Вони приєдналися до акторського складу театру спеціально для вистави, яку ставили за мотивами твору Івана Франка – "Украдене щастя". 24 Канал побував на допрем'єрному показі, тож далі розповість детальніше про нову постановку.
Теж цікаво Я дуже рано втратила маму та бабусю, – Анджеліна Джолі про особисту роль у фільмі "Кутюр"
Для Національного театру імені Марії Заньковецької "Украдене щастя" – особливий твір з понад столітньою історією: кожне покоління акторів ставить свою версію. Для роботи над новим сценічним переосмисленням "Украденого щастя" запросили одного з найвідоміших режисерів сучасності – Івана Уривського. А авторкою драматургічного осмислення класичного тексту стала Людмила Тимошенко.
Чим унікальна "Балада про украдене щастя"?
У цій виставі Уривський у співпраці з Тимошенко повністю оновили канву п'єси, однак було дуже важливо зберегти основний меседж унікального тексту. Для цього вони неодноразово зустрічалися з франкознавцем Богданом Тихолозом, де в особистих розмовах дізнавались більше про настрій Франка у цьому тексті, маловідомі нюанси його роботи.
Репетиція "Балади про украдене щастя" / Фото пресслужби театру
За задумом творців вистави, сьогодення переплітається з минувшиною, що й зацікавлює глядачів. Головний герой – Михайло йде на війну, де нібито гине. Його кохана Анна, змирившись з тим, що чоловік загинув, виходить заміж за іншого. У цьому шлюбі її безмежно кохають, однак серце Анни все одно належить Михайлу. І ось, виявляється, що він живий, був у полоні. Після такої бажаної та омріяної зустрічі кохання Анни спалахує з новою силою й вона не здатна це зупинити. Так Людмила Тимошенко омислила питання про украдене щастя сьогодні.
"Коли я бралася за "Украдене щастя", мені здавалося, що дуже добре знаю цю історію. Любовний трикутник, хтонічна пристрасть а-ля "Буремний перевал", зайвий добрий чоловік, провина якого лише у тім, що він – жертва обставин, соціальна нерівність і несправедливість, як джерело усіх можливих лих, людська заздрість і чорноротство. Та чим довше я вдивлялася в текст Франка, тим більше розуміла, що це не звичайна побутова драма, – розповіла Людмила.
Це точно виписана трагедія про людей, яким не залишили вибору обставини, що від них не залежать. Бо якщо ти крадеш чуже щастя, то вихід з цієї трагедії можливий лише у два способи: ти або гинеш, або залишаєшся мертвим при житті. І першим пощастило більше,
– підсумувала драматургиня.
Репетиція "Балади про украдене щастя" / Фото пресслужби театру
Для режисера Івана Уривського ця вистава стала першою у співпраці з театром Заньковецької. Та сама п'єса не є новою для нього. 10 років тому він вже працював з твором у театрі "Золоті ворота", однак подумки не раз повертався до цього тексту Франка. І тепер виникла ідея переписати текст легендарного автора, дослідивши три головні персоналії.
Найзагадковішою є Анна. На початку вистави бачимо у ній ангела, а згодом – кардинально інша особистість, у якій немає й краплі співчуття. І кожен глядач по-різному може трактувати її поведінку. Чоловік Анни – Микола – безмежно кохає дружину, боїться втратити, готовий пробачити навіть зраду. Михайло – хлопець, який не зі слів знає, що таке війна на полон.
Також у сучасному переосмисленні "Украденого щастя" є "розширені" інші персонажі Франка: сім'я Бабичів, роль Війта (у виставі – Антон). Є й інші персонажі, які допомагають подивитися на історію під іншим кутом.
Цікаво те, що у процесі роботи над постановкою та на репетиціях постійно щось коригували, додавали якісь нюанси, тож фінальну версію Людмила Тимошенко вперше побачила на допрем'єрному показі.
Репетиція "Балади про украдене щастя" / Фото пресслужби театру
Не менш цікавими є сценографія та музичне оформлення постановки. Головний художник театру Олександр Білозуб та співачка Уляна Горбачевська також працювали над виставою й створили сучасні та неординарні декорації та музичні лейтмотиви.
Наступні покази вистави "Балада про украдене щастя" відбудуться 29 березня, 24-25 квітня. А у фойє театру представлена виставка, що присвячена постановкам п'єси "Украдене щастя", які були на сцені театру Марії Заньковецької.