Зірка серіалів "Кріпосна", "Село на мільйон" та багатьох інших українських стрічок завітала до стародавнього Львова з благодійним заходом #наталкачиталка. У похмурі осінні дні вона подарувала львів'янам і гостям міста ковток свіжого повітря – вечір поезії під звуки фортепіано в атмосферному закладі.

Не пропустіть Продовження "Спіймати Кайдаша", нове кохання і виховання сина: інтерв'ю з Антоніною Хижняк

Наталка вже неодноразово проводила подібні читання, однак до Львова приїхала з такою подією вперше й одразу зібрала аншлаг. Ексклюзивно для читачів 24 каналу Денисенко відповіла на найактуальніші питання. Хто допомагає з сином, поки чоловік служить в ЗСУ? Чи часто бачиться з коханим? Як виникла ідея благодійних вечорів? Чи думала про кар'єру акторки за кордоном? Як син перейшов на українську мову? Яке майбутнє в українського кінематографу? Про все це та багато іншого читайте в рамках проєкту "Інтерв'ю24".

Ваш чоловік з перших днів повномасштабної війни став на захист України. Де саме він перебуває зараз? Як часто вдається бачитися і спілкуватися?

Мій чоловік зараз у підрозділі, про службу якого я нічого не можу розповідати. Наразі він з побратимами повернулися до Києва, тому вдається бачитися частіше. На цей час мені пощастило.


Наталка Денисенко з чоловіком / Фото з інстаграму акторки

Чи допомагає хтось з сином, поки Андрія немає? Адже зараз ви влаштовуєте благодійні вечори, активно ведете соцмережі, для цього також потрібно вдосталь часу.

Ще від народження Андрійка мені допомагає мама. Також син ходить у приватний дитячий садок в нашому будинку. Тому в мене є час для благодійності та ведення соціальних мереж.

На жаль, війна забирає батьків в українських дітей, багато з них стають сиротами. Співачка MamaRika, ведучий Юрій Горбунов, хореограф Женя Кот казали, що думають над всиновленням, прагнуть дати щасливе майбутнє дитині, яка втратила сім'ю у цій страшній війні. Чи задумувалися ви над тим, щоб всиновити дитину?

Будучи відвертою, наразі не задумувалася. Не знаю, як це правильно робити. Напевно, треба спілкуватися з психологом, щоб дитина відчувала себе членом родини. Це велика робота. Я ще хочу своїх дітей народити. Наразі про це не думала, але, можливо, щось зміниться. Зараз всі мої сили та думки направлені на допомогу ЗСУ.


Наталка Денисенко з сином / Фото з інстаграму акторки

Нещодавно ви поділилися, що ледве не стали жертвою зґвалтування в дитинстві. Часто діти у такому віці бояться про це розповідати батькам. Які були ваші стосунки з батьками? І чи поділилися ви своїми переживаннями з ними?

У мене чудові батьки, дуже гарні стосунки з ними. Я улюблена дитина в сім'ї. Але мої батьки – діти СРСР. Там не було сексу, про це не говорили. Я просто розказувала, що мене налякав дядько. Зараз зі своїм сином я відкрито говорю про інтимні органи, інтимні стосунки, ми обговорюємо це, маю кілька книжок дитячої сексології. Треба будувати з ним такі стосунки, щоб він міг розказати мені абсолютно все.

У нещодавньому інтерв'ю MamaRika зізналася, що однією з причин, чому наразі не наважується на всиновлення, є нестабільне фінансове становище. Співачка часто виступає на благодійних концертах, однак вони не приносять доходу. Так само без заробітку залишився її чоловік. На що живе ваша сім'я під час війни?

До війни ми дуже багато працювали. Дуже багато. Тому маємо досить непогані заощадження і живемо на них. Ми збирали гроші на будинок. Будинку немає, але є за що жити. Також є якась робота в озвучуванні, в інстаграм-колабораціях. Ось на це ми і живемо.

Як виникла ідея організації благодійних вечорів поезії?

Ілона Гвоздьова запросила мене бути спікером в її жіночому клубі. Там я провела коротку лекцію, розказала про своє захоплення віршами і прочитала декілька. Побачила, що публіці це подобається, всі плакали та сміялися. Це було терапевтичне, чарівне читання. Тоді зрозуміла, що треба робити великі вечори поезії, бо людям це потрібно. Я отримала дуже багато позитивних відгуків. Ось так все й почалося.

Кіноіндустрія, так само як і шоу-бізнес, дуже постраждали під час війни. Наразі складно говорити, коли у бюджеті буде вдосталь коштів для фінансування сфери культури, зокрема кінематографу. Чи думали ви над тим, щоб шукати альтернативні варіанти роботи, що не буде пов'язана з кіно?

Зараз я вже маю їх: #наталкачиталка, блогерство. Опановувати іншу професію не планую. Знаю, що скоро розпочнуться зйомки українського серіалу, де я також матиму роль. Думаю, що все буде добре.

Влітку ви їздили до Польщі, де знімали 4 сезон "Кріпосної". Спочатку на вас вилилася хвиля хейту, звинувачували у зйомках з російськими акторами. Згодом з'ясувалося, що сценарій переписали, російських акторів замінили дублери. Як ви ставилися до негативних коментарів щодо цих зйомок, зокрема й від колег?

У країні війна, тому ставилася до цього нормально. У кожного "зриває дах". Зараз ми всі психологічно дуже нестабільні, не можемо вилити бруд на тих, хто цього заслуговує, тому виливаємо на тих, хто близько. Цей скандал мав місце, все нормально. Я дуже рада, що нарешті всі колеги та ЗМІ зрозуміли реальну ситуацію. Було дуже дивно, не професійно, коли люди, не розбираючись в подробицях, писали матеріали про це. Мене звинувачували в зйомках з російськими акторами, хоча я ще навіть не була на цих зйомках.


Наталка Денисенко на зйомках "Кріпосної" / Фото з інстаграму акторки

Колег я розуміла, оскільки всі актори є дуже чутливими людьми. Ще й війна. Дуже багато моїх колег не могли витримати навіть маленьких потрясінь, які не були правдою, не хотіли нічого чути. Але цей скандал вже закінчився. Думаю, добре, що він взагалі відбувся. Ми зрозуміли, хто є хто.

Після зйомок поділилися, що тепер маєте досвід роботи з європейськими кінематографістами. Задумувалися над тим, щоб продовжити будувати кар'єру за кордоном?

Якби в мене було величезне бажання, то я б вже знімалася в якомусь польському серіалі. Знаю, що одна моя колега досить успішно зробила це. Вона дуже хотіла продовжувати працювати. У мене були трішки інші пріоритети. Я хотіла бути в Україні, допомагати. Можливо, коли настане перемога, то розглядатиму такі варіанти роботи. Звісно, це трохи відрізняється від нашого виробництва, але загалом все так само.

Єдина перепона – мова. Але, з моїм досвідом, думаю, що могла б з цим впоратися. Та наразі таких планів немає. Хочу зніматися в українському кіно та серіалах.


Наталка Денисенко / Фото з інстаграму акторки

З якими українськими акторами зараз підтримуєте зв'язок? З ким спілкуєтеся і дружите? Хто вас підтримує?

У скандалі зі зйомками у "Кріпосній" мене дуже підтримала моя подруга Ксенія Мішина. Коли деякі подруги сумнівалися, казали: "А чи треба дознімати, якщо там були російські актори?", вона знайшла дуже правильні слова підтримки.

Спілкуюся з Настею Цимбалару, яка веде нашу сторінку Act_lots, де збираємо на карети швидкої допомоги. Це наша акторська ініціатива. Ми постійно на зв'язку, оскільки є багато робочих питань.

Часто спілкуюся й з Оленою Світлицькою, яка не тільки подруга, а й моя кума.

Після окупації Криму та початку війни на Донбасі вам пропонували роботу в Росії? Адже багато акторів мріяли потрапити до Москви, нібито там більше можливостей для професійного розвитку.

Пропонували записувати самопробу, пропонували головні ролі, запрошували на проби. Але в мене було достатньо роботи в Україні. Тут я мала і роботу, і головні ролі, і сім'ю, і дитину. У мене не було причини їхати туди. Деяких акторів я розумію, бо вони тут нікому не були потрібні. А там з'являлася перспектива, вони їхали в Росію як заробітчани. У мене була інша ситуація.

Ні для кого не секрет, що фільми та серіали, які знімали в Україні, показували й в Росії. Часто саме росіяни фінансували ці зйомки, запрошували російських акторів, для яких створювали комфортні умови на знімальних майданчиках. Ваші колеги, зокрема Ольга Сумська, розповідали, що у ставленні до російських акторів відчувалася помітна різниця (під них підлаштовували графіки тощо). Ви відчували себе, скажімо так "на підхваті", коли знімалися з росіянами?

У 2012 – 2013 роках я почала зніматися в якихось епізодах, тоді взагалі не розуміла, що, де і як відбувається. З 2014 року ситуація змінилася. Було багато зйомок українського виробництва, на які запрошували російських акторів. Але тоді я вже грала на рівні з ними головні ролі, не вважала їх якимись "метрами". Навпаки, я була господаркою на знімальному майданчику, бо це моя країна, я всіх знала, а вони приїхали в гості. Вони в нашому продакшині й це ми платили їм гроші, вони були найманими робітниками.


Наталка Денисенко / Фото з інстаграму акторки

Якщо бачила якесь зверхнє ставлення, то завжди ставила на місце. Я не добирала слів. Чомусь була тенденція, коли наші актори відчували себе "другим сортом", але у мене не було такого внутрішнього відчуття, тому намагалася так себе й поводити з росіянами. Щоб вони теж не думали, що якісь "метри".

Ви говорили, що ваш син перейшов на українську мову буквально за один місяць. Як у вашій сім'ї відбувається процес "українізації", так би мовити? І як він має тривати загалом в Україні?

Коли я в побуті перейшла на українську мову, то Андрій говорив російською. Просто кожну його фразу я перекладала на українську, а він повторював. Зараз він говорить лише українською мовою. Діти вчаться всьому швидше.

Звичайно, в мене інколи бувають труднощі, забуваю якесь слово і дивлюся в перекладачі, бо виникають русизми, суржик, але, я вважаю, що зараз це краще, ніж спілкуватися російською. Це мій свідомий вибір.

Як це має відбуватися в Україні? Мене не дуже подобається тенденція, коли кажуть: "Переходь на українську". Це дуже неправильно, адже будь-яке насильство відвертає людей. Вважаю, що після перемоги потрібно придумати якусь класну освітню програму, яка буде м'якою, приємною для всіх областей, де є російськомовне населення. Треба зробити якусь безкоштовну освітню програму, можливо, майстер-класи, щоб зірки приїжджали, допомагали. Чи якусь онлайн-програму. До прикладу, я робила благодійний майстер-клас. Це мій досвід, я зрозуміла, як швидко перейти. Я б його назвала навіть мотиваційним, оскільки там була історія України, історія нашої мови.

Цей період "українізації" має тривати м'яко і з заохоченням, а не з хейтом, як от відбувається зараз.


Наталка Денисенко / Фото з інстаграму акторки

Яким, на вашу думку, має бути український кінематограф після перемоги?

Не думаю про те, яким він має бути. Він точно буде. Класне кіно, серіали, виробництва. Впевнена, що багато європейських кінематографістів їхатимуть до нас, бо ми маємо потужну базу, техніки, акторів, операторів, режисерів тощо. Я впевнена, що в нас все процвітатиме, що ми постійно ставатимемо кращими. Вже зараз наше кіно стає якіснішим. Нещодавно в нашого кума Віталія Салія була прем'єра. Він зіграв головну роль у фільмі "Я працюю на цвинтарі". Це дуже круте кіно, яке отримало багато нагород на міжнародних фестивалях. Це показує, що наш кінематограф живий, він житиме і розвиватиметься.

Українські актори у час війни об'єдналися заради одного – перемоги у війні. Вони всіляко допомагають ЗСУ наблизити цю довгоочікувану подію. Поки чоловік Наталки Денисенко служить в ЗСУ, вона організовує благодійні вечори поезії, приєднується до інших подій, де збирають кошти для наших захисників. Я вдячна Наталці та її коханому Андрію Федінчику за громадянську позицію, за боротьбу на різних фронтах. Дякую, Наталко, за щиру розмову. Дякую вам, дорогі читачі. Разом переможемо!