Сайт 24 каналу поспілкувалась з Олегом Сенцовим та продюсером фільму Денисом Івановим про особливості зйомок другої повнометражної роботи українського режисера, про непрості часи української історії, успіх картини та непрофесійних акторів, – читайте далі.

Не пропустіть Фільм Сенцова на Netflix: продюсер кримінальної драми прокоментував шалений успіх "Носорога"

Режисерська кар'єра Олега Сенцова розпочалась ще у 2008 році, коли він заснував свою кінокомпанію "Край Кінема" і зняв свій перший короткий метр – "Добре ловиться рибка-бананка" за Селінджером, у 2009 вийшов ще один під назвою "Рік Бика" за Гемінгвеєм. Заради зйомок першого повнометражного фільму Сенцов продав свій бізнес – комп'ютерний клуб і вже у 2011 році презентував "Гамера" широкій публіці.

До роботи над "Носорогом" Олег повернувся у 2020 році, після повернення до України з полону Росії. Режисер називає кримінальну драму "Носоріг" своєю другою повнометражною стрічкою.


Олег Сенцов та Денис Іванов на преспоказі "Носорога" у Києві / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Цікаво Головне, щоб не "ватник", – Сенцов про головного актора фільму "Носоріг"

Інтерв'ю з Олегом Сенцовим та Денисом Івановим

Світова прем'єра фільму "Носоріг" відбулась на Венеційському фестивалі у 2021 році. Ви вже отримали не одну нагороду за стрічку, зокрема у Стокгольмі. Це все свідчить про чудову командну роботу промоутерів, продюсерів та якісний продукт. Розкажіть, будь ласка, як почалась ваша співпраця? Як ви знайшлись?

Олег: Сценарій був написаний ще 10 років тому, у кінці 2012 року. Я тоді їздив по фестивалях зі своїм першим фільмом "Гамер" і одразу робив презентацію нового проєкту (пітчинг). Взагалі кінофестивалі – це дуже об'ємна робота для режисерів та продюсерів, ти не тільки привозиш свою актуальну стрічку, але й нові проєкти. Тоді "Носоріг" переміг декілька пітчингів, й найбільший пітчінг на кіноринку у Софії. Варто сказати, що я тоді ще був режисером-початківцем, а Денис Іванов був більш відомим і мав більший досвід – директор "Артхаус Трафік", один із засновників Одеського міжнародного кінофестивалю, де ми, до речі, і познайомились. Тоді Денис взяв наш фільм "Гамер" у конкурс фестивалю, а "Носоріг" був на пітчингу, і отримав два призи. Потім ми просто спілкувались. Але вже після звільнення ми продовжили роботу над "Носорогом". Поза цим, зараз у нас є ще декілька проєктів, тому ця співпраця далеко не на один фільм.

Денис: Коли ми почали масштабну роботу над "Носорогом", то відчули насправді неймовірний тиск.

Усі чекають на перший великий фільм від Олега Сенцова. Тому це неабиякий виклик – зробити фільм професійно та якісно у всіх моментах: починаючи від проєктування, фінансування і закінчуючи останнім кінотеатром, який буде показувати цей фільм. Це виклик ще й тому, що стрічка є першою в українському кіно кримінальною драмою.

Фільм вже має успішну історію: він переміг у Стокгольмі, побував у Венеції, він був на декількох фестивалях класу А, наприклад, у Варшаві (Польща), Гоа (Індія). І ця історія все ще продовжується. Але вихід на широкий екран до українського глядача – це великий виклик. Це інтрига й для нас – зустріч з глядачами 17 лютого. Адже це перша історія про 90-ті, яка була знята в Україні українцем. Та ще й не просто українцем, а Олегом Сенцовим. Думаю, це буде цікавий досвід для усіх, а також й для глядачів – зануритись в атмосферу 90-тих. Це тільки здається, що 90-ті були нещодавно, але насправді – це вже історія. Тому певною мірою "Носоріг" – ще й історичне кіно.


Олег Сенцов / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Зауважте Найдешевший спосіб зробити бренд "Україна" – через культуру, – інтерв'ю з Денисом Івановим

Але ви вже мали фестивальну прем'єру в Україні на Тижні кінокритики у жовтні 2021 року. Який отримали фідбек?

Денис: Фестивальні покази завжди мають свою специфічну авдиторію. Ті кінокритики, які до нас підходили, казали, що мінус фільму у тому, що він вийшов занадто "глядацький". А для мене це був комплімент.

В одному з інтерв'ю, Олеже, ви вже згадували про цей факт, що "Носоріг" вийшов "глядацький", хоч хотіли його зняти "авторським". Поясніть, будь ласка, різницю і перевагу.

Олег: Авторське кіно розкриває бачення чи висловлювання автора (режисера) на певну тематику.

Я хотів зняти фільм про 90-ті, про непростий період нашої країни. Про людину, яка проживає певний досвід і зміни, яка часто не має вибору у ситуаціях. Тому прийоми, які я використовував у стрічці "Носоріг", більше притаманні для авторського кіно.

Але фільм сподобався переважній більшості, хто його вже бачив, хоча фільм досить жорсткий. Адже, коли ми говоримо про кримінальні історії, то не можемо уникнути певних подій в історії (Сміється). Зазвичай, коли роблять комерційне кіно, то орієнтуються на заробіток. У нас такого орієнтира не було. Але нам хотілося б, аби стрічку побачило якомога більше людей, щоб дізнатися більше про самих себе, про нашу історію на непросте минуле України.

Денис: За способом виробництва, це було авторське кіно. Однією з рис такого кіно є право на монтаж, в кого воно залишається у продюсерів чи режисера. Тому ми одразу домовилися, що фінальний монтаж буде за режисером, а продюсер може тільки коментувати процес. У нас взагалі є такий стереотип у глядачів, що авторське кіно – це обов'язково фільм, у якому мало що трапляється, суперповільний ритм, мало подій. З моєї точки зору, "Носоріг" вийшов досить динамічною кримінальною драмою з авторським поглядом, почерком. Фільм несе мистецьку цінність, але поруч з тим він звертається й до глядача.

"Носоріг" 2022: дивіться трейлер фільму

Не пропустіть У нас війна з Росією, але починалося все з 90-х, – відверте інтерв'ю з героєм фільму Сенцова

Історія створення "Носорога" непроста, як і героїв у фільмі, так і у самого фільму. Відомо, що над проєктом фільму ви почали працювати ще у 2011 році. Чи вплинув декілька річний розрив на роботу зі сценарієм? Чи були внесені зміни?

Олег: Варто відзначити, що взагалі сам процес підготовки фільму є не такий вже й короткий. Самі зйомки – це верхівка айсберга. До 2014 року ми вже знайшли гроші, акторів, локації і вже повинні були розпочати знімання, але так і не розпочали. Матеріалу відзнятого нема. Тому після ув'язнення ми були вимушені усе робити спочатку.

Звісно, якби я б зняв "Носорога" у 2012 – 2013 роках – це був би зовсім інший фільм, значно гірший. За ці роки я став краще розумітись на кіно, зокрема.

Щодо змін у сценарії, то вони були, але незначні. Узагалі більшість змін відбулось, коли я вже побачив героїв та локації цього "Носорога 2", як ми його називаємо.


Сергій Філімонов / Фото Володимира Чеппеля, пресслужба фільму

Олеже, Вова "Носоріг" – це збірний образ кримінальної епохи 90-х чи все-таки конкретний персонаж?

Олег: Вова "Носоріг" – це збірний образ, але в основі у нього є прототип. Це мій старий товариш, якому довелось пройти схожий важкий життєвий шлях. І після розмови з ним у мене з'явився антигерой. Вова нічого хорошого не робить.

Я не зняв кіно про хороших бандитів. Але люди ніколи не вважають себе поганими, навіть, якщо вони чинять погані речі. І ось це стало мені цікаво. Що вони думають, як вони з цим живуть, як вони себе виправдовують або навпаки, як звинувачують себе. Це дуже цікаво.

У нас в кіно зазвичай є хороший герой і негативний, і вони більш штамповані. Але світ влаштований зовсім інакше.

Це вийшла притча.

Олег: Так. Кримінальна драма, яка виливається в притчу. Мені було не цікаво знімати кримінальну драму тільки з перестрілками і танцями на столах в сауні. Це просто антураж, а повинна бути думка, меседж. Я знімав максимально реалістично.

Окреме захоплення викликає музичний супровід стрічки. Я, як затята поціновувачка хороших саундтреків, окремо вдячна за підсилену атмосферу 90-х добірною музикою. Але все ж запитаю, чому саме ці композиції? Це Ваш особистий плейлист 90-х?

Олег: Я не знімав homevideo з улюбленими піснями. З іншої сторони, у фільмі немає пісень, які мені не подобаються. Багато з цих пісень були закладені ще на етапі сценарію, я знав наперед, яка пісня і де буде починатись та коли закінчуватись, на яких кадрах. Під час зйомок на знімальному майданчику я навіть включав пісні спеціально, щоб актори відчували ритм певної сцени, настрій. Тому вони так добре пасують цій історії. Я використав саме ці пісні для того, щоб показати реалістичною цю епоху. Так, я взяв частину російських пісень – було б неправдиво, якби я їх не показав. (Мова йде про композиції гуртів "Ненси" та "Агата Кристи", – Кіно 24). Також я взяв іноземні та українські пісні.

Проблема була у тому, що україномовних пісень початку 90-х років насправді дуже мало. Ми шукали усе найкраще і його використовували, щоб показати зародження нашої незалежної української культури.


Актори фільму "Носоріг" / Фото Володимира Чеппеля, пресслужба фільму

Ви також використали радянську піонерську пісню.

Олег: У мене є особлива любов до звучання дитячого хору у фільмах. Я вже використовував його у "Гамері", використав тут і в наступному фільмі зроблю це знову.

Композиція "Если с другом вышел в путь" – це піонерська пісня, яку у Радянському союзі включали для молоді, з якої намагались зробити розбудовників комунізму. Союз розвалився і саме хлопці-піонери і стали бандюганами. Все. Це стьоб на пропагандистську мішуру.

Ваш герой – антигерой, який живе у складні часи. Йому важко співпереживати. До всього ж сам Сергій Філімонов, виконавець головної ролі, дуже фактурно справився з поставленою задачею. Відомо, що Сергій – непрофесійний актор. Олеже, як ви підбираєте людей на роль у своїх фільмах? Що для вас найважливіше: професійний досвід чи життєвий?

Олег: У мене величезний досвід роботи з непрофесійними акторами з фільму "Гамер", де усі герої – це непрофесійні актори, окрім однієї актриси. Я розумів, що не знаю в Україні такого актора, який би міг виконати головну роль для "Носорога". Тому ми почали шукати серед футбольних фанатів, колишніх спортсменів, військових, навіть серед колишніх в'язнів.

Нам потрібні були люди, які бачили смерть, брали участь у справжніх бійках, тримали зброю. Усі екшн-сцени у Сергія Філімонова вийшли дуже органічно. Але з драматичними моментами довелось складніше, адже він не мав акторської підготовки. З іншої сторони, два призи у Батумі та Стокгольмі за найкращу акторську роботу говорять самі за себе.

Ми оточили Сергія професійними акторами, багато з них є невідомими. Я взагалі вважаю, що у нас є багато хороших акторів, але їм треба давати чітко поставлену мету та роль і вимагати, багато вимагати, тоді буде результат. Я дуже задоволений акторським складом. Мені допомагала моя кастинг-директорка Анастасія Чорна, з якою ми дуже давно співпрацюємо, тож вона чітко знає, що мені потрібно. Можна сказати, ми разом виросли за ці роки, ще з "Гамера".


Олег Сенцов працює з акторами / Фото Володимира Чеппеля, пресслужба фільму

Де ви шукали непрофесійних акторів?

Олег: Непрофесійних акторів ми зібрали з Кривого Рогу та Києва, – це широка панорама людей, яких ми знаходили на вулицях, на кастингах. Задача була така: знайти людей максимально схожих на головного героя. Людей приводили по 3-4 рази на кастинг, ми пробували їх у різних парах. Це були довгі та багаторівневі кастинги і мене постійно питали: "Для чого ми одне й теж репетируємо, але з іншими людьми?" (Сміється). Мені насправді важливо, щоб актори розкрились в різних ситуаціях, а не награвали незрозуміло кого.

Денис: Я знаю, що у нас дуже багато класних акторів. Але так, звісно, ми можемо говорити про фестивальний успіх стрічок з частковим набором непрофесійних акторів. Треба зауважити, що режисери вдаються до використання непрофесійних акторів, коли вони хочуть показати правду життя.Все частіше й частіше якісне українське кіно залучає непрофесійних акторів і стрічки за їх участю отримують фестивальний та глядацький успіх. Денисе, це закономірність?

Якщо режисеру вдається знайти людину, яка намагається вжитись в роль, але при цьому залишається собою, то це дуже добре. Але це не скасовує той факт, що нам потрібна якісна акторська кіношкола, адже це, в першу чергу, професія.

Варто також зауважити, що українське кіно почало нормально розвиватись приблизно з 2010-ого року. Воно почало бути присутнім у медіапросторі, на телебаченні, в житті людей. Це дуже маленький термін, щоб у нас розвинулася хороша акторська кінематографічна школа. Як казав Квентін Тарантіно, щоб навчитись знімати кіно, треба його знімати. Щоб навчитись бути гарним актором, треба зніматись у кіно.


Актори фільму "Носоріг" / Фото Юрія Григоровича, пресслужба фільму

У фільмі є декілька специфічних локацій, наприклад, сцена на ринку...

Олег: (Зауважує) Я працював на ринку в 90-х протягом 5 років.

Тобто ви відтворювали все з власного досвіду? Насправді вражає сама постановка атмосфери тих часів. То це все ж таки декорації чи вам вдалось знайти провінційний зразок ще живих 90-х?

Олег: Ні, ми робили все з нуля. Знайшли ринок, який більш менш схожий на колишній. Нам його дали для зйомки на один день. Тож уже з вечора ми почали готуватись. Участь у сцені брали люди з масовки. Здається, 200 людей приблизно. Познаходили продавців з фруктами, якимись банками, зі старими машинами. Це була найдорожча сцена (Усміхається).

А як щодо інших нестандартних локацій – Дім культури, де відбувається сцена дискотеки. Як ви їх шукали?

Олег: З Домом культури нам пощастило. Ми поїхали у Кривий Ріг, всупереч тому, що центр міста сучасний та доволі розбудований, околиці виглядають закинуто. Це старі підприємства, погані дороги, там дуже багато локацій під 90-ті. Дім культури знайшли десь 30 чи 40 кілометрів від Кривого Рога по дуже поганій дорозі. Ми їхали туди півтори години. Але місце було дуже класне та атмосферне, як зовні, так і всередині. Там досі стоять піонерські постаменти – це неймовірно було, що ми це знайшли. Це була одна з найскладніших локацій насправді. Я подивився 15 різних локацій, але ми обрали цей Дім, хоч він і був найскладніший з точки зору логістики.


Сергій Філомонов / Фото Володимира Чеппеля, пресслужба фільму

Апогей переживань головного героя – це сцена в червоних тонах…

Олег: Ми її називаємо Караваджо (Сміється).

Надихались?

Олег: Ні. Але сцена вийшла психоделічна, Ми її зробили такою, аби підкреслити важкий психічний розлад головного героя.

Яку емоцію ви хотіли б викликати в глядача цією сценою?

Важко сказати. Кіно і мистецтво взагалі для мене є інтуїтивним. Я не сиджу з лінієчкою і не кажу: "Ага, отаке покажу, отака емоція буде". Але є сцени у фільмі, які я робив просто і прямо. Тому що це носоріг – тварина, яка біжить прямо, яка усе зносить і нікого не слухає. Такий герой, такий стиль фільму. Це не подобається деяким критикам, які кажуть: "Навіщо так прямо?". А для мене завжди форма витікає з матеріалу. У таких прямих сценах, не у всіх, я спеціально робив такий підхід, бо переконаний, що саме так і має бути вірно.

Світовий кінематографічний досвід часто користується гібридними прем'єрами: і в кінотеатрах, і на стримінгах. Це все пов'язане з маленькими зборами. На що очікуєте ви з прем'єрою "Носорога"?

Денис: Зараз українські кінотеатри переживають, можливо, не "бум", але піднесення завдяки державній програмі "єПідтримка" для вакцинованих громадян. І ми бачимо чудові збори як українських, так й американських фільмів. Вже три тижні поспіль в 10-ці найкращих є два українських фільми: це "Стоп-Земля" і "Любов і блогери". Я думаю, що ця тенденція збережеться. Українцям стало цікаво ходити на своє кіно. Певні фільми-події, які мають жанрову прив'язку, збирають глядачів. У нас дуже класна дата старту – 17 лютого. Ми бачимо чудову підтримку та зацікавленість різних кінотеатрів. Я думаю, що ми станемо прецедентом. Адже це перше кіно такого жанру, яке вийде в українському прокаті.