Курахівська ТЕС працювала понад 80 років, мільйони людей отримували від неї світло та тепло. На ній працювали покоління енергетиків. Але Росія не шкодує нічого. Два роки ТЕС була однією з головних цілей ворога на Донбасі. В один день станція просто зупинилася – не пережила черговий обстріл. Саме ці найстрашніші роки для Курахівської ТЕС зафільмувала команда Антона Штуки. 24 Канал побував на презентації стрічки та почув розповіді про роботу в прифронтовому місті з перших вуст.
Дивіться також Я дуже скучив за професією, – інтерв'ю з Андрієм Федінчиком про зйомки у воєнній драмі "Живий"
Якою була презентація фільму?
Фільм виходить на великі екрани у кіно 26 лютого. Закрита презентація фільму пройшла у Києві. До столиці приїжджали чимало енергетиків, обличчя яких можна побачити у фільмі "Останній Прометей Донбасу". Нині всі вони працюють на різних українських станціях. Саме під час перегляду фільму друзі, які не бачилися понад рік, мали теплу та щемливу зустріч. Усі разом вони дивилися результат роботи знімальної групи й пригадали події, які переживали в Кураховому.
На закритому показі енергетики зустрілися вперше з часів евакуації / Фото Дар'ї Смородської, 24 Канал
Серед гостей показу був заслужений енергетик України Анатолій Боричевський. Саме він до останнього дня роботи Курахівської ТЕС був її директором. Саме під його керівництвом проводилися дії під час ворожих обстрілів, все ремонтувалося та ухвалювалися рішення про релокацію станції та енергетиків. Анатолій Боричевський є гордістю компанії ДТЕК – енергетик пройшов шлях від електрослюсаря до керівника, й тримав на плаву всю команду.
У перших кадрах фільму – останній директор станції Анатолій Боричевський / Фото, надане 24 Каналу
Пан Анатолій каже, що під час важкого періоду плідно працювали всі: і ремонтні бригади, і оперативний персонал, і корпоративний центр ДТЕК, кадровики, логісти, шахтарі та Донецькі електромережі. Надзвичайну допомогу надавали військова адміністрація міста Курахового, рятувальники ДСНС і поліція, яка супроводжувала вантажі та евакуювало персонал. Кожен відповідав за свою дільницю роботи.
Пригадуючи найважчий момент за роки війни, Анатолій Боричевський розповів про перші підйоми важкого обладнання двома кранами, коли його перевозили з ТЕС. Він зазначив, що вага обладнання сягала більше, ніж 200 тонн. Працівники станції вантажили це все на автотранспорт і вивозили.
Щодо фільму Боричевський відповів коротко: все, що показано в ньому – це справжнє життя.
Я можу сказати, що те, що ви побачите – це ілюстрація того, як працюють енергетики на інших станціях. Лише маленька різниця: ми не знали, коли нам прилетить, бо лінія розмежування була досить близько. Ось і все. Наші енергетики працюють у таких же умовах. Шана усім енергетикам. Я кажу і про теплову генерацію, атомну, гідрогенерацію. Я говорю про наші мережі, про розподіл мереж, де люди працюють не одну добу, щоб відновитися,
– розповів пан Анатолій.
Начальник Курахівської міської військової адміністрації Роман Падун виїхав з міста фактично останнім, коли російська армія була дуже близько. За його словами, Курахове розташоване за 15 кілометрів до Мар’їнки, і з 2014 року вони вже жили як прифронтова громада. 2022 рік став новим важким викликом.
Вже влітку ворог почав постійно, кожного дня, обстрілювати не тільки громади, не тільки житла, об'єкти критичної соціальної інфраструктури, а постійно обстрілювалася Курахівська ТЕС. І це було кожної ночі й дня. І обстріли були артилерійські, ракетні, касетними боєприпасами стріляли. Були жертви на станції, поранені, були значні руйнування. Ми об'єднали зусилля, і я постійно казав і повторював, що енергетики – це такі ж герої, як і військові,
– зазначив Роман Падун.
Завдяки роботі фахівців навіть у 2022 – 2023 роках в місті було опалення й питна вода. Міська влада разом з Курахівською ТЕС об'єднали зусилля, доки фронт не наблизився. Уже тоді правильним стало рішення евакуювати обладнання та врятувати людей.
Глава громади також зазначив, що не можна розділяти Курахове і ТЕС, адже місто фактично будувалося для станції. І там працювали кілька поколінь містян, не було таких родин, які б не пов'язували себе з Курахівською ТЕС. Всі вони працювали на одну систему. Під час вторгнення, на об'єкті, на жаль, були загиблі. Про них також розповіли в стрічці "Останній Прометей Донбасу".
Три – чотири чоловіки це точно загинули. Поранених було більше. По громаді загинули й цивільні – 197 осіб, поранених було 415,
– поділився Падун.
Крім того, на презентацію фільму приїхали члени евакуаційних груп поліції Донецької області "Білі янголи", які проводили евакуацію. Також майбутню прем’єру підтримали представники ДТЕК і очільник "ДТЕК Енерго" Олександр Фоменко.
Глава ДТЕК Енерго на презентації фільму / Фото Дар'ї Смородської, 24 Канал
Присутнім також показали виставку з понівечених деталей з Курахівської ТЕС. Всі предмети там є нагадуванням не лише про велике промислове підприємство, а й цілу епоху. Для кількох поколінь людей Курахівська ТЕС була центром, навкруги якого оберталося все життя регіону, спліталися долі, будувалися мрії.
Виставка – це частинка зруйнованої Курахівської ТЕС / Фото Дар'ї Смородської, 24 Канал
Компанія зробила висновок: усе це не знищити ракетами. Вогонь останнього Прометея Донбасу не згас, він назавжди у його людях, які продовжують тримати світло для країни. А ТЕС навіть після руйнування стала донором для інших станцій.
Серце, що перестало битися: про що фільм "Останній Прометей Донбасу"?
Під час презентації режисер Антон Штука зазначив, що він дуже радий, що команда змогла зафіксувати моменти, які енергетики переживали на Курахівській ТЕС протягом 2022 – 2024 років. Ці події стали по-справжньому історичними.
Ми просто розуміли, що відбувається, і що, можливо, на цій станції, на жаль, не буде багато часу, щоб зафіксувати все, що нам хочеться. Тому ми майже відразу вирушили знімати. Коли ми приїхали з нашою командою невеличкою вперше, ми побачили місто і станцію досить вже сильно пошкоджену війною. Але ми зустріли там прекрасних людей, які нас прийняли з теплом, з чаєм, з цукерками. І коли ми поговорили вперше, трошки познімали,
– розповів режисер.
Антон Штука розповів про зйомки фільму / Фото Дар'ї Смородської, 24 Канал
Дії розгортаються в Курахове, де попри наближеність до фронту та часті обстріли, живуть і працюють люди. Тут – їхні квартири, родини, робота й усе життя. Перебувати тут важко, але ТЕС працює, а отже її потрібно підтримувати. Енергетики тримаються, ухвалюють важливі рішення, інколи - просто перебуваючи в укриттях. У фільмі чути вибухи через обстріли, що відбувалися в безпосередній близькості від станції. Під час перегляду глядач дійсно проживає всі ці моменти з містянами й працівниками ТЕС.
Трейлер фільму "Останній Прометей Донбасу": дивіться відео
Цікаво! Курахівська ТЕС була одним з перших енергетичних гігантів Донбасу й пережила Другу світову війну. За час російсько-українського конфлікту вона перебувала під обстрілами 10 років, але працювала майже без перебоїв.
Не будемо спойлерити, але протягом фільму будуть як радісні, так і дуже сумні події. Сумних, звичайно, більше. Герої стрічки – це справжні енергетики, жителі Курахового. Знімальна група записувала їхнє звичне життя. Усі емоції, слова та дії – не вигадані, все відбувалося насправді.
Антон Штука з енергетиками Курахівської ТЕС / Фото Дар'ї Смородської, 24 Канал
Антон Штука розповів, що всі на станції думали, що група буде знімати дуже швидку історію. Але це зайняло більше часу – вийшла довга, насичена, емоційна стрічка.
Радимо подивитися фільм "Останній Прометей Донбасу", який обов’язково викличе різні емоції. Стрічка стала переможцем конкурсу Work in Progress. Виробництвом фільму займалася студія Attention films. Продакшн здійснюється за підтримки Держкіно України, Українського культурного фонду та Київстар ТБ Originals.