У межах кінофестивалю покажуть: ретро програму "Нуль за поведінку", до якої увійшли культові фільми "Донні Дарко" та "Бунтівник без причини"; нові українські та канадські стрічки: лауреат Берлінале та Одеського кінофестивалю "Стоп-земля", довгоочікувана стрічка про буремні 90-ті Олега Сенцова "Носоріг" та музична драма "Королі репу", в якій зіграли Ірма Вітовська та Антон Вельбой; цьогорічні хіти кінофестивалів Канн, Торонто та Берліну. У день відкриття фестивалю відбудеться церемонія нагородження щорічною Національною премією кінокритиків Кіноколо.

​Цікаво Які серіали варто подивитися у жовтні 2021: 7 найочікуваніших прем’єр

Найкращі фільми, які варто глянути на "Київському тижні критики"

Станіслав Битюцький

кінокритик, режисер та засновник інтернет-журналу про авторське кіно Cineticle

"Яскравий літній день", реж. Едвард Янг

Якби треба було обрати один фільм, який береш з собою на безлюдний острів, або маєш врятувати в разі знищення всього кіно на планеті – я б не роздумуючи обрав саме цю стрічку Едварда Янга. В ній справді є все, за що варто любити кіно. Це і неймовірний сценарій, що нагадує найкращі взірці романної форми. Це й розповідь про молодість, ідентичність, поєднання колективного та індивідуального. Це неймовірна режисура, прекрасна операторська робота, де будь-який кадр, виглядає як фото неймовірної краси. І це просто фантастична гра світла та тіні, ледь не в кожній сцені, що взагалі перетворює цей фільм на ідеальну метафору кіно, як вищої форми колективного сновидіння.

"Керуй моїм авто", реж. Рюсуке Хамаґуті

Мистецтво – це та річ, яка може допомогти в примиренні з втратою та подоланням болю. Про це казали не одноразово, проте в кіно, мабуть, найбільш точно це показав саме Рюсуке Хамаґуті в "Керуй моїм авто". Сам Хамаґуті – це режисер, який став головним відкриттям року, знявши відразу два крутих фільми. Один з них отримав нагороду на Берлінале, другий ("Керуй моїм авто") – в Каннах. Обидва показують, що саме цей японець сьогодні є одним з найкращих оповідачів у світовому арткіно.


Постер міжнародної програми / Фото пресслужби фестивалю

"Вуховертка", реж. Люсіль Гадзігаліловіч

Для мене це одночасно головне відкриття та один з найкращих фільмів року. Його режисерку Люсіль Гадзігаліловіч часто доволі зверхньо згадують в першу чергу як дружину Гаспара Ное. Проте іронія та весь сум в тому, що Гадзігаліловіч – куди більш талановитіша за свого чоловіка і "Вуховертка" – найкращий доказ цього. До того "Вуховертка" – це одночасно ідеальне посткарантинне кіно, ідеальний постгорор, та те саме кіно, заради якого й варто ходити в кінотеатри.

Цікаво "Кумедний атракціон" і "незрозумілий": перші реакції західної преси на "Веном 2: Карнаж"

Дарія Бадьйор

кінокритикиня, співзасновниця Спілки кінокритиків України. Членкиня FIPRESCI

"Маленька мама", реж. Селін Сьямма

Тонкий і щемкий фільм про стосунки матері та дочки від однієї з найважливіших світових режисерок нині – Селін Сьямма. Вона знімає про речі, які можуть бути непомітними, на перший погляд, але дуже точно свідчать про нашу людськість.

"Донні Дарко", реж. Річард Келлі

Культовий фільм Річарда Келлі про підлітка-аутсайдера, про те, що саме аутсайдери врятують світ, бо бачать усі його недоліки. Це один з фільмів нашої ретроспективної програми, яка цьогоріч має назву "Нуль за поведінку", і немає кращого фільму останніх двадцяти років про весь тягар людини, якій суспільство несправедливо ставить цей "нуль".


Постер програми "Нуль за поведінку" / Фото пресслужби фестивалю

"Королі репу", реж. Мирослав Латик

Несподіваний виступ в жанрі кримінальної драми-мюзикла. Разом з "Носорогом" Олега Сенцова, фільм Латика показує шлях героя у світ злочинності, коментуючи суспільство, яке обмежує доступ до інших варіантів вибору. Динамічний, іронічний, з гарними акторськими роботами, цей фільм точно є прикладом того, як українська кінематографія творить новий, глибокий та цікавий мейнстрим.

Сергій Ксаверов

критик, автор видань LB.ua, "Фокус" та DTF MAGAZINE

"Якщо…", реж. Ліндсей Андерсон

Режисер цього фільму Ліндсей Андерсон належить до того ж покоління, що й "Сердиті молоді люди" в літературі Англії. У цьому переможці Каннського фестивалю 1969 року про бунт у приватній школі для хлопчиків наочно продемонстровано, що й в кіно Англії розлюченості вистачало.

"Червона ракета", реж. Шон Бейкер

Історія повернення збитої зірки порноіндустрії у рідне містечко в Техасі напередодні президентських виборів 2016 року – це дуже смішна, але зовсім не добра комедія про ту Америку, що зрідка потрапляє на екрани.

Анна Дацюк

кінокритикиня

"Чорний потік", реж. Ніколь Дорсі

Мрійливий і водночас тривожний дебют Ніколь Дорсі працює як slow burner: він пронизаний напруженням, але його картинка – це справжній eye candy. Це меланхолійні роздуми про дорослішання та дозрівання, а ще про важку травму та токсичну маскулінність. Шляхи головних героїв часто перетинаються, але ніколи не зустрічаються. Цей трилер викривлює жанрові кліше на свою користь і вміє здивувати.


Постер програми "Фокус: Україна – Канада" / Фото пресслужби фестивалю

Важливо Стрічки "Носоріг", "Будинок "Слово", "Я працюю на цвинтарі" покажуть у Варшаві – огляд фільмів

"Бунтівник без причини", реж. Ніколас Рей

Багато хто пам'ятає "Бунтівника без причини" виключно як останній фільм Джеймса Діна, тоді як це сама по собі ще прекрасна режисерська робота Ніколаса Рея. "Бунтівник" випередив свій час, ніхто в 1950-х не говорив про тінейджерів так чесно і без ширми консерватизму, за якою ховалися історії про типові школярів в ті часи. Ніколас Рей зняв справжню екзистенційну трагедію про відлюдників суспільства. Недалекий контркультурний рух, який ось-ось вибухне сексуальною революцією ближче до 1960-х, тут, по суті, тільки подає голос.

"Стоп-земля", реж. Катерина Горностай

Повнометражний дебют Каті Горностай – це ніжне послання теперішньому поколінню підлітків. Це спостереження за юністю в якій немає гіркого присмаку соціально-побутової драми, натомість є певна дезорієнтація і постійне відчуття очікування, ймовірно, дорослості та початку того самого "життя". Своїм фільмом Катя створює середовище, в якій художня матерія органічно переплітається з документальною, що робить "Стоп-землю" одним з найцікавіших прикладів сучасного українського кінематографа.