За словами Наталки Ворожбит ми не заслужили на такий досвід: ні обстрілів, ні сидіння в підвалах, ні стати біженцями, ні перебувати з орками в одному місті чи селі, без можливостей виїзду.

Це важливо "Це не кіно, це життя!": Film.UA показала ролик з цитатами з фільмів та українськими захисниками

Режисерка фільму "Погані дороги" розповіла про те, як переїхала з Києва до Львова. Вона наголосила, що відчуває провину, бо не залишилася в Києві, як інші її знайомі.

Відчуваю я провину, що не залишилась? Звісно, так. Це ірраціональне почуття, я розумію, але воно завжди зі мною. Бо я не існую з усіма в загальному ритмі повітряних тривог в рідному прекрасному героїчному Києві.

Наталка Ворожбит пригадала, як "під час Майдану накривало відчуттям безнадії, відчаю, страху", але вона "просто йшла туди, доєднувалася до загального ритму" і це лікувало від усього. Тому вона написала, що розуміє тих, хто залишився у себе вдома.

Крім цього вона написала, що вірить в нашу перемогу. Попри те, що ворогів дратує наша воля та успіхи і "їм потрібні наші землі та ресурси".

Жоден український солдат за всі роки незалежності не зазіхнув на чужі кордони. Ми постійно захищаємось, нас хочуть знищити, підкорити. Вони загарбники й терористи. Вони – росіяни. Єдиний плюс – вже не треба нікому цього доводити. А, другий плюс – в цих муках ми відроджуємося назавжди.

Повний текст повідомлення Наталки Ворожбит у фейсбуці:

"Я не герой цієї війни, хоча мені б це, мабуть, личило. 25 лютого, купивши продуктів і бухла, щоб надовго окопатися на дачі під Києвом, я прийняла швидке інтуїтивне рішення, розсадила сім'ю по машинах і виїхала у Львів.

Що спонукало? Два фактори: моя подруга не встигла виїхати з Борисполя 24, а 25 це вже стало не можливим, і пост Сашка Михеда про те, як орки в Гостомелі виганяли людей з їхніх домівок, окопувались там, відбирали авто, таке інше… Не так мене лякали на той момент обстріли й підвали, як огида опинитися в пастці та спостерігати орків наживо у своєму селі. Є*ала я такий досвід.

Тому 30 годин за кермом без сну, рекорд. З одним набором дачного одягу, зі свіжими котлетами, сирою гречкою і породистим котом, що оре і смердить безперервно, залишили теплий дім на березі Дніпра, і в ніч. Цю поїздку варто описати окремо. Колись це зроблю. Скажу тільки, що під кінець подорожі ми мало відрізнялися від кота.

Зараз ми у Львові, дякую Львів, тут навіть вікна заклеюють так, щоб було затишно. Поки що тут безпечно. Живемо у друзів, які прийняли рішення залишитися в Києві. Ми тут, а вони там сивіють. Несправедливо.


Львів / Фото з фейсбуку Наталки Ворожбит

Шкодую я про свій від'їзд? Звісно, ні. Мама і донька не сидять в підвалі, не здригаються від вибухів і сирен – є*ала я такий досвід 2. Відчуваю я провину, що не залишилась? Звісно, так. Це ірраціональне почуття, я розумію, але воно завжди зі мною. Бо я не існую з усіма в загальному ритмі повітряних тривог в рідному прекрасному героїчному Києві.

Я пам'ятаю, як під час Майдану накривало відчуттям безнадії, відчаю, страху і я просто йшла туди, на Майдан, і доєднувалася до загального ритму і лікувалася там від усього. Я розумію, чому вони залишаються…

В той самий час розгублені та не героїчні (як нас назвати, біженці?) бродять Львовом, п'ють навіть каву в кав'ярнях з тістечками, пропонують свою допомогу, але кількість волонтерів поки що перевищує потреби. Нас легко відрізнити – зелені обличчя повернуті в екрани телефонів, гортання новин, розмови, там йо*нуло, там скоро йо*не, їхати далі чи залишатись. Такий досвід я теж є*ала. Кожен з цих досвідів.

Не сприймайте мій допис як деструктивний. Я просто фіксую почуття і настрої, але крім цього намагаюсь щось робити корисне в міру сил і здібностей, чесно. І, звісно, я вірю в перемогу! Але жодного з цих досвідів ми не заслужили. Жоден український солдат за всі роки незалежності не зазіхнув на чужі кордони. Ми постійно захищаємось, нас хочуть знищити, підкорити. Їх дратує наша воля і наші успіхи. Їм потрібні наші землі та ресурси. Вони загарбники й терористи. Вони – росіяни. Єдиний плюс – вже не треба нікому цього доводити. А, другий плюс – в цих муках ми відроджуємося назавжди".

Читайте це Кіностудії Голлівуду та Європи: кого українці закликали скасувати прокат фільмів у Росії


Оперативна інформація рятує життя. Читайте наш телеграм, там ми зараз найшвидші. Цілодобово!