6 жовтня актори серіалу "Спіймати Кайдаша" приїжджали до Львова, де зустрілися з шанувальниками. Ця подія була благодійною – артисти збирали кошти на позашляховик для друга, який зараз воює на Харківському напрямку. Серед зірок серіалу була й Антоніна Хижняк, яка відома глядачам завдяки ролі Мотрі.

Про продовження історії Кайдашів, виховання сина, нові стосунки з колегою, роботу в кіноіндустрії під час війни Антоніна Хижняк розповіла у рамках проєкту "Інтерв'ю24".

Ваш колега Григорій Бакланов сказав, що якщо й знімати продовження серіалу, то щоб показати долю Лавріна після війни, коли пройде певний період, адже у 2014 він пішов в АТО, а зараз повномасштабна війна. На вашу думку, чи варто знімати другий сезон?

Наша сценаристка Наталка Ворожбит не вірить в те, що Кайдаші помиряться, не вірить у щасливий кінець цієї історії. Та й як би мені та глядачам не хотілося, Нечуй вже нічого не напише.

Можливо, колись буде продовження, але не знаю, за яких обставин це може статися. Все залежатиме від Наталки. Ця історія була розрахована на 12 серій, Наталка чесно про це сказала. Як на мене, це краще, ніж "висмоктувати" 20 сезонів, постійно втрачати цікавість глядачів. Нехай це будуть 12 смачних серій.


Антоніна Хижняк / Фото Уляни Журби, 24 канал

Хоча дуже сумую за атмосферою зйомок, за цими прекрасними людьми, з якими ми справді стали сім'єю навіть поза кадром. Ми часто спілкуємося, зідзвонюємося, постійно є якісь зустрічі, ініціативи. Підтримуємо одне одного. Для мене цей проєкт – подарунок не тільки для професійної кар'єри, але й для особистого життя, оскільки знайшла таких друзів.

Яким бачите продовження історії Мотрі та Карпа?

Це побутова історія, вона завжди буде цікавою, бо максимально близька до життя людей. Ми нічого не прикрашали. У кіно прийнято: стала укладка, нафарбовані вії, губна помада. Як на мене, це повне безглуздя. Я завжди за правду в кадрі, за життя. Тому ця історія безперечно була б цікава. Це відчувають, люблять, бо нема брехні.

У Мотрі не було дітей, хоча вона дуже хотіла їх. Антоніна ж виховує сина. Досвід материнства вплинув якось на зйомки?

Якби в мене не було дітей, то було б трохи страшно заходити у все це. Інколи актори дуже занурюються в обставини, змушують організм, психіку, мозок повірити в історію, щоб був якнайкращий результат в кадрі. Щоб бути переконливим, це має світитися в очах. Коли я заходила у ці сцени, думала: "Слава Богу, що в мене є син і зараз я можу не боятися занурюватися, бо знаю, що вийду з цього стану. Біля мене бігає живий доказ цьому".

Я намагалася бути максимально чесною, вірити в це все і не боятися.


Антоніна Хижняк / Фото Уляни Журби, 24 канал

Син переглядає серіали, у яких ви знімаєтеся? Як реагує?

Він часто бачив мене по телевізору, в серіалі. Якийсь час йому було важко зрозуміти, що мама, яка сидить біля нього, і мама, яка там, – це одна людина. Спочатку взагалі не хотів у це вірити. Коли підріс, то почав їздити зі мною на роботу – на зйомки чи в студію озвучки дубляжу. Тоді побачив, чим я займаюся, зрозумів, що в телевізорі мама, а не якась тьотя зі схожим голосом (Сміється).

Чи не думали виїхати з сином за кордон, коли почалася війна?

Ні. 3 тижні він з бабусею був у Тернополі. Вони повернулися, коли з Київської області вигнали російські війська. Якби все було зовсім погано, то з Тернополя він з бабусею поїхав би за кордон. На щастя, цього не сталося. Тоді був важкий час, але не було нічого важливого крім того, щоб вижити. Зараз ми всі вдома, ніхто нікуди не виїжджав.

Я категорично не хотіла їхати з України. Казала, що буду тут до кінця. Не знаю, що станеться, але буду до кінця, бо це мій дім, моя земля.


Син Антоніни Хижняк / Фото з інстаграму акторки

Ви розлучена, але, судячи з соцмереж, зараз перебуваєте у стосунках. Як познайомилися з коханим?

З Олександром Боднарем зустрічаюся 2 роки. Ми познайомилися на знімальному майданчику серіалу "Слід", де грали пару слідчих. У нас був дуже насичений знімальний графік, на роботі були більше, ніж вдома, так і почалися спілкуватися.

Я не поспішала в ці стосунки, оскільки тоді від розлучення минуло лише пів року. Але час ішов і Саша підкорив мене як людина. Коли я роздивилася його, то зрозуміла, що такі люди – це рідкість, їх треба берегти. Зараз ми більше пізнаємо одне одного, разом проходимо складні моменти.

На початку наших стосунків я зламала ногу. Тоді він дуже допомагав мені. Я відчула сильне плече, на яке можу спертися у всіх сенсах. І досі відчуваю це.


Антоніна Хижняк з коханим / Фото з інстаграму акторки

Під час війни багатьох пар, які вже одружені, вирішили повінчатися. Зараз сім'я для кожного на першому місці. Чи не думали ви зареєструвати стосунки?

Пройшло ще мало часу. Як на мене, 2 роки – це час романтики. Не знаю, що доля готуватиме нам далі. Побачимо. Бачу, що Саша не поспішає. Хвилюється, бо війна, його можуть забрати в армію. Він не хоче, щоб мені було боляче, а я кажу: "Мені все одно буде боляче".

На жаль, зараз дуже багато моїх друзів розлучилися. Шкода, що сім'ї руйнуються. Але водночас бачу багато світлих людей, підтримку, допомогу, віру. Кажуть, що в найтемніші часи видно найсвітліших людей.

Не пропустіть Тарас Тополя, Тарабарова, Ясіновський та інші: найкращі інтерв'ю вересня

Війна зміцнила ваші стосунки?

Зміцнила. Може до повномасштабного вторгнення у нас були якісь питання, але зараз розуміємо, що це було неважливо. Не було такого питання, яке було б важливіше за те, щоб просто вижити і прокинутися завтра вранці.


Антоніна Хижняк / Фото Уляни Журби, 24 канал

Пам'ятаю, як вночі спали по черзі, бо боялися обоє засинати, щоб не пропустити сирену, щоб вчасно спуститися, одягнути дитину. Пам'ятаю, як ми спускалися в бомбосховище, будила сина, вдягала в зимовий одяг. Потім на 16 поверх без ліфта Саша ніс малого на руках. Я бачила цю підтримку, відчувала її, відчуваю досі.

Кіноіндустрія зараз здебільшого на паузі. Чи є у вас творчі проєкти? Чи наразі все зупинилося?

Єдине, що мене зараз тримає на плаву, – це озвучки та дубляжі для Netflix і кінотеатрів. Я вже понад 10 років займаюся озвучкою і дубляжем, це сфера моєї роботи. Є поодинокі зйомки, але зараз це виняток з правил. Додатково займаюся лише благодійністю, акторськими лотами.

Чи є у вас улюблені проєкти в українському кіно?

Ми досі навчаємося видавати щось українське, на що глядач йшов би. Це кухня, яка ще має прийти до якогось ідеального рецепта. Наразі це все важко проконтролювати. Пробитися у цій сфері важко, особливо акторові. Нам потрібні сценаристи, які писатимуть класні історії. Зіграти та зняти – це інше питання. Головне – історія.


Антоніна Хижняк / Фото Уляни Журби, 24 канал

А чи є метри серед українських колег, на яких рівняєтеся?

В Україні є багато талановитих акторів, мої друзі. Хочеться, щоб був матеріал, на якому вони могли б розкритися. Досі це було 90% російськомовних банальних драм. Я сама 15 років не могла знайти собі в цьому місця. Мене запитують: "А де ж ти була?". Думаю: "Справді, а де ж я була?". Я навіть не хотіла подаватися на ці всі кастинги, бо це жах і дискредитація професії. Але багато акторів були змушені йти туди працювати, бо інакше просто сиділи б без роботи.

"Спіймати Кайдаша" – це велике везіння для мене. Я вдячна Наталці (Ворожбит – 24 канал), що вона мене відвоювала на цьому кастингу. Якби не Кайдаші, так до кінця життя й грала б якісь епізоди, де в головних ролях москалі, а українські актори "на бек-вокалі".

Вони за день отримували стільки, скільки ми за місяць. Навіщо їх сюди тягнули? Досі в корпораціях є продюсери, які сидять на двох стільцях. Ми були змушені підписати петицію про заборону громадянам Росії вести творчу діяльність в Україні. Але деякі досі думають, що може якось все викрутиться, вдасться привезти сюди росіян.


Антоніна Хижняк / Фото Уляни Журби, 24 канал

Ви активно долучаєтеся до подій Act lots. Що за період такої співпраці з колегами запам'яталося вам найбільше?

Нещодавно на благодійне тренування в Києві приїхав хлопчик з Черкаської області. Дитина чотири години їхала на це тренування. В такі моменти розумію, що ми це робимо не просто так. Люди їдуть, чекають на цю зустріч, хочуть сфотографуватися. Для них це велика подія, а для нас це по суті нічого не вартує. Хіба що машину заправити, бо я за містом живу (Сміється). Багато таких моментів було.

Діти писали мені листи, я шила прапори для їхніх батьків, які служать в ЗСУ. Є багато дуже щемливих листів. У такі моменти думаю: "Недаремно я у цій професії, недаремно там, де є". Підтримка людей, їхні слова дуже надихають. І не тільки слова. Те, що вони приходять на зустрічі, купують квитки і розуміють, що ці гроші – не нам у кишеню, а це їхній внесок на автомобілі для ЗСУ.

Ми приїхали до Львова, щоб зустрітися. Завтра їдемо назад, але в людей залишиться приємний спогад. Дякую всім, хто приходить, донатить онлайн і наживо. Це дуже важливо, бо інакше ніяк. Маємо бути тільки в єднанні, підтримці, вірі. Не сумніваюся, що ми переможемо. Хотілося б, щоб це було якомога скоріше. Бажаю Україні швидкої перемоги!


Антоніна Хижняк / Фото Уляни Журби, 24 канал

Українська кіноіндустрія у час війни переживає складний період. Та наші актори залишаються в Україні, об'єднуються заради перемоги. Я вдячна Антоніні та її колегам за їхню боротьбу на культурному фронті, волонтерство, допомогу ЗСУ. Віримо, що разом ми зможемо якнайскоріше перемогти у цій жорстокій війні. Дякую, Антоніно, за інтерв'ю. І вам, дорогі читачі, красно дякую.