Головні ролі зіграли Леа Сейду, Паскаль Греггорі, Мелвіль Пупо та Ніколь Гарсія. Світова прем'єра фільму відбулася 20 травня 2022 року в розділі "Двотижневик режисерів" Каннського кінофестивалю. У Каннах фільм отримав премію Europa Cinemas Label Award як найкращий європейський фільм.

Читайте наш попередній ексклюзив Бісило примирення після 2014 року, – Ірина Мак про росіян в кіно та зйомки серіалу "Я – Надія"

На сайті Rotten Tomatoes фільм має рейтинг схвалення 91 % на основі 77 відгуків із середньою оцінкою 7,9 із 10. На Metacritic стрічка отримала 85 балів зі 100 на основі 29 рецензій.

За сюжетом, молода мати-одиначка Сандра мешкає в Парижі. Її життя сповнене турботи про маленьку дочку та хворого батька, стан якого стрімко погіршується. Раптом у її житті з’являється нове захоплення — одружений науковець Клеман.

"Одного чудового ранку": дивіться трейлер стрічки

В інтерв'ю 24 Каналу, Мія Хансен-Льове розповіла, що однією з головних причин, чому вона взялася за стрічку, була хвороба батька. Вона наголосила, що її головна героїня стрічки є доволі меланхолійною, а герой напрочуд схожим з її батьком. Попри це, режисерка згадала, з якими емоціями зустріла війну в Україні та про українку Машу Кондакову, яка зіграла у її стрічці.

Вітаю вас, Міє Хансен-Льове. Дуже рада вам. Я вже бачила вашу стрічку — незбагненно чуттєва, добра й щира історія. Як народилася ідея зняти "Одного чудового ранку"? Що вас підштовхнуло на її створення?

Привіт. Еммм… У Швеції я зняла фільм під назвою "Острів Бергмана". Це картина, яку я фільмувала далеко від дому — на острові, де жила декілька місяців. А до того я зняла ще один фільм в Індії. Я була далеко від дому впродовж досить довгого часу. Тож, коли я повернулася, зрозуміла, що тепер мені потрібно створити фільм, дія якого відбуватиметься загалом вдома, і який буде зображати мій досвід, який я отримала останніми роками.

Особливо я відчувала, що мені потрібно протистояти досвіду хвороби, на яку страждав мій батько.

Я думаю, що однією з головних причин, чому я взялася за цю стрічку, стало, власне, проживання горя з батьком.

Тож я повернулася додому, мала ідею і знімала Париж, той світ, який був ближчим до мого повсякденного життя.

Головною зіркою фільму стала всіма улюблена Леа Сейду. Розкажіть, як ви познайомилися з актрисою?

Ну, я взагалі не знала Леа до того, як зняла фільм і до того, як запропонувала їй роль. Я ніколи раніше з нею не зустрічалася. Але я захоплювалася нею, бо бачила багато фільмів із її участю. Я маю на увазі не тільки стрічки про Джеймса Бонда, у яких вона теж знімалася, а й артхаусні фільми, у яких вона грала із самого початку.

Леа Сейду Леа Сейду у фільмі "Одного чудового ранку" / Фото Артхаус Трафік

Я була дуже зворушена і вражена її присутністю на знімальному майданчику. Вона мала цей магнетизм, аура навколо неї була дуже сильною. Попри це, я думаю, що вона є доволі меланхолійною. І це завжди торкало мене по-особливому, тому що вона не виглядала "штучною". Я не маю на увазі, що вона сумна людина, чи зовсім не така в житті, але вона несе в собі щось, що, я думаю, пов’язано з її дитинством або чутливістю. Це дуже добре відчувається на зйомках.

Її харизма та невинність вражала мене весь час, поки я знімала її. Іноді я була не впевнена, чи дійсно вона грає, чи вона є сама собою настільки унікальною. Леа, безперечно, професійна актриса. Хоч вона знялася в багатьох фільмах, проте все ж таки зберегла цю сором’язливість і невинність.

Паскаль Греггорі зіграв роль батька — розкажіть про цього актора. Чи планували ви, щоб цей герой був схожий із вашим батьком?

Це, безумовно, відіграло головну роль у моєму бажанні працювати з Паскалем Греггорі. Паскаль справді трохи схожий на мого тата. Я маю на увазі, що між Паскалем та моїм батьком є фізична схожість, яка, безумовно, вплинула на мене. Але я також була великою шанувальницею Греггорі, тим більше, що багато разів бачила його у фільмах.

Деякі з його фільмів дуже відомі, і для мене вони втілюють не лише кінематограф, яким я дуже захоплююся, але й певне красномовство, елегантність та, можливо, меланхолію. У ньому є багатий внутрішній світ, який є не в усіх акторів.

Паскаль ГрегоріПаскаль Греггорі у фільмі "Одного чудового ранку" / Фото Артхаус Трафік

В одному з інтерв’ю ви сказали: "Я знімаю лише тих персонажів, яким співчуваю, незалежно від їхніх слабкостей, це одна з передумов моїх фільмів із самого початку". Поясніть це нам докладніше.

Що ж, у мене є така цікава особливість – я ніколи не хотіла знімати фільми про персонажів, яких вважаю жахливими.

Я думаю, що життя занадто коротке, щоб витрачати час на те, щоби показувати, наскільки жахливою може бути людина. А такі є, це частина історії людства та світу, на жаль.

Тож я більше зацікавлена в тому, щоб спробувати розкрити персонажів, за яких я переживаю, яким співчуваю, які мені цікаві. Це не означає, що ці персонажі мають бути ідеальними, без жодних недоліків. Я завжди говорю про те, що всі постають перед труднощами. Зокрема, мої персонажі, вони все ще дуже чутливі, а не занадто ідеалізовані. Мені потрібно знайти спосіб любити їх. І із цієї причини я знімаю тільки кіно про персонажів, які мене зворушують, навіть якщо вони не досконалі. Інакше я не зможу надихнутися. Думаю, саме тому я ніколи не знімала б фільмів, наприклад, про нацистських персонажів. Я не хочу витрачати гроші та енергію на зйомку людей, яких вважаю своїми ворогами.

В Україні режисери пильнують, аби атмосфера на знімальному майданчику була толерантною та справжньою. Особливо, коли у фільмі зображають різні покоління. Наприклад, діти, вони завжди потребують більше уваги дорослих. Який настрій був у ваших акторів?

Що ж, я також надаю великого значення атмосфері на знімальному майданчику. Я прагну, щоб кожен на зйомках відчував повагу одне до одного, зокрема до вразливіших акторів, серед яких є діти. Від самого початку намагаюся створювати толерантну атмосферу. До того ж мені завжди подобалося працювати з дітьми та непрофесійними акторами.

Кадр з фільму "Одного чудового ранку" / Фото Артхаус Трафік

Діти привносять у картини щось особливе та цінне. Але ви маєте пристосуватися до них, не можете нав’язувати їм сценарій. Ви маєте відчувати їхній ритм та енергію, а також дати змогу бути вільними. До них треба дослухатися та бути відкритим. Така поведінка, до речі, піде на користь і іншим акторам на зйомках.

Діти мислять ситуаціями, вони поводяться не так, як професійні актори. Тож важливо навчити їх розуміти сцени й картинка вийде дуже правдивою.

Як би ви характеризували вашу стрічку декількома словами — яке слово було б головне? Любов?

Так, можливо. Я досить погано просуваю свої власні фільми. Це дуже складне завдання для мене. Але я точно сказала б, що це, безумовно, фільм про кохання, а також про перебіг часу. Він також про самотність і стійкість.

Кадр з фільму "Одного чудового ранку" / Фото Артхаус Трафік

Важливо Французький режисер Мішель Азанавічус відвідав Бучу та Ірпінь

Зараз весь світ пильно стежить за подіями в Україні. Коли ви дізналися, що Росія напала на Україну?

Як і всі, 24 лютого. Я ще навіть до того стежила за новинами, бо загроза ставала все реальнішою, хоч і не хотілося вірити в це. Тож я маю на увазі, що я була в курсі того, що відбувається із самого початку. Я на це витратила багато своєї уваги та емоцій. І я досі стежу за подіями.

У вашому фільмі йдеться про те, що "Найсильніша емоція – це гнів". З цим погодиться кожен українець зараз. Які у вас виникли емоції, коли ви зрозуміли, що розпочалося повномасштабне вторгнення росіян на українські землі?

У своєму фільмі я цього не говорю насправді. У стрічці є сцена конференції, де Лео працює перекладачем, і хтось на ній згадує той факт, що в соціальних мережах найсильніше почуття, яке спричиняє велику реакцію, це гнів. І я думаю, що це дуже цікаве спостереження про соціальні мережі – як працюють, що створюють, і які наслідки це може мати для свідомості людей. І саме тому я цю фразу використала у своєму фільмі. Але це не означає, що про це каже весь фільм. Особисто я так не думаю.

Взагалі злість для мене не є найсильнішим почуттям. Але в конкретному випадку з війною в Україні я, очевидно, була більш ніж зла. Я була вражена. Мене теж охопив смуток. І ця сильна злість та великий сум залишаються досі. І я думаю, що вони будуть надалі. Ці емоції залишаться зі мною ще довго після закінчення війни.

Міа Хансен-ЛьовеМіа Хансен-Льове / Фото Артхаус Трафік

Чи бачили ви якісь українські фільми? Наприклад, "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука чи "Бачення метелика" Максима Наконечного, які також представили на Каннському кінофестивалі? Якщо так, які ваші враження?

Ні, я ще не бачила цих фільмів. Коли я була в Каннах, мені не вдалося подивитися жодного фільму. Зазвичай, коли я на фестивалі зі своїм фільмом, я не дивлюсь інших фільмів. Тяжко дивитися чиїсь картини, коли представляєш свою.

Але нещодавно цього року я переглянула фільм Маші Кондакової "Внутрішні війни". Ця документальна стрічка, яку вона зняла до початку війни, пов’язана із жінкою, яка поїхала на Донбас воювати. Точніше це портрет цієї жінки. Машу насправді я знаю. Вона має невелику роль у моєму фільмі. Тому я була глибоко зворушена, побачивши її роботу, і мене справді вразило те, що вона поїхала туди під час війни, щоб зняти фільм.

Крім цього, я бачила ще один фільм, він не український, але знятий в Україні.

Я бачила "Маріуполіс" режисера… Мені дуже важко сказати його ім’я… Мантаса Кведаравічюса. Це литовський режисер, який загинув на початку війни. Я переглянула першу частину його документального фільму про Маріуполь. Відтоді я постійно стежу за подіями в Маріуполі.

Насправді мені надто важко було дивитися цей фільм, знаючи, що там сталося. Але він здався красивим, особливо завдяки уповільненню кадрів, що дало змогу нам побачити повсякденне життя, світ, який знімають так, як ми зазвичай не бачимо. Це дуже глибока стрічка про війну. Вражає атмосфера в цьому документальному фільмі.

"Маріуполіс": дивіться трейлер фільму Мантаса Кведаравічюса

Дякую. І наостанок можете звернутися до українців і представити "Одного чудового ранку".

Вітаю, українці. Я режисерка фільму "Одного прекрасного ранку", і я хотіла б подякувати вам за те, що ви, можливо, уже подивилися або вирішили переглянути мій фільм. Я не дуже добре вмію презентувати себе, для мене це складно. Але я хотіла б висловити своє захоплення українським народом, який з такою мужністю бореться за свою свободу. І я ніколи не подумала б, що мій фільм вийде в прокат в Україні в такому контексті, під час війни. Я дуже хотіла б також висловити свою подяку та захоплення дистриб’ютору, який усе ще зацікавлений у випуску моїх фільмів, коли довкола відбувається так багато важливіших речей. Дякую.

Леа СейдуКадр з фільму "Одного чудового ранку" / Фото Артхаус Трафік