Найдешевший спосіб зробити бренд "Україна" – через культуру, – інтерв'ю з Денисом Івановим

У четвер, 21 жовтня, розпочався щорічний "Київський тиждень кінокритики", який має на меті ознайомити кіноманів із новими кінопроєктами, обраними професійними українськими кінокритиками. Цьогоріч у ролі кураторів фестивалю виступили відомі українські кінокритики: Дарія Бадьйор, Станіслав Битюцький, Сергій Ксаверов, Анна Дацюк.

До теми Вийшов трейлер українського фільму "СТОП-ЗЕМЛЯ", який увійшов в програму Берлінале-2021

Редакція Кіно 24 пропонує розмову з організатором кінофестивалю "Київський тиждень критики" Денисом Івановим, з яким поспілкувались про поняття бренду "Україна" та для чого він важливий, про життя фестивалів у часи пандемії, та чому варто відвідати унікальний кінофестиваль у "серці" Києва.

Інтерв'ю з Денисом Івановим

Важливо знати. Денис Іванов – засновник кінокомпанії Артхаус Трафік (2003), котра займається кіновиробництвом, дистрибуцією, показами українських фільмів закордоном та європейського кіно в Україні. Співпродюсер і дистриб’ютор трилера "Штольня" та каннського призера Мирослава Слабошпицього " Плем’я", продюсер кримінальної драми Олега Сенцова " Носоріг", співзасновник премії " Кіноколо", організатор міжнародного фестивалю для дітей і підлітків " Чілдрен кінофест" та " Київського тижня критики".

Історія українського кінематографа непроста і терниста. Ви людина, що не один рік займається дистрибуцією кіно. Як би Ви описали бренд вітчизняного кіно на міжнародному ринку (в тому числі і на фестивалях), чи він є, чи він у процесі створення?

Якщо говорити про українське кіно на міжнародному ринку, взагалі про український кінематограф, то більша частина надбань, які були в українському кіно радянського періоду, їх присвоїли російські інституції. Довженко у найбільших кіноархівах світу може бути записаний як російський автор. Ми повинні повернути багато імен, щоб вони виступали під брендом саме українського кіно. Це велика проблема. Тому що навіть кінофабрики, які існували у 20-их роках 20 століття, наприклад, Одеська, Київська — це справді українські інституції. Що стосується сучасного українського кіно – то звісно, що вже є певний бренд, є декілька авторів, які досить знані закордоном, але, я думаю, що українське кіно новітніх часів ще досить молоде, щоб говорити про те, що бренд уже склався. Ми зараз знаходимось у розвитку цього бренду. Намагаємось досягти brand awareness, коли люди зможуть сказати, – "так, ми щось чули про українське кіно". Ми, на жаль, ще не знаходимось у світі на тому рівні як південнокорейські фільми або французькі. Нам ще багато треба працювати у цьому напрямку.

Денис Іванов / Фото repor.to

Це проблема у розриві з кінематографічною спадщиною, адже, наприклад, європейське кіно поступово набрало та напрацювало свої бренди. Італійське кіно, французьке, має своїх знакових режисерів. У нас теж є знакові режисери, але чи вони "свої" – у цьому проблема?

Я думаю, що у цьому напрямку нам варто напрацювати певне ставлення. І найкраще із цим справляється Довженко-Центр. Це абсолютно свідома і правильна робота. Він повертає українських режисерів радянського періоду і робить це під брендом українського кіно. На жаль, справжня сепарація від радянської спадщини стала відбуватися лише після 2014 року. Тому що Україну часто плутали з Росією, зараз цього відбувається менше. Для цього потрібна повномасштабна робота з культурною дипломатією. Український інститут, який повинен цим займатись, на скільки я знаю, катастрофічно недофінансований. Для того, щоб зробити бренд українського кіно потрібно, щоб працювала культурна дипломатія. Для того, щоб відбувались масштабні розвідки в кіноархівах світу, події на великих кінофестивалях, – вони просто не можуть собі цього дозволити. Є людські ресурси, є контент, але не вистачає фінансових ресурсів.

Сучасне українське кіно - з однієї сторони це комедії, подекуди якісні комедії та бойовики, драми, з іншої переважно артхаусне фестивальне кіно. Між ними взаємодія чи прірва для глядача?

Незалежне кіно – невід’ємна частина глядацької культури. Без блокбастерів не буде кінотеатрів, це ми теж усі розуміємо. Щодо українського жанрового кіно – це певна традиція у нашій кіноосвіті, – авторське кіно вважалось основним жанром. Я не багато згадаю українських бойовиків, кримінальних комедій, buddy-movie, хорорів, і ще декілька жанрів, які ще не були екранізовані. Комедії з’являються, вони досить дешеві у виробництві. На жаль, більшість українських комедій, які я дивлюсь, нагадують телевізійний продукт, який виходить в кінопрокат. Різниця між телевізійною комедією та кінокомедією вона все ж таки є: на рівні виконання, технічному рівні, гри акторів і так далі. Я думаю, що в українському кіно система жанрів абсолютно не розвинена. Всі ми маємо замислитись над тим, що фестивальне кіно – це добре, це надбання. Найдешевший спосіб зробити бренд "Україна" – через культуру. Це найдешевший спосіб робити культурну дипломатію. Цього року від нас було три фільми на Венеційському кінофестивалі: "Носоріг" Олега Сенцова, "Цензорка" Петера Керекеша, "Відблиск" Валентина Васяновича. Було 4 фільми на Варшавському кінофестивалі. Український фільм "Стоп-Земля" отримав нагороду Берлінського кінофестивалю. Це все надбання. Але якщо говорити про глядацьке кіно, то дійсно у нас досить мало якісних жанрових фільмів.

Не пропустіть Головне, щоб не "ватник", – Сенцов про головного актора фільму "Носоріг"

Чи можна сказати, що українське кіно повернулось на міжнародний фестивальний рівень з "Плем' ям" Мирослава Слабошпицького? Як це вплинуло на сприйняття України на рівні міжнародних фестивалів?

Я думаю, що "Плем’я" "відкрило вікно" для багатьох інших проєктів. Зрозуміли, що з України може бути реально хороше кіно і почали звертати увагу на нього. Це був найбільший міжнародний успіх мабуть за всю історію, тому що він вийшов у прокат більше ніж у 40 країнах, отримав нагороди на 50 фестивалях. Жоден інший фільм за всю історію українського кіно не мав такого поширення по світу.

Апелюючи до Вашого досвіду організатора. Ви привозите на міжнародну програму закордонні фільми, які претендують на перемогу у престижних номінаціях та преміях там же закордоном. А який потенціал фільмів, які ми веземо туди? Всі чекають на український Оскар.

Для того, щоб його отримати треба знімати гарне кіно, потім щоб його обрали від країни і вона поїхала на Оскар. "Цензорка", де я є співпродюсером фільму, це копродукція з Україною, – обрали на Оскар від Словаччини.

До речі, французько-шведсько-українську картину " Ольга" Елі Грапа представлятиме Швейцарію на премії Оскар 2022. Від України на премію обрали картину Наталки Ворожбит " Погані дороги".

Чи одразу, коли фільм знімають, знають, що він братиме участь у міжнародному фестивалі?

Коли люди знімають кіно, вони хочуть розказати історію. Окрім того, щоб зняти свій фільм і висловитись, всі зважають і на глядачів в прокаті, і на міжнародні фестивалі, і на міжнародні продажі. Режисери типу Педро Альмадовара, Девіда Лінча, тобто класиків, - тільки вони можуть сказати: "Я на 90% впевнений, що буду на Каннському фестивалі". Хоч навіть великі режисери з класним сценарієм іноді роблять посередні фільми.

Як пандемія вплинула на фестивальний кінематограф, зокрема український ?

Фестивальний рух дуже постраждав. Те, що Каннський фестиваль не відбувся минулого року, при тому, що вони оголосили свою селекцію для прокатників арткіно, для фестивалів це було досить серйозне пошкодження. Ті ж Канни, наприклад, вони роблять так званий порядок денний. Це ринок і вітрина для арткіно. Більше ніж на 50 % зменшився кіноринок, в Україні теж. Зараз найближчим часом на нас чекає "великий затор" хороших стрічок при обмеженій кількості глядачів на фільми, які затримались у прокаті.

Ексклюзив Кіно 24 Сучасні українські фільми, які вразили весь світ: претенденти на Оскар, нагороди, відгуки

Список 100 українських кіношедеврів за версією українських та міжнародних кінокритиків. Хто ці люди? Хто може називати себе кінокритиком в Україні?

Якщо говорити в західному терміні film criticism, – то воно охоплює все: від кіножурналістики, кураторства на кінофестивалях до публікацій книг на кінознавчу тематику, кінооглядів. От ми зараз з Вами говоримо про кіно, мабуть, Ви теж є частиною кінокритики. Коли ми працювали над тим, щоб зробити комітет премії Кіноколо, яка вручається від імені спільноти кінокритиків, то план наш був наступний. Ми взяли кінокритиків, які є членами міжнародного комітету FIPRESCI, тобто це люди, яких визнали на міжнародному рівні кінокритиками. Потім долучили інших кінокритиків, які повинні були мати рекомендації від членів комітету та які отримують визнання у сфері. Не просто "я написав – мені сподобалось", а потрібно професійно працювати, отримувати винагороду за свої кінокритичні роботи.

Які з картин "Київського тижня критики" найяскравіше презентують рівень українського кіно зараз.

На "Київському тижні Кінокритики" у нас є програма під назвою "Фокус". Програмі 2 роки. Зосереджується увага на двох країнах. Минулого року це була співпраця Україна-Франція. Цього року це Україна-Канада. Це країни, з якими у нас підписані угоди про спільне кіновиробництво. Специфіка програми така: канадські критики обирають три українські фільми і навпаки. Канадські критики мають інтерв’ю з трьома режисерами і українські – з трьома канадськими режисерами. Цього року це "Носоріг" Олега Сенцова, "Стоп-Земля" Катерини Горностай і "Королі репу" Мирослава Латика. Відповідаючи на Ваше питання, я думаю, що ці фільми є зараз є найкращим українським продуктом.

Цікаво "Стоп-Земля" Каті Горностай отримав Гран-прі на ОМКФ 2021: про що стрічка

Тим, хто не зможе відвідати Київський тиждень критики безпосередньо у столиці. Як можна долучитись до події?

Приїхати в столицю. А як можна долучитись до Каннського фестивалю чи Венеційського? Лише приїхати. Це не просто фестиваль. Це київський фестиваль, який є частиною ментального простору Києва. Частиною культури Подолу. Ми свідомо обрали кінотеатр "Жовтень", в серці Подолу. Де є Києво-Могилянська академія, інші культурні та контркультурні точки особливого району міста.

Ексклюзивні інтерв'ю редакції Кіно 24:

• "Кіно було загнане в ґетто етнокультури": інтерв’ю з кінознавцем Олегом Яськівим до Дня Незалежності
• "Успішне кіно – це те, про яке думають": інтерв'ю з кінознавицею Іриною Патрон до Дня українського кіно