Озброївшись своєю акторською майстерністю, харизмою і почуттям гумору, Розамунд Пайк і Пітер Дінклейдж зіграли двох дуже нетривіальних персонажів – юриста Марлу Грейсон та мафіозного боса Романа Луньова. У фільмі складно зрозуміти, хто з цих двох насправді головний лиходій, та спостерігати за цим протистоянням по-справжньому цікаво.
Рекомендуємо також Інтерв'ю з Гебріелом Ренджем: як знімали драму про Девіда Бові та чому в ній немає його пісень
За сюжетом, Марла Грейсон – професійний опікун. Що це означає? Держава доручає їй турботу про життя, здоров'я та майно людей, які не здатні більше подбати про себе самі. Це в теорії. А на практиці Марла Грейсон сама знаходить забезпечених "клієнтів" і за допомогою продажної системи починає керувати їх життям, не забуваючи при цьому про свою наживу. Одного разу до неї до рук потрапляє справа якоїсь Дженніфер Пітерсон, самотньої та багатої літньої жінки. Марла готова святкувати, але несподівано у Дженніфер з'являється загадковий захисник, який не зважає на законом. І солодке життя аферистки перетворюється в боротьбу за виживання.
Перед прем'єрою фільму "Аферистка" 24 канал поговорив з головними зірками стрічки Розамунд Пайк та Пітером Дінклейджем про їхніх персонажів, несподіванки сценарію та спробували хоч якось прояснити, хто в цій історії головний негідник.
Розамунд, Пітере, з таким фільмом не можна не привітати Вас! В першу чергу, "Аферистку" виділяє незвичайне сюжетне протистояння нечистої на руку юристки без особливих моральних орієнтирів з мафіозним босом в бігах. Але що Вас особисто привернуло в сценарії?
Розамунд Пайк: Дуже дякуємо! Сценарій Джея (Джей Блейксон – автор сценарію та режисер "Аферистки", – 24 канал) дуже виділявся, був по-справжньому інтригуючим, незвичайним. Це одразу привертає, я зрозуміла, що не хочу упускати Марлу Грейсон з рук.
Пітер Дінклейдж: Я згоден, що сценарій і персонажі дуже яскраві. І в цілому повороти сюжету виділяли текст Джея серед багатьох інших, які мені в той період пропонували. До того ж, коли сценарій потрапив до моєї команди, Розамунд вже була на борту. Як тут можна відмовитися?
Розамунд Пайк на зйомках "Аферистки" / Фото Пресслужба фільму
Ваші персонажі дуже неординарні. Ви шукали подібної можливості зіграти відвертих антигероїв, навіть швидше негативних персонажів, або, тільки прочитавши сценарій "Аферистки", зважилися на такі ролі?
Розамунд Пайк: Мені вже доводилося грати антигероїнь, без сумнівів. Як і дуже сміливих, визначних жінок. Мені пощастило з такими персонажами! Але Марла Грейсон – вона ж не просто смілива, вона наче й зовсім не боїться смерті. Вона, можливо, турбується, наприклад, за свою напарницю Френ у виконанні Ейси Гонсалес. Але Марла не турбується занадто сильно про себе. У неї абсолютно немає сорому, у неї немає моральних орієнтирів нормальної людини. Вона йде по головах, але що мені дуже сподобалося – вона не втрачає розум, коли їй починають загрожувати. І як тільки Марла усвідомлює, що загроза абсолютно реальна, то продумує ретельний план, не втрачаючи холоднокровності. Це дуже привабливо.
Фільм "Аферистка" / Фото Пресслужба фільму
Пітер Дінклейдж: Роман – очевидно, людина дуже сильна, він зумів завдяки своєму жорсткому характеру і спланованим діям підім'яти під себе частину кримінального світу, не володіючи при цьому грубою фізичною силою. Для цього в нього є інші хлопці. Але не тільки сам Роман зачепив мене в цьому сценарії, але і динаміка їх взаємовідносин з Марлою.
На який фільм сходити в кінотеатр 10 найгучніших прем'єр лютого
Це щось про боротьбу чоловічого та жіночого?
Пітер Дінклейдж: Це – про боротьбу поганого з ще гіршим, і спробуй розберися, хто тут гірше? Роман не те щоб поважає жінок в принципі. Ні. Але він поважає конкретно Дженніфер Пітерсон, яка потрапляє до рук Марли Грейсон. І коли він розуміє, що це за фрукт, то починає серйозно ставиться і до неї.
А в чому йому сенс не робити так? Очевидно, що Марла йому не подобається, вона – загроза, але вона небезпечна загроза. А Роман розумна людина і розуміє, що супротивників можна ненавидіти, але важливо – поважати.
Розамунд Пайк: Марла Грейсон не вперше отримувала погрози, особливо від чоловіків. Просто тому що її сили переконання і те, як вона тримає закон на короткому повідку, частіше переконує жінок, ніж чоловіків. Це зрозуміло. У фільмі є сцена, коли її партнерка Френ логічно говорить Марлі: "Навіщо ризикувати, раптом загрози реальні, давай відступимо". Але Марла непохитна, тому що у неї є досвід. Коли ти частина державної системи, загрози рідко стають реальністю.
Неперевершена Розамунд Пайк в "Аферистці" / Фото Пресслужба фільму
В "Аферистці" дуже зрозуміло показана, як навіть у США система може бути корумпована. Чи було це для Вас відкриттям?
Розамунд Пайк: Не те щоб сильно. Очевидно, що безсовісним пройдисвітам система часто допомагає. Якщо не прямо, то опосередковано. Держава просто так неповоротка і негнучка, що дозволяє використовувати лазівки роками. Що і робить Марла Грейсон. Достатньо мати кілька "своїх людей", яких ти не забудеш "віддячити" – і готово. Я впевнена, що практично в кожній країні світу в тій чи іншій мірі ця проблема існує.
До теми 5 неперевершених трилерів з Розамунд Пайк, фінал яких складно передбачити
Між собою Ви розібралися, хто все-таки головний негідник в "Аферистці"?
Пітер Дінклейдж: У мене була теорія при першому прочитанні сценарію, що це швидше за все мій персонаж – Роман. Що ось таким диким способом Всесвіт його карає за всі гріхи. Це ж класичний сюжет: його близька людина розплачується, а сам він скутий законом. Але з іншого боку – Марла Грейсон настільки нетипово зневажає усілякі норми, вона робить це своїми руками, що стає вже складніше зрозуміти, хто є хто.
У Романа, до речі, для самої "брудної роботи" є підручні. Загалом тут тільки глядачеві вирішувати. І мені здається, це дуже весело задавати ось таке завдання в фільмі: "Визначтеся, хто гідний програти?"
Пітер Дінклейдж у головній ролі в фільмі "Аферистка" / Фото Пресслужба фільму
"Аферистка", незважаючи на свій жанр – кримінальний трилер, це дуже дотепний фільм! Це скоріше результат колаборації або спочатку фільм готувався бути сатиричним?
Розамунд Пайк: На стадії сценарію "Аферистка" була вже досить кумедною, просто виходячи з того, як були виписані деякі діалоги. Але це був скоріше сатиричний штрих до історії. У процесі ж ми, як то кажуть, розійшлися по повній програмі. Пітер приніс дуже багато гумору, режисер в процесі додав яскравих жартів, до того ж деякі сцени ми спеціально розігрували з таким стійким відчуттям – "тут є табличка Сарказм". На мій погляд, це зробило "Аферистку" тільки яскравішою. Адже це дивно знімати фільм про харизматичних шахраїв і робити його занадто серйозним.