Про перші успіхи, а також плани й перспективи в інтерв'ю розповів директор зі стратегічного розвитку MEGOGO Іван Шестаков.

Цікаво В Україні запустили безкоштовний подкаст для підготовки до ЗНО

Які очікування від запуску нового формату в Україні? Як будете оцінювати успішність MEGOGO Audio? Які перші результати?

До моменту запуску проєкту MEGOGO Audio, ще два роки тому, ми вже точно знали, який контент хочемо там бачити. Ми віримо, що подкасти стають окремою, інтенсивно зростаючою індустрією. Та, як і все, відбувається це поступово. Звичайно, ми скрупульозно вивчили зарубіжний досвід і провели ряд тестів на нашій аудиторії, перед тим, як розгортати масштабну діяльність в цьому напрямку.

Подкастинг – це порівняно молодий для нашої країни формат сторітелінгу. Він виріс з традиційних радіоформатів – як розмовних, так і наративних. Також сильно вплинув на зростаючий напрямок вже існуючий ринок аудіокниг.

Пропонуємо ексклюзивно прослухати уривок серіалу:

Наш досвід говорить про те, що популяризувати якийсь формат слід починати зі зрозумілих вже існуючих продуктів. Тому перше, чим ми зайнялися, – зібрали всі раніше вироблені аудіокниги, які змогли купити, щоб залучити існуючу аудиторію. Розуміючи, що майбутнє все одно за подкастингом, однак масова аудиторія ще має прийти до нього еволюційним шляхом. Так, до моменту запуску MEGOGO Audio ми зібрали понад 10 тисяч аудіокниг на різну тематику і різних жанрів. Паралельно ми тестували аудиторію на інтерес до тих чи інших форматів подкастів, які почали створювати самостійно. Півтора роки експериментів привели нас до того, що ми вперше готові відкрити нашу платформу для розміщення будь-яких подкастів. Тепер хто завгодно може безкоштовно розмістити свій подкаст на MEGOGO, до якого отримає доступ вся наша багатомільйонна аудиторія на мобільних пристроях.


Іван Шестаков розповідає план "захоплення" українського ринку подкастів / Фото – MEGOGO

Зібравши за допомогою аудіокниг та численних подкастів достатньо знань про поведінку масового користувача і про його інтереси, ми почали робити самостійно ті проєкти, в які віримо найбільше. Це – наративні формати, в яких центральне місце посідають історії життя звичайних людей, що опинилися в незвичайних, часом небезпечних і жахливих життєвих ситуаціях.

Так на світ народився наш перший проєкт такого плану про Куренівську трагедію. Крім того, зараз у нас в роботі ще десяток повномасштабних проєктів.

Динамікою зростання ми задоволені, інакше б не продовжували розвивати проєкт та інвестувати у виробництво масштабних, за мірками подкастингу, проєктів. Десятки тисяч наших користувачів слухають наші проєкти, і ми отримуємо величезну кількість схвальних відгуків. Тому, схоже, ми на вірному шляху.

До чого ми прагнемо зараз? Основне наше завдання – розвинути індустрію подкастингу в Україні. Показати користувачам цей зручний формат споживання контенту, а подкастерам — творчі та економічні перспективи розвитку цього напрямку. У підсумку, в середньостроковій перспективі, подкасти будуть такою ж звичною справою, як кіно в Інтернеті та радіо в машині. Далі формат повинен перерости всі інші формати і стати повноцінним бізнесом для всіх креаторів. Ми в це віримо і докладаємо всіх зусиль, але також не відмовляємося й від win-win партнерств. Зараз нам приємно робити хороші такі соціальні історичні проєкти, як "Куренівка" або співпрацювати з Міністерством цифрової трансформації України у створенні освітнього та культурного контенту. Далі буде тільки більше – ми лише почали набирати обертів.

Хто і як вибирав тему першого серіалу? Які основні критерії й які деталі найбільше продумували?

Теми та напрямки для всіх наших проєктів диктують нам інтереси масового користувача та актуальна повістка. "Куренівка: історія київського потопу" – дуже багатошаровий проєкт. Техногенна катастрофа, про яку безліч українців і, напевно, всі кияни чули, але деталі були відомі лише невеликому колу вчених-істориків – це перший шар. Крім того, ця катастрофа – не просто випадковість, а результат систематичної злочинної поведінки чиновників радянських часів.

Куренівська трагедія трапилася через те, що радянський тоталітарний режим намагався приховати моторошні злочини проти людства, вчинені нацистським режимом в Бабиному Яру.

Жахливі, неспівставні переплетення двох ворогуючих ідеологій і схожий, катастрофічний результат — це другий шар. А третій, найважливіший і найбільш емоційний шар – це історії звичайних людей, що стали очевидцями трагедії. Ми реставрували за допомогою саунддизайну і відтворили за допомогою професійних акторів історії звичайних кондукторів, школярів, пенсіонерів і військових, які розповідають нам про той страшний день в історії Києва. Ці історії – справжні, спеціально для цього проєкту розказані нам киянами, від чийого імені і ведеться розповідь.

Куренівська трагедія довго замовчувалась радянським режимом / Фото – ЦДАГО України

Що більше ми дізнавалися про цю історію, то більш очевидним нам ставало, що ми вже не можемо про неї мовчати. Для нашого першого аудіосеріалу "Куренівка: історія київського потопу" ми зібрали команду з режисера, продюсера, визначили акторський склад. Три місяці у нас пішло на роботи з архівами, пошуком очевидців і вчених, десятки співбесід та консультацій. У підсумку ми відновили подію в найдрібніших подробицях і написали сценарій.

Ми відійшли від нудного переказу фактів. Зробили ставку на емоційну складову. Ми хотіли занурити слухача у всесвіт наших героїв – у звичайний рутинний березневий день Києва 1961 року. Тільки іноді ми додавали коментарі вчених, які оприявнювали деякі деталі трагедії.

Чим формат аудіосеріалу кращий за подкаст або аудіокнигу? Чому, скажімо, ви б порекомендували сервіс друзям?

Зараз найбільш популярними в Україні все ж є розмовні подкасти. Вони найпростіші в реалізації, можуть бути пізнавальними і розважальними. Ми самі зробили чимало таких проєктів. Але у такого формату є істотні обмеження, які не можуть захопити масового слухача, а тому такі подкасти найчастіше залишаються нішевими. Головне – розмовний подкаст не занурює слухача в розповідь.

Експериментуючи і аналізуючи успішні зарубіжні проєкти, ми дійшли до висновку, що найбільш важливою в хорошому подкасті є саме історія, яка, до того ж, повинна бути певним чином розказана. Так ми можемо викликати емоцію, звернутися до емпатії слухача і запам'ятатися надовго. В основі кожного нашого аудіосеріалу – людське життя, перетворене на гарну історію – документальну чи художню. Історію настільки цікаву, наче вона розказана пізно ввечері біля багаття талановитим оповідачем.

Ще тут дуже важливий хронометраж. Вся історія розбита на кілька самодостатніх фрагментів – серії по 15 – 20 хвилин. Щоб слухач не втомлювався і не обривав розповідь на півслові, перериваючи всю магію. Принцип простий – кожна серія нашого аудіосеріалу повинна бути цікава сама по собі. А всі серії разом спліталися і доповнювали одна одну, виявляючи неочевидні відсилання і зв'язки.

Серед анонсованих проєктів чіткіше проглядається документальний напрямок. Чи є плани зробити ігровий аудіосеріал чи працювати в різноманітних жанрах?

Ми будемо продовжувати експериментувати з жанрами, форматами і темами. Звісно, не всі будуть документальні. У нас на руках кілька ігрових сценаріїв, і ми зараз займаємося їх опрацюванням. Крім того, у нас вже є один ігровий невеликий проєкт "Валентин 2.0", який ми запустили до Дня Святого Валентина, а серед найближчих прем'єр — аудіосеріал за мотивами ексклюзивно написаних для нас оповідань Ірени Карпи.

Як бачите, планів у нас багато, будемо розкривати карти поступово.

Над проєктом про Куренівську трагедію працювали актори і кінорежисер. Чи є на українському ринку достатньо сценаристів та профі для якісної і різноманітної роботи в напрямку аудіосеріалів?

В Україні багато талановитих людей, які готові взяти участь у подібній ініціативі. Крім Корнія Грицюка, режисера і сценариста, співавтором цього проєкту стала саундкоманда 4ears production та їхні звукорежисери Василь Явтушенко і Ася Федоськіна. Їхня ретельна робота над звуковим оформленням аудіосеріалу посилила його, зробила об'ємним і надала нове звучання історії Куренівської трагедії. Команда працює зі звуковим оформленням кращих українських фільмів. Вони зацікавилися пропозицією попрацювати з подібним форматом, тому ми досить швидко почали співпрацю. І зараз ми вже плануємо роботу над наступними аудіопроєктами.

Талановитих людей в Україні вистачає. Єдине, з чим у нас проблема, – це з можливостями відточувати свій талант. Ми це просто зараз змінюємо – даємо можливість розкрити свій талант на аудіопроєктах.

В Україні є проблеми з монетизацією контенту, а тому на його виробництво виділяються зовсім невеликі бюджети. З мізерними ресурсами дуже складно зробити блокбастер. І для аудіосеріалів це шанс стати окремим повноцінним жанром. Коштує він у виробництві на порядок дешевше, ніж відеопродакшн, однак при правильному підході малює в голові слухачів картини, які не зрівняються за мальовничістю з жодним високотехнологічним блокбастером. Адже аудіо – це найвізуальніший жанр.