У нашому матеріалі покажемо успіхи українських фільмів за кордоном, назвемо найкращі стрічки Доби Незалежності, а також розповімо про те, як українці почали усвідомлювати себе як націю, розуміти свою ідентичність та знімати фільми з українською душею.

Читайте також Сенцов назвав найкращий фільм за весь 31 рік Незалежності України

Відзначимо, що 1990 роки асоціюються в нас з розквітом кримінального світу, романтизацією бандитизму та пострадянським хаосом у суспільстві. 2000-ні – з проривом цифрових технологій, інформаційним вибухом. До того ж саме тоді ми почали брати участь у перших міжнародних фестивалях. Сьогодні уся кіноспільнота впевнено заявляє, що українське кіно стало частиною європейського, ми бачимо стрімкий розвиток кіноіндустрії, навіть попри війну. Нам є чим пишатися. Завдяки українському кіно про нас знає весь світ.

Перші роки після розпаду Радянського Союзу сміливо можна назвати занепадом. Адже, не було відповідного органу, який би відповідав за популяризацію українського кіно. Проте вже у 1991 році Юрій Іллєнко створив та очолив Держкіно.

Проте успіхів українське кіно не мало, якщо у 1990 році кінотеатри відвідувало 550 мільйонів людей за рік, то у 1999 році – близько 5. Виробництво також показувало сумні результати: із 45 впало до 4 фільми на рік, до того ж знятих російською мовою.

Відомими режисерами 1990-х були:

  • Дмитро Томашпольський ("Будемо жити", "Жорстока фантазія", "Дві Юлі"),
  • Григорій Кохан ("Бухта смерті", "Страчені світанки", "Убити шакала"),
  • Олександр Муратов ("Танго смерті", "Геть сором!", "Вальдшнепи"),
  • Юрій Іллєнко ("Лебедине зеро. Зона", "Параджанов: партитура Христа до-мажор").

Про що знімали кіно у 1990-х? Стрічки цього часу мають важливе історичне значення, зокрема фільми про Голодомор, аварію на Чорнобильській АЕС тощо. Ексклюзивні фото, кінохроніки, документальні кінопортрети, історії свідків непростого минулого, щоденники іноземців, які бачили, як ми живемо, – це все в українських фільмах 1990-х.

Основними темами, які кінорежисери зображали у своїх проєктах, можна назвати:

  • Голодомор, який створили в 1932 – 1933 роках: "Голод-33", "Українська ніч 33-го";
  • Дідівщина – про приниження честі та гідності, традиційне явище для радянського війська: "Кисневий голод";
  • Чорнобиль 1986 року: "Розпад".

У тих роках також знімали комедії ("Чутливий міліціонер"), і кіно про кохання ("Шамара").

Цікавим проєктом була картина про феномен Параджанова "Відвідини", 1994 рік. Цього кінорежисера знає без перебільшення весь світ. Його фільми – справжнє естетичне та музичне задоволення.

Знявши фільм про Параджанова, Анатолій Сирих створив серію документальних портретів митців 1960-х і власний жанр документалістики, у якому поєднуються музика, література та візуальний матеріал.

"Відвідини" 1994: дивіться фільм

У цей період надзвичайну популярність отримує Богдан Ступка, яким захоплювалися не тільки в Україні, а й за кордоном. Він зіграв понад 100 ролей у кіно і ще раз так у театрі.

У 1999 році вийшла польсько-українська стрічка "Вогнем і мечем" режисера Єжи Гофмана. Цей фільм став культовим в історії кінематографа. За словами міжнародних критиків, Богдан Ступка професійно і гарно зіграв гетьмана Богдана Хмельницького.

"Вогнем і мечем": дивіться промову Богдана Хмельницького про Україну

Український глядач – найкращий глядач у світі, і його вдячність, і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми – громадяни однієї країни, і обов’язок кожного – зберегти її культурне багатство,
– говорив Богдан Ступка.

Пізніше Ступка зіграв у фільмі "Молитва за гетьмана Мазепу" (2001 рік) Юрія Іллєнка та серіалі "Чорна рада" (2000 рік) Миколи Засєєва-Руденка.

"Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому", – ділився Ступка.

Важливим періодом в історії України тоді можна назвати Помаранчеву революцію. Після неї Олександр Кірієнко у 2006 році зняв драму "Помаранчеве небо", а режисер Іван Кравчишин – бойовик "Прорвемось!".

Цікаво, що події "помаранчевої хвилі" тоді висвітлював й Алан Бадоєв, який зняв мелодраму "Оранджлав". Світова прем’єра картини відбулася в Каннах та на німецькому кінофестивалі Mannheim-Heidelberg.

Знаковими постатями у 2000-х можна назвати Олеся Саніна, яких працював над проєктом "Мамай" (2003 рік) і Олеся Янчука, що займався виробництвом стрічки "Владика Андрей" у 2008 році.

Після 2010 року українське кіно починає ще більше розквітати. Зокрема, саме у 2010 році відбувся перший Одеський міжнародний кінофестиваль. Тоді ми дізнаємося й про інші фестивалі: "Молодість", короткометражок Wiz-Art, документалок Docudays UA.

Особливим фільмом того часу можна назвати "Гамера" Олега Сенцова, який представили на міжнародному кінофестивалі в Роттердамі у 2012 році. Крім цього, особливої уваги заслуговує картина Олеся Саніна "Поводир".

Зима 2013–2014 років назавжди змінила історію українців. Сотні свідомих людей, а згодом уся нація, 21 листопада 2013 року вперше повстали проти чинного режиму влади, щоб мати європейське майбутнє. Про цей період нашої історії створено уже чимало українських якісних фільмів, адже Євромайдан вплинув на творчість не тільки літературознавців, живописців, видавців, а й на режисерів.

А що найважливіше – після Революції гідності з’явилося й більше глядачів, які хочуть дивитися українське кіно.

Фільми про Революцію гідності, зняті у 2015, 2016 роках:

  • "Зима у вогні: боротьба України за свободу";
  • "Усе палає";
  • "Зима, що нас змінила";
  • "Жіночі обличчя революції";
  • "Євромайдан. Чорновий монтаж";
  • "Музей "Революція";
  • "Зима у вогні: боротьба України за свободу";
  • "Євромайдан. Чорновий монтаж";
  • "Молитва за Україну";
  • "Майдан. Мистецтво спротиву" та інші.

Насамперед варто зазначити, що завдяки участі на різноманітних фестивалях, ми ще раз переконуємося, що українське кіно існує. Особливо для режисерів, продюсерів, сценаристів та акторів – це важливий етап у їхній кар’єрі, адже, безперечно, говорить про світове визнання.

За останні кілька років нам, безумовно, є що показати. Навіть після 2014 року, як повідомляв Олег Сенцов в інтерв’ю 24 каналу, з’явилося чимало нових облич, які створюють направду круті проєкти. Ця хвиля кіно продовжується досі. Попри повномасштабне вторгнення, режисери, актори, сценаристи намагаються показати велич українського народу, нашу ідентичність, волю, гідність та справедливість.

До теми Ця війна почалася з Криму і Кримом закінчиться, – знакове інтерв’ю з Олегом Сенцовим

Багато українських фільмів беруть участь у міжнародних кінофестивалях. Якщо брати до уваги фільми за останні три роки, то здобутків було чимало.

2020 рік: перемоги й номінації

  • "Погані дороги" Наталки Ворожбит номінація у програмі "Міжнародний тиждень критиків" (Венеційський кінофестиваль);
  • "Земля блакитна, ніби апельсин" Ірини Цілик – номінація у категорії Generation 14plus (Берлінський кінофестиваль) і перемога на Санденсі за найкращу режисуру.

2021 рік: перемоги й номінації

  • "Ольга" Елі Ґраппа отримала приз спільноти письменників та композиторів SACD за найкращий сценарій ювілейного 60-го Каннського тижня критики (Каннський кінофестиваль);
  • "Бабин яр. Контекст" скандального режисера та космополіта Сергія Лозниці отримав премію "Золоте око" (Каннський кінофестиваль);
  • "Носоріг" Олега Сенцова, "Цензорка" Пітера Керекеса та "Відблиск" Валентина Васяновича (2021 рік, секція "Горизонти" – світова прем’єра стрічок відбулася у вересні 2021 року у Венеції);
  • "Стоп-Земля" Катерини Горностай отримала "Кришталевого ведмедя" за найкращий художній фільм від Юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus (Берлінський кінофестиваль).

"Носоріг" 2021: дивіться трейлер

Окремо хотіли б відзначити картину "Мати Апостолів", яка від початку своєї прем’єри у 2021 році отримала близько 60 перемог. Фільм виборов перші місця у чимало країн світу: Німеччині, Японії, Китаю, Індії, Сполучених Штатів та Гонконгу. Організатори кінофестивалю у Гонконзі зазначили, що були "вражені фільмом до глибини душі".

Картина присвячена матерям наших захисників, які пішли боротися за свободу України ще у 2014 році.

2022 рік: перемоги та номінації

Цього року ставлення до українських фільмів особливе. Сьогодні росія веде цинічну боротьбу проти українського народу. Проте українське кіно розвивається і виборює нові перемоги за кордоном.

Цьогоріч українські фільми були представлені на Каннському кінофестивалі, зокрема "Памфір" та "Бачення метелика". Перемоги здобули:

  • "Слухаючи світ" отримав DAE Award на кіноринку Marché du Film у межах секції Cannes Docs;
  • "Чому я живий" здобула нагороду номінації Best Feature Film Director;
  • "Маріуполіс 2" отримала відзнаку від журі премії "Золоте око";
  • "Ти – космос" (U are the Universe) українського режисера Павла Острікова отримав нагороду First Cut Lab Award;
  • "Славна Революція" переміг серед студентських робіт міжнародного конкурсу La Cinef.

Окрім номінації у Каннах, "Бачення метелика" Максима Наконечного отримав перемогу у Сербії. Міжнародне журі критиків 29-го Фестивалю європейського кіно у Паличі визнало фільм Максима Наконечного найкращим у конкурсній програмі "Паралелі та зустрічі". А "Памфір" у Сербії оцінили за найкращу режисуру.

Крім цього, відзначився фільм Олега Сенцова "Носоріг", який став найкращим на польському фестивалі Любуське кіноліто (Lubuskie Lato Filmowe), що відбувався у Лаґуві. Стрічка отримала гран-прі фестивалю – "Золоте гроно".

Режисер Олег Сенцов, який зараз захищає Україну в лавах ЗСУ, сказав 24 каналу, що може бути пауза, але потім нова хвиля. "Можливо, це буде як італійський неореалізм, який після війни дав дуже потужну енергію для себе та інших країн. Після італійського неореалізму пішла французька нова хвиля, потім кіно в Радянському Союзі, новий Голлівуд у США. Тому, можливо, кіно буде таким, що дасть поштовх для європейської арени. Побачимо", – сказав він.

Але варто сказати, що навіть під час війни режисери знімають документальні картини, у яких зображуть героїчну українську націю, виживання в окупації, російсько-українську війну. Серед них:

  • "Кривава нафта" про опір українців;
  • "Тихий терор. Хроніки пекла";
  • "Україна в огні 2" та інші.

Зокрема, нагадаємо 22 серпня на 24 каналі відбулася прем’єра фільму "Маріуполь. Невтрачена надія" режисера Максима Літвінова. Це частина циклу документальних фільмів у межах проєкту "А потім прийшли "братья", яке до Дня Незалежності України зняло Об'єднання Українських Продюсерів. Також до циклу фільмів входять стрічки "Дев'ять життів", "Вокзал надії" та Втрачений дім". Усі 4 кінострічки ви можете подивитися на 24 каналі.

"Маріуполь. Невтрачена надія": дивіться прем’єру

Документальний фільм "Втрачений дім" розказав історії людей, чиї домівки зруйновали російські окупанти. Автори фільму об'їхали місця Київщини, в яких перебувала російська армія навесні 2022 року. У Бородянці, Бучі, Ірпені, Макарові, Бабинцях та інших населених пунктах автори зібрали історії людей та їхніх втрат, завданих війною.

"Втрачений дім": дивіться прем'єру