Я все ще вірю в любов, – інтерв'ю із зіркою фільму "Потяг "Червона рута" Катериною Кузнецовою
-
Уже 20 серпня в кінотеатрах відбудеться прем'єра нової романтичної комедії "Потяг "Червона рута". Одну з головних ролей у цій історії зіграла неповторна Катерина Кузнецова, яка давно підкорила українських глядачів своєю щирістю та вмінням проживати кожну героїню по-справжньому.
Напередодні прем'єри в інтерв'ю 24 Каналу Катерина розповіла про свою героїню Тамару, ставлення до романтики, поділилася думками про українське кіно під час війни, а також зізналася, звідки черпає сили та які історії сьогодні, на її думку, найбільше потрібні українському глядачеві.
Теж цікаво Від Боклана до Рудинського: хто зіграв у найромантичнішому українському фільмі літа
Про фільм "Потяг "Червона рута", який об'єднає покоління українців
Що вас найбільше зацікавило у сценарії "Потяга "Червона Рута", коли ви вперше його прочитали?
Почну з того, що я дуже люблю цю пісню у виконанні Василя Зінкевича: це щось неймовірне. Кожен раз, коли чую її, у мене мурахи по шкірі. Тому моє бажання взяти участь у цьому проєкті насамперед було зумовлено цим. І мені подобається, як навколо пісні обіграли фільм.
По-друге, ще у "Потягу у 31 грудня" я знала, що буде друга частина, де мій персонаж Тамара матиме свій розвиток. Це теж мені дуже до вподоби. Мені здається, що це буде цікава історія, оскільки після "Потягу у 31 грудня" я отримала неймовірну кількість повідомлень. Багато українських жінок побачити в моїй героїні себе, стикнулися зі зрадою. У другій частині мені хотілося показати, що, попри те що на самотніх матерів люблять вішати кліше жінок "з прицепом", це не стає на заваді щирому коханню.
"Потяг "Червона рута": дивіться онлайн тизер-трейлер фільму
Ви також були в акторському складі фільму "Потяг у 31 грудня". Який сценарій особисто для вас ближчий?
Важко сказати, який сценарій мені сподобався більше. Але, сподіваюсь, на мене ніхто не образиться, якщо оберу "Потяг "Червона рута". Для мене це історія, в якій закладено більше глибинних філософських музичних наративів.
Розкажіть про свою героїню в "Червоній Руті". Чим вона схожа на вас, а чим кардинально відрізняється?
Мені здається, що з Тамарою я схожа, можливо, лише зовні. Деякі її дії мені, звісно, не близькі. Для того я й акторка, щоб перевтілюватися, виправдовувати свого персонажа тощо. У реальному житті я б не їхала в одному потязі з чоловіком, який з перших хвилин, скажімо так, дратував мене. Я б просто вийшла з потяга на будь-якій станції, але не дозволила б дійти до того, до чого це все призвело. У цьому кардинальна відмінність між мною і Тамарою. Але це сюжет.
Моя героїня, так само як і кожна жінка, хоче романтики, хоче бути почутою, коханою. Вона прагне кохання і, зрештою, отримує його, що найголовніше.
Катерина Кузнецова у фільмі "Потяг "Червона рута" / Кадр із фільму
У фільмі багато історій про кохання. Які почуття проживає ваша героїня протягом фільму?
Моя героїня Тамара проживає дуже непростий емоційний шлях. Вона досі не оговталася після зради, яка сталася в її житті. Минуло ще не так багато часу, а її характер такий, що вона не може просто взяти й забути про це. Цей біль усе ще залишається з нею.
На початку історії Тамара повністю занурена у свої повсякденні турботи: діти, справи, побут. Саме тому вона навіть не одразу помічає Романа, хоча він закохується в неї з першого погляду. Але, коли вона починає звертати на нього увагу, всередині неї поступово щось змінюється. З'являються ті самі метелики в животі, відчуття легкості й натхнення. Здається, ніби вона буквально розквітає.
Водночас Тамара боїться цих почуттів. Після пережитого її віра в ідеальне кохання вже похитнулася, і вона добре знає, що стосунки можуть приносити не лише щастя, а й біль. Та попри це життя дарує їй шанс знову закохатися.
Катерина Кузнецова у фільмі "Потяг "Червона рута" / Кадр із фільму
Наприкінці фільму ми бачимо її зовсім іншою – сміливою, відкритою до почуттів, готовою боротися за своє щастя. У тому, як вона шукає коханого на вокзалі, є щось дуже щире та справжнє. Так, вона мама трьох дітей, доросла жінка, але водночас закохується, як юна дівчина. І саме в цьому, на мою думку, головний сенс цієї історії: незалежно від віку кожна жінка прагне любові, хоче бути коханою та готова відкрити своє серце назустріч новим почуттям.
Чи була сцена, яка емоційно зачепила вас найбільше під час зйомок?
Якщо говорити відверто, була сцена, яка мені не дуже сподобалася. Це епізод, де персонаж Слави Довженка починає залицятися до моєї героїні. Для мене це досить банальний сюжетний хід, який часто використовують у кіно. Уже з перших хвилин зрозуміло, куди все рухається, особливо коли в кадрі з'являється алкоголь. Такі моменти здаються мені дещо шаблонними, тому ця сцена не викликала в мене великого емоційного відгуку.
Натомість найбільше мені запам'яталася сцена освідчення героя Роми Лоцького. Це дуже щирий і зворушливий момент, коли його персонаж говорить про свої страхи та невпевненість, а моя героїня відповідає йому словами про довіру, зраду та життєві випробування, які їй довелося пережити.
Для мене ця сцена була особливою, тому що в ній майже не довелося грати. Я просто існувала в обставинах своєї героїні, проживала її емоції тут і зараз. Усе було дуже природно й по-справжньому. Мені здається, саме такі моменти найбільше чіпляють глядача, адже вони побудовані на чесності та життєвому досвіді, який багатьом знайомий.
Червона рута – це символ, який знайомий кожному українцю. Що особисто для вас означає ця назва?
Напевно, не буду оригінальною, якщо скажу, що "Червона рута" насамперед асоціюється з легендарною піснею. Вона завжди звучала в моїй родині, тому ця назва викликає дуже теплі та світлі спогади.
Але для мене "Червона рута" – це не просто пісня, а ціла епоха, частина нашої культурної спадщини, яка об'єднує покоління українців. Це той твір, який хочеться передавати дітям і онукам, щоб він жив і надалі.
Щоразу, коли я чую "Червону руту", у мене миттєво змінюється настрій: хочеться співати, танцювати, радіти. У цій пісні є якась особлива магія, яка діє на людей незалежно від віку. Мені здається, саме тому вона залишається актуальною стільки років і продовжує знаходити відгук у серцях українців.
Катерина Кузнецова у фільмі "Потяг "Червона рута" / Кадр із фільму
У стрічці зібрався дуже сильний акторський склад. З ким із колег вам було особливо цікаво працювати?
Це доволі провокативне запитання, тому що з багатьма акторами з цього проєкту я давно знайома і вже неодноразово працювала в кадрі. Тому зустріч із ними на знімальному майданчику була для мене відчуттям затишку й дому. Коли поруч колеги, яких добре знаєш і цінуєш, працювати завжди особливо приємно.
Наприклад, зі Славою Довженком ми буквально щойно завершили один проєкт. Здавалося б, уже попрощалися, відсвяткували завершення зйомок, а за кілька днів знову зустрілися на новому майданчику. Такі моменти завжди тішать.
Окремо хочу згадати Стаса Боклана. Для мене це справжній корифей і неймовірно талановитий актор. Але ще більше я ціную його як людину. Він має прекрасне почуття гумору, дуже тонкий розум і той здоровий цинізм, який, на мою думку, є ознакою інтелекту. З ним завжди цікаво спілкуватися і просто проводити час.
Станіслав Боклан у фільмі "Потяг "Червона рута" / Фото з інстаграму фільму
Також великим відкриттям для мене став Рома Лоцький. Ми вже працювали разом раніше, і я щиро захоплююся ним як артистом. Він дуже талановитий, харизматичний і водночас чудова людина.
Втім, якщо чесно, я з великою теплотою згадую всіх колег по цьому фільму. Мені пощастило працювати в атмосфері підтримки, поваги й справжньої командної роботи. Для мене знімальний період завжди нагадує велике родинне коло, і саме така атмосфера робить процес по-справжньому особливим.
Чи траплялися під час зйомок кумедні або несподівані ситуації, пов'язані саме зі зйомками в потязі?
Якщо чесно, якихось особливо кумедних історій із потягом не пригадаю. На майданчику ми багато жартували й сміялися щодня, тому хорошого настрою вистачало.
Найбільше запам'яталися погодні контрасти. Новий рік ми знімали в дуже теплу погоду, тому в зимовому одязі було страшенно спекотно. А під час зйомок "Червоної рути" вже, навпаки, стало прохолодно. А я дуже мерзлякувата людина, тому постійно намагалася зігрітися між дублями.
Загалом атмосфера була максимально справжньою: потяг виглядав і відчувався як справжній – з усіма знайомими деталями та настроєм.
Чим, на вашу думку, ця історія може відгукнутися українському глядачеві?
Мені здається, найбільше українського глядача зачепить саме назва і символізм "Червоної рути". Усі ми знаємо й любимо цю пісню, вона вже давно стала частиною нашої культури. Так, у фільмі є історія кохання, але особливу атмосферу створює саме зв'язок із легендарною піснею. Думаю, після перегляду багато хто захоче знову її увімкнути, послухати чи навіть заспівати.
Важливо До 35-річчя Незалежності: які культурні символи об'єднав фільм "Потяг "Червона рута""
І це, мабуть, найкращий результат – коли фільм нагадує про твір, який об'єднує покоління українців і продовжує жити в наших серцях.
Як змінилося ставлення до кохання і як Катя любить відпочивати?
У своїх ролях ви завжди дуже чесна перед глядачами та неодноразово говорили про важливість чесності із собою. Чи був у вашому житті момент, коли довелося починати все з нуля?
Для мене дуже важливо, щоб у кожному персонажі була правда. Ми граємо не вигадані образи, а людей із реального життя. Найкращий комплімент, який я можу почути від глядача: "Ваша героїня дуже схожа на мене". Це означає, що образ вийшов живим, чесним і справжнім.
Що стосується початку з нуля, то такі моменти в моєму житті були. Зокрема, після початку повномасштабного вторгнення багато чого довелося переосмислити та змінити. Від чогось відмовитися, заново будувати певні сфери свого життя, прощатися з людьми та знаходити нових друзів. Але я завжди намагаюся дивитися вперед і вірити, що навіть складні випробування даються нам не просто так.
Головне – бути відкритим до життя, не боятися змін і не жити з думкою "а раптом не вийде". Адже саме через такі виклики ми ростемо й стаємо сильнішими.
Чого вас навчили найскладніші рішення, які доводилося ухвалювати останніми роками?
Мабуть, найголовніше, чого мене навчили складні рішення, – не боятися труднощів. Я взагалі намагаюся не ділити життєві виклики на надто складні чи прості.
Поки ти живий, здоровий і маєш сили рухатися вперед, завжди можна знайти вихід із будь-якої ситуації.
Усі випробування, які траплялися на моєму шляху, я просто приймала та проходила крок за кроком. І якщо сьогодні я зберігаю здоровий глузд, оптимізм і любов до життя, значить, ці уроки були засвоєні недарма. Також я переконана, що дуже важливо не втрачати самоіронію. Уміння посміятися із себе й не сприймати все надто драматично часто допомагає пережити навіть найскладніші моменти.
У "Потягу "Червона Рута" багато романтики. Чи змінилося ваше уявлення про кохання з віком?
Моє уявлення про кохання з віком не змінилося кардинально. Я все ще вірю в любов і в те, що кожна людина може бути щасливою поруч зі своєю людиною.
Щодо романтики, то для мене вона ніколи не була про гучні жести чи дорогі подарунки. Романтика живе в простих речах: коли тебе чують, пам'ятають про твої вподобання, піклуються про тебе.
Саме турбота для мене є найкращим проявом любові.
Я романтична людина, але без надмірної сентиментальності. Найцінніші моменти – це спільні прогулянки, щирі розмови, увага до деталей і відчуття, що поруч є людина, якій ти справді небайдужий. Тому з роками я не розчарувалася в коханні, а, навпаки, ще більше переконалася, що воно проявляється в найпростіших і найщиріших речах.
Що сьогодні для вас є ознакою здорових стосунків?
Цікаве запитання, дякую вам за нього. Для мене здорові стосунки починаються з того, що дві людини вже є щасливими й самодостатніми окремо. Не варто входити в стосунки з очікуванням, що хтось тебе врятує, вилікує від болю чи розв'яже всі проблеми. Насамперед потрібно бути опорою для себе. Також для мене дуже важливі партнерство і дружба. Коли ви не намагаєтеся змінити одне одного, не змагаєтеся й не висуваєте постійних умов, а, навпаки, підтримуєте, надихаєте і рухаєтеся в одному напрямку.
Звісно, пристрасть і закоханість мають значення, але справжня сила стосунків, на мою думку, саме в тому, щоб бути не лише коханими, а й найкращими друзями. Коли ви можете поговорити про все, довіряєте одне одному і відчуваєте, що поруч – ваша людина.
Ви справляєте враження дуже сильної жінки. Звідки черпаєте внутрішній ресурс?
Я просто люблю життя. І люблю людей. Я намагаюся приймати людей такими, якими вони є, давати їм право на власну думку і на помилки. Водночас я сама для себе є опорою і знаю, що здатна впоратися з багатьма речами самостійно.
Мені здається, що сильними нас роблять випробування. У моєму житті були моменти, які змусили вийти із зони комфорту й показали, скільки насправді в мені сили та можливостей. Часто ми думаємо, що чогось не зможемо, але варто лише спробувати – і виявляється, що все можливо.
А ще мене дуже надихають люди. Особливо ті, хто попри труднощі продовжує рухатися вперед, не втрачає віри в себе і в життя.
Як і де любите відпочивати?
Я дуже люблю бути вдома, бо дім – моє місце сили. Саме тому обожнюю облаштовувати дім. У моєму житті було дуже багато орендованих квартир, і в кожній із них мені хотілося створити затишок. Друзі часто жартували, що я надто прискіпливо облаштовую простір навколо себе: продумую кожен куточок, деталі, атмосферу.
Мені також не раз казали, що замість дорожчої оренди варто було б взяти житло в кредит. Але я завжди дуже обережно ставилася до таких зобов'язань. Для мене важливо почуватися комфортно тут і зараз, тому я обирала простір, у якому мені добре жити, працювати й відновлюватися.
І ще один важливий ресурс для мене – люди. У мене небагато близьких друзів, але я дуже ціную наші глибокі розмови про життя, сенси та досвід. Саме такі щирі діалоги допомагають мені перезавантажитися й подивитися на багато речей по-новому.
Чи маєте улюблені книжки, фільми, серіали?
Мені завжди складно відповідати на такі запитання, особливо коли просять назвати щось одне улюблене. Якщо чесно, я більше меломан і кіноман, ніж книголюб. Колись читала набагато більше, але з часом зрозуміла, що саме музика та кіно викликають у мене найсильніші емоції.
Музика взагалі займає особливе місце в моєму житті. З неї починається мій день, вона супроводжує мене протягом дня і часто звучить навіть перед сном.
Щодо кіно, то останніми роками мене найбільше захоплюють документальні фільми. Саме цей жанр я дивлюся найчастіше. Мені цікаві реальні історії, людські долі та можливість дізнатися щось нове про світ. Тому не завжди найгучніші прем'єри чи популярні серіали викликають у мене справжній інтерес: у кожного свої вподобання, і це прекрасно.
Чи змінився український кінематограф під час війни?
Як війна змінила українську кіноіндустрію зсередини?
Ніяк. Нічого не змінилося. Окрім того, що наші актори до повномасштабного вторгнення отримували копійки, а тепер отримують ще менші гонорари. Я вже понад 20 років спостерігаю за тим, як працює ця сфера зсередини, тому добре розумію її сильні й слабкі сторони. І мені хотілося б, щоб українське кіно розвивалося не лише творчо, а й створювало кращі умови для тих, хто присвячує йому своє життя.
Чи відчуваєте ви сьогодні більшу відповідальність перед глядачем, ніж до 2022 року?
Так, безумовно. Після 2022 року відповідальність перед глядачем стала набагато більшою. Сьогодні кіно – це не лише розвага, а й інструмент збереження нашої пам'яті, культури та ідентичності.
Мені здається, українському кінематографу варто більше звертатися до історій наших видатних митців, письменників і культурних діячів. Ми маємо неймовірно багату історію, про яку ще не все розказано мовою кіно. Саме такі проєкти можуть допомогти краще зрозуміти себе та своє коріння. Кіно сьогодні має не лише розповідати історії, а й зберігати нашу пам'ять.
Не менш важливо сьогодні документувати сучасність. Я багато дивлюся документальне кіно і переконана, що ми маємо знімати більше стрічок про людей, які творять історію просто зараз: військових, рятувальників, медиків, саперів. Можливо, ці історії не завжди легко дивитися, але вони потрібні для того, щоб майбутні покоління знали та пам'ятали, через що проходила Україна.
Яких історій, на вашу думку, сьогодні найбільше потребує український глядач?
Мені здається, український глядач сьогодні потребує різних історій. Комусь важливо дивитися складне документальне кіно про війну, щоб краще зрозуміти нашу реальність, а комусь, навпаки, потрібні фільми, які дають хоча б ненадовго відволіктися. Наприклад, у моєму оточенні дивляться фільми в стилі "20 днів у Маріуполі".
Найголовніше – кіно не має бути порожнім. Незалежно від жанру, воно має залишати після себе думки, емоції та сенси.
Який український фільм останніх років ви вважаєте обов'язковим до перегляду?
Сильне враження справив фільм "Ти космос". Це одна з тих стрічок, після яких хочеться помовчати, осмислити побачене та поговорити про нього. Там є і сильна історія, і чудова акторська робота, і справжні емоції.
Мені здається, саме таких фільмів сьогодні потребує глядач – тих, які не просто розважають, а залишають слід і змушують замислитися.
Над якими проєктами зараз працюєте?
Нині в мене невелика пауза, адже останні місяці були дуже насиченими в роботі. Але вже в липні я повертаюся на знімальний майданчик – попереду робота одразу над трьома новими фільмами.
Поки що не можу розкривати подробиці, але можу сказати, що один із цих проєктів буде особливо важливим для української культури. У ньому порушуються теми, які допомагають зміцнювати нашу національну ідентичність і підтримувати дух українців.
Для мене велика честь бути частиною цієї історії. Я щиро вірю в цей проєкт і дуже чекаю, коли зможу розповісти про нього більше.