Нова хвиля народної любові прийшла до відомого актора Сергія Стрельнікова після головної ролі у блокбастері "Довбуш", телепрем'єра якого відбудеться 24 серпня на ICTV2. Актор розповів, як ставиться до свого героя і чому зараз не хоче згадувати про деякі зіркові ролі, які зробили його відомим.

До слова 5 серіалів, заснованих на реальних подіях, сюжет яких не вкладається в голові

Про початок повномасштабної війни, свою родину – дружину і дітей, сестру і брата, перезавантаження в професії й житті розповів Сергій Стрельніков у розмові для проєкту "Інтерв'ю24". Зараз актор знімається для серіалу "Розтин покаже 4", де грає одну з центральних ролей. Його персонаж буде цікавим і складним.

Персонаж ще у процесі, – Сергій Стрельніков про роль у новому детективі

Сергію, про вашого героя в новому детективі "Розтин покаже 4" кажуть різне. Поясніть, він друг для слідчих бюро чи той, хто прийшов їх знищити?

Він дуже непроста людина, в ньому намішано всього, як і в будь-кому з нас. Мабуть, тому я й схопився за нього, цікаво його створювати. Додам, що персонаж ще в процесі, він поки не зроблений. Тому подивимось, яким він вийде, адже я сам ще не знаю.

Акторська група вже вчетверте збирається на зйомки проєкту. Як вас прийняли?

Та добре, я й не сподівався. Дійсно, на зйомках підібралася цікава компанія, дуже хороші партнери, які вже стали кінородиною, – і мені це також подобається.


Сергій Стрельніков на зніманнях / Фото пресслужби фільму

Вашому герою доводиться битися?

Буде трохи екшену у майбутньому, але мене це ніколи не лякало – навпаки.

Але ж ваш персонаж – військовий, здається…

А я не буду розповідати, хто він і що, бо тоді спалю контору. А навіщо це нам? Хай буде інтрига, чекайте – все побачите.

Роблю, що можу, – про початок повномасштабного вторгнення і допомогу ЗСУ

Ви в соцмережах не пишете про ролі, проте кожний допис присвячений зборам на військо, автівки, амуніцію для захисників. Багато волонтерите?

Роблю, що можу, щоб допомогти ЗСУ. Збираємо гроші на автівки, інші корисні речі – вважаю, що це сьогодні головне. Ще возили фільм "Довбуш" в Краматорськ, показували нашим хлопцям. Їм сподобалось.

На мою думку, справжні герої зараз – хлопці на фронті, а не ті, що на екрані.

Один зі зборів Сергія Стрельнікова: відео

Це правда. Наша країна вже третій рік воює, як для вас почалось повномасштабне вторгнення?

Шок. Перше, що я зробив, записав відеозвернення до росіян – доволі зле послання. Я до останнього не вірив, що вони наважаться, але вони пішли – за що я їм іронічно "подякував" і додав, що далі все для них буде погано.

Ви в Києві були тоді? З родиною?

Так, ми усі були тут. Потім дружина з дітьми поїхала на захід України, вже звідти вони вирушили за кордон, а я весь цей час залишався у Києві. Тут нормально гриміло і гупало, але люди ставилися до цього зі здоровою долею фаталізму: що буде – то й буде. Тому і я не дуже ховався у бомбосховищах, для мене головне було, що родина в безпеці.

А батьки?

Якраз саме тоді мама приїхала до мене, вона також була тут. В неї відкрилася виразка, потрапила у лікарню, яку тоді "бомбили" росіяни. Погостювала – одним словом. Зараз вже все добре з нею, вилікувалася.

Дуже люблю маму, я у професію потрапив завдяки їй. Батько загинув, коли мені було 11 років, і коли прийшов час обирати професію – мама підтримала моє рішення стати актором. А потім за мною підтягнулися молодші сестра і брат – усі ми тепер працюємо в цій галузі.

Здавалося, що професія стала безглуздою, – про те, чим зайнявся б, якби не кіно

Був момент, коли вам хотілося залишити кіно?

Звісно, і неодноразово. На початку війни стало очевидно, що зараз не до кіно. На той момент я перебував у Івано-Франківську: там тривали останні роботи над "Довбушем", дотягували звук.

У Франківську я пішов до військкомату, стояв у черзі 2 дні, але мене звідти випхали. Сказали, мовляв, Сергію Олександровичу, їдьте за місцем прописки й там з'ясовуйте. В перший рік війни кіно зупинилося, мені іноді здавалося, що професія стала безглуздою...

Сергію, а якби не акторство, чим би зайнялися?

Мені важко відповісти, бо гіпотетичність – це сфера вірогідності й перебільшеності, може бути, або ні. Скажу так: мені просто пощастило визначитися з тим, чим я хочу займатися у житті, існувати на екрані в улюблених жанрах – пригодах і бойовиках, і це добре. Я й надалі хочу працювати в тих проєктах, що мені подобаються. Додам, що зараз знову почалося перезавантаження, але рух правильний.


Сергій Стрельніков та Оля Атанасова на зніманнях / Фото пресслужби фільму

Кар'єра була на піку, – про перезавантаження і відмову працювати в Росії

На які гроші ви жили тоді з родиною?

На ті, що були зароблені до початку повномасштабного вторгнення. У нас була фінансова подушка, і слава ЗСУ, що так сталося. Я б сказав, що у цей період було тотальне перезавантаження всього. Насправді в моєму житті таке відновлення і перевантаження відбувалося декілька разів…

Можете про це розповісти?

Так, я не приховую. У 2014 році в мене була кар'єра на піку популярності в Росії, це сталося після виходу фільму про Чапаєва. Мене кликали на головні ролі, я грав легендарних особистостей та інших цікавих героїв. Але після 2014-го мені багато що стало ясно, я закрив усі контракти там і повернувся в Україну.

Це також було перезавантаження, яке сталося вже тут, вдома: щодо ролей і гонорарів за них. Так що я вже звик до таких тотальних змін у кар'єрі й житті, але все одно намагаюся вперто йти далі, адже я вже 20 років в акторській професії…

На початку повномасштабної було не до кіно, але потім все трохи змінилося…

Так, вже влітку 2022-го ми з другом Сергієм Дерев'янко примудрилися виробляти іронічний контент для ютуб-каналів: короткі ролики, що прославляли наших героїв і тролили росіян. Робили на колінці, як-то кажуть, але дуже хотілося познімати. Самі збирали гроші, знаходили реквізит і робили… Працювали, підіймали дух собі й глядачам, не сиділи.

А тим часом у 2022 мій брат Антон Скрипець і сестра Єва Стрельнікова разом написали сценарій і зняли фільм у жанрі screenlife про початок війни "Лишайся онлайн". Фільм вийшов справжнім і глибоким, усім раджу його подивитися. Пишаюся своїми.

"Лишайся онлайн": дивіться трейлер

А потім показали "Довбуша". Ваш персонаж сприймався як національний герой.

"Довбуш" був вже пізніше, влітку 2023-го. Як сказав режисер Олесь Санін, і я цілком згоден, він не очікував на таку актуальність фільму, але вже як сталося.

А щодо мого персонажа Довбуша, скажу так: зараз всі національні герої – на фронті. І взагалі мені здається, що прийшов час замінити "слава Богу" на "слава ЗСУ". Я атеїст, з Богом є питання, а завдяки ЗСУ ми сьогодні живі.


Сергій Стрельніков у "Довбуші" / Фото пресслужби фільму

Люблю працювати з дружиною, – про сім'ю та дітей

Слава нашим героям! Скажіть, як ваші малі зараз, повернулися?

З ними все добре, ростуть. Дружина з дітьми повернулися ще у 2022-му.

Вікторія знімається зараз?

Так, нещодавно ми знялися в медичному проєкті, де зіграли подружню пару лікарів. Це було круто, люблю працювати з дружиною, вона одна з найкращих акторок України.

Мабуть, щось переносите мимовіль з життя на екран?

Так, щось є. Наше спілкування особливе, воно є в кадрі.

Скільки вашому Сильвестру, з ким він, коли ви з Вікторією на зніманні?

Йому 5 років, і коли ми працюємо, відвозимо сина батькам дружини. Нам пощастило.

А коли син бачить вас в телевізорі…

Для нього це зовсім не дивина, він постійно бачить нас там. Сприймає звичайно, як треба. Коли йшла промокомпанія "Довбуша" – він постійно мене бачив і казав так буденно: "О, тато".

Якщо син захоче стати актором?

Я не з тих батьків, хто хоче, щоб його діти знімалися в кіно. І наша дитина зніматися не буде, про що ми домовилися з дружиною. У дітей-акторів нема дитинства, і ми не хочемо нашого сина позбавляти цього. А коли виросте – нехай сам вирішує, це буде вже його свідомий вибір…

Працювали "в кайф", – про улюблений проєкт

Є у вас улюблений проєкт?

Скажу так: 95% проєктів, де знявся, мене вже не цікавлять… Я не буду показувати сину того ж "Чапаєва", "Трюкача" або "Яму" за Купріним – це ті роботи, які вважав доволі серйозними у своїй фільмографії, але вони були зняті у Росії. Не вважаю це своєю особистою помилкою, бо в ті часи були такі правила гри. Але зараз маю про них забути – це буде чесно. Це мій особистий внесок – викинути ці фільми зі своєї кінобіографії.

Але найкрутіші мої акторські роботи створені тут – це "Довбуш", "Безславні кріпаки" – хоча мені більше подобається перша назва "Тарас Шевченко – перший самурай". Але прокатники настояли на другій назві, через що нас потім жорстко критикували. Зараз це моя найулюбленіша акторська робота, як і "Довбуш".

Ми працювали "в кайф", як-то кажуть, отримуючи справжнє задоволення від роботи й власних знахідок. На проєкті підібралися режисер і оператор, каскадерська команда, освітлювачі, актори – усе за найвищим ґатунком. І в нас вийшла весела, трохи кривава історія з гострим гумором, східними єдиноборствами у кадрі й дуже правильними посиланнями, що й зараз актуальні.


Сергій Стрельніков у "Довбуші" / Фото пресслужби фільму

Про нього писали багато і добре…

І є за що! Раніше у нас мало знімали жанрового кіно, а те, що знімали, не було стовідсотково жанровим. А "Кріпаки" і "Довбуш" – це бойовики, перший – з нотками комедії, другий – драми.

Зізнавайтеся, багато часу проводили в спортзалі, коли готувалися до ролі?

По-різному, здебільшого проводив час в залі каскадерської банди XGST, яких я вважаю найкращими й з якими дружу. Фактично рік "Довбуша" я просто провів у хлопців в залі – працювали, працювали, працювали.

Ого, це серйозно!

Так, але все було з задоволенням – я таке люблю! Багато тренуюся, щоб бути у гарній фізичній формі, зніматися в кіно, жити повноцінним життям.