми вигадували його позивний, хоча у 2014 році це було рідкістю, у нас якось кримськотатарська назва Асирес зійшлася з назвою Осіріс – воїном світла. Так він став "Осірісом".

І коли я отримав запрошення на прощання зі своїм другом у похоронному бюро "Осіріс", то вкотре здивувався, наскільки життя і Всевишній набагато складніші сценаристи, якщо можна так сказати, ніж ми думаємо.

Як я вже казав, Паша був настільки світлою людиною, що точно засумував би, якби побачив, як ми сумуємо. Він би сказав: "Чуваки, я не понял. Я що, залишив по собі суцільний сум?". Тому, згадуючи його, я прошу друзів постійно розповідати про те, яким він був драйвовим, світлим і талановитим.

Ахтем Сеітаблаєв / Фото Наталі Боднар, 24 Канал

Кастинг тривав довго, – про акторів "Мирного-21" та атмосферу на зйомках

Розкажіть про кастинг: чи довго тривав, чи були проблеми з пошуками акторів на якісь ролі? Або, навпаки, персонажі писалися під акторів?

Кастинг тривав довго, але взяв тих, яких знав, що будуть грати (сміється – 24 Канал). У мене майже завжди так. Я в цьому сенсі дуже щаслива людина, бо мої друзі мегаталановиті професіонали. Звичайно, я постійно перебуваю в пошуку і виходжу з того, що для кожної історії має бути свій акторський ансамбль. Але якось так виходить, що здебільшого це мої друзі.

Хто з акторів "Мирного-21" зараз несе службу на фронті чи поблизу фронту?

Всі волонтерять. А служать Макс Девізоров, я, Олексій Тритенко та інші члени знімальної команди.

Команда вашого фільму говорить про вас так: "Він дуже добре бачить всю історію, відчуває кожного персонажа, дає вказівки й справді допомагає". Зокрема Максим Девізоров говорив, що ви на знімальному майданчику "встановили сталеву дисципліну". Розкажіть про цю атмосферу на зйомках.

Краплина океану, відображає всю хімічну складову цього океану, а знімальний майданчик відображає все життя, яке панує навколо тебе. Відбувалося різне: не та погода, щось не так з акторами, щось не встигли підвезти тощо. Все буває. Але важливо, хто перебуває на майданчику, як ви можете разом це все долати.

Ахтем Сеітаблаєв / Фото Наталі Боднар, 24 Канал

До речі, ви й режисер стрічки, і продюсер. Як вдається поєднувати обов'язки обидвох одночасно?

Команда хороша (сміється – 24 Канал). Звичайно, додається більше відповідальності, питань, які треба розв'язати. Але я хотів цього. Мені здається, що керувати всіма процесами – зручніше та конструктивніше. І цікавіше.

Не буду знімати кіно про війну, – про обов'язки на службі та рік війни

Фільм був знятий у 2021 році. У перші дні повномасштабного вторгнення ви долучилися до лав тероборони Києва. Можна сказати, відчули війну з іншої сторони, як і всі українці. Але зважаючи на новий досвід, ви зараз би хотіли змінити у фільмі якісь сцени?

Не думаю. Я все-таки не перший рік знімаю військове кіно. Скажу банальну річ: кіно – це кіно, а життя – це життя. Звичайно, воно відрізняється. Не можу сказати, що в чомусь розчарувався, просто на деякі речі почав дивитися реалістичніше, без романтизму. Те, що стосується самої стрічки – не думаю. Хоча, знаєте як буває? Дивлюсь одного дня свій фільм і думаю: "Актори не так грають, я щось не додумав". А наступного дня дивлюсь: "О, сьогодні непогано грають, зібралися" (сміється – 24 Канал). Можна дивитися на свою стрічку з різних боків. Не може бути так, що щось повторюється.

Які ваші основні обов'язки зараз на службі?

Зараз за наказом командувача ТрО Збройних Сил України призначений керівником творчого колективу. Нашим завданням є фіксування злочинів, а також зйомки документального серіалу про всі сили ТрО. Першу серію вже відзняли, Це паралельно з художніми стрічками, які тим або іншим засобом, сюжетом об'єднані з ТрО.

Від 22 лютого фільм вийшов у кіно, а чи плануєте ви телепрем'єру? І реліз, наприклад, на Netflix? Чи є вже конкретні домовленості з каналами та платформами?

Ще рано про це казати. Зазвичай, телепрем'єри є, бо такий шлях кіно: участь у фестивалях, прокат, телебачення. Але це не фестивальне кіно, хоча поділ дуже умовний. Фільм або цікавий, або ні. З одного боку було б добре взяти участь у фестивалях, але я дуже реалістично до цього ставлюся. Якщо кіно створене за певною структурою, акцентами, то воно обов'язково знайде свого глядача.

Як змінив вас останній рік повномасштабної війни?

Важко сказати. Це ж, напевно, треба подивитися на мене збоку. Мені видається, що я став жорсткішим. Я дуже сподіваюсь, що нарешті не буду знімати кіно про війну. Зараз ще два зніму (сміється – 24 Канал). Насправді я перестав відчувати комплекси якісь з цього приводу. Можливо, так потрібно, щоб я саме зараз знімав це кіно.

Видається, що став більш нетерплячим. Можливо, це ще й роки. Ще більше почав любити життя. У всіх його проявах.

Ахтем Сеітаблаєв / Фото Наталі Боднар, 24 Канал

Поїду додому, в Крим, – про перемогу України

Що насамперед зробите після перемоги?

Поїду додому, в Крим. Сяду на березі, зберу всіх, кого люблю, і буду просто дихати.

А яким бачите день перемоги?

Саме таким. Теплим, але не жарким. Всі мої діти поруч, онуки й онучки. Мами, на жаль, вже немає. Я дихаю.

Ахтем Сеітаблаєв / Фото Наталі Боднар, 24 Канал

За час війни вдавалось бачитись з рідними?

Вдавалось дуже рідко. Спілкуємось здебільшого телефоном. Онуку бачив теж тільки на фото. Сподіваюсь, що буде можливість з'їздити до них.

З якими словами ви б звернулися до українців у роковини повномасштабного вторгнення?

Вірте в себе, вірте у свої сили, підтримуйте одне одного. Вчиняйте так, як хотіли б, щоб вчиняли з вами. Бажаю, щоб не було ніколи необхідності брати зброю в руки, але щоб зброя була в кожної вільної людини. І щоб ці вільні люди вміли нею користуватися. Бажаю мирного неба і здоров'я всім тим, кого любите. Бажаю, щоб довіряли вам і ви довіряли. Бажаю, щоб все те про що мріяли, обов'язково збувалися. І будьте іноді обережні з мріями, бо вони збуваються.