А актори стрічки кажуть, що себе ви можете впізнати у їх спогадах про школу. Спеціально для Кіно 24 до 1 вересня вони розповіли, як готувались до школи, що найбільше любили купувати та, з якими думками повертались у навчальний процес.

Дивіться також Увійшли в історію кіно: 3 найвідоміші класичні фільми, які можна подивитися на Netflix

Євген Янович

Женя Янович жартує, що його підготовка до школи починалась із копання картоплі з родиною в селі на День Незалежності. Лише після цього можна було повертатися в місто й готуватися до нового навчального року. Якщо ж картоплю не викопували, то ніхто й до школи не йшов.

За те, що ми допомагали, бабуся і дідусь давали нам трішки коштів. Я знав, що за ці гроші зможу обрати та придбати собі саме ті зошити, які уявляв. А які я уявляв? Правильно, з футболістами. Все інше мене не цікавило. Також завжди купувався новий пенал, який викликав захоплення рівно півтора дня. Обов'язково ще кольорові ручки, бо хотілось класно писати різними кольорами,
– пригадує Янович.


Євген Янович в шкільні роки / Фото Пресслужба

Він розповів, що завжди дуже чекав школу і вже до серпня сумував за нею. Йому хотілося якнайшвидше побачити однокласників та поділитися враженнями про літо.

Римма Зюбіна

Римма Зюбіна пригадує, що для неї 1 вересня насамперед було можливістю прочитати вірш на лінійці. Вона зазначає, що, окрім нудних промов комуністичних партійних номенклатурщиків, які були обов'язковими гостями в кожній школі в такий день, був виступ школярів: обирали приблизно 5-7 дітей, яким доручали декламувати вірші.

Для мене це було дуже важливо! Гарний прояв акторської майстерності. Ми стояли окремо від всіх учнів, ми стояли наче за лаштунками та чекали свого виходу,
– розповіла акторка.


Римма Зюбіна в шкільні роки / Фото Пресслужба

Андрій Ісаєнко

Андрій Ісаєнко пригадує, що перше вересня у початкових класах у нього асоціюється з руками в кишенях. У цей час якраз спіли горіхи, які вони дуже любили їсти. А коли чистили молоді волоські горіхи, руки так забруднювалися, що відмити їх було неможливо кілька тижнів.

Тому я ховав руки в кишені, бо вони були коричневого кольору. Ще й при цьому якось намагався тримати букет квітів,
– з усмішкою розповів Андрій Ісаєнко.


Андрій Ісаєнко в шкільні роки / Фото Пресслужба

Він згадує, що на той момент, у молодших класах, на початку 90-х, було дуже складно і скрутно, тож він радів абсолютно всьому, що давали батьки.

Пам'ятаю свої перші кросівки, в яких я пішов до школи. Потім вони порвалися, і тато навчив мене зашивати. Я сам пришив підошву назад і ходив далі. Вони мені дуже подобалися, і до того ж у батьків не було можливості купити інші. А десь у 7-8 класі у мене з'явилися перші джинси чорного кольору. Це була для мене справді велика подія!
– пригадав актор.

До слова, читайте також інтерв'ю з Андрієм Ісаєнком – за посиланням.

Назар Задніпровський

Назар Задніпровський ділиться, що на свято першого дзвоника він завжди відчував неймовірний трепет і хвилювання. За його словами, всі батьки купували нову шкільну форму, щоб діти виглядали однаково. У такій формі вони ходили всі десять років. Батьки зазвичай економили й купували хлопцям костюм на два роки: спочатку це були подовжені рукави та підкочені штани, а вже за два роки – закороткі штани та рукава піджаків.

Дівчата більше шикували, їм щороку по розміру купували нову сукню. З туфлями була та ж сама історія: спочатку вони блищали, а коли через рік, коли закінчувався навчальний рік, вони вже були стерті,
– пригадує Назар.


Назар Задніпровський з однокласниками / Фото Пресслужба

Аліса Тункевич

Аліса Тункевич каже, що 1 вересня вона завжди чекала з нетерпінням, адже це була нагода вдягнути нові туфлі. Головним для неї було те, що вони були "нові" і "свої". Вона пояснює, що всі молодші сестри знають: щоб отримати власне взуття, а не доношувати за старшою, потрібна дуже важлива подія, і 1 вересня безумовно було саме такою подією.

Пам'ятаю, що я завжди хвилювалась і дуже чекала подарунків. Тож зараз хочу звернутись до батьків з проханням: підтримайте своїх малих, бо вони теж хвилюватимуться. І благаю – купіть їм найкращі туфлі (усміхається – Кіно 24),
– розповідає Аліса.


Аліса Тункевич в шкільні роки / Фото Пресслужба

Антоніна Хижняк

Антоніна Хижняк ділиться, що завжди любила вчитись і досі має цю пристрасть. Навіть у 35 років їй цікаво дізнаватися щось нове. Вона згадує, що під кінець літа їй ставало нудно, і вона вже хотіла збиратися до школи: купувала зошити, щоденник, зручні ручки й дуже відповідально до цього ставилася. Але найбільше їй подобалося гортати нові книжки.

Окрему увагу приділяла книзі з біології. Я – близька до природи натура. А ще мені цікаво все про медицину та будову організму людини. Та пам'ятаю особливий момент з 10 класу. Нам видали книгу з астрономії. Я відкрила її, а на першому розвороті – наш Всесвіт. Досі пам'ятаю ці неймовірні відчуття! Настільки сильно мене це вразило, що я аж розплакалась,
– розповіла Антоніна.


Антоніна Хижняк в шкільні роки / Фото Пресслужба

Шкільні роки – це суміш спогадів, викликів, радісних та сумних моментів. Однак це найщасливіші моменти, які згодом усі, як і актори "Батьківських зборів", згадують з особливим теплом на серці.