Фільм ще до старту прокату привернув чималу увагу глядачів, адже сюжет "Пульсу" заснований на реальній історії паралімпійської чемпіонки Оксани Ботурчук. За крок до Олімпійських ігор спортсменка потрапила в аварію, яка ледь не поставила хрест на її мрії привезти до України бажану відзнаку. Однак наполеглива праця і бажання перемогти допомогли Оксані Ботурчук підкорити Паралімпіаду.
Читайте також Україні потрібні свої герої, – Роман Ясіновський розповів, чому драму "Пульс" має побачити кожен
Саме цю незламну українку зіграла Наталія Бабенко. Ексклюзивно для 24 каналу актриса розповіла, як проходили кастинги до драми "Пульс", які найважчі моменти запам'ятались їй зі зйомок та чим особлива історія Оксани Ботурчук.
Доброго дня, Наталіє! Спортивна драма "Пульс" стала однією з найгучніших українських прем'єр року ще до релізу. І, впевнена, до підбору акторського складу в авторів проєкту були особливі вимоги. Тож як Вам вдалось переконати, що саме Ви маєте виконати головну роль Оксани Ботурчук?
Насправді це дуже складне питання, бо актори не можуть переконати. Ми просто приходимо на проби, а далі все залежить тільки від режисерів чи продюсерів. Ми не знаємо остаточного результату, якогось фідбеку, чому обрали нас.
Наскільки мені відомо, я просто влучно потрапила в роль, сподобалась режисеру і вже потім він переконував продюсерів, що це я маю зіграти Оксану.
"Пульс": дивіться трейлер фільму
Розкажіть, будь ласка, трішки більше про свою героїню. Якою Ви її побачили після першого прочитання сценарію і чи вдалось цей образ втілити на зйомках?
Я сподіваюсь, але це вже ми побачимо всі разом з 22 липня в кінотеатрах (сміється).
Коли я вперше читала сценарій, була у Дніпрі, в місті, де зараз живе Оксана Ботурчук. Ми якраз гастролювали з театром. Мені тоді надійшов лист від агента зі сценарієм та запланованими пробами. Пам'ятаю, в мене тоді аж загорілись очі від рукопису, бо це ж повний метр, і я взялась одразу ж читати.
У той день я мала заплановану зустріч зі своїм однокласником, але, коли дочитала, була настільки не налаштована на це. Довелось залишитись в номері та вмивати сльози. Дуже зворушливий сценарій.
Власне, коли я дочитала все до кінця, чомусь у мене одразу промайнуло, що саме я маю її зіграти. У мене трішки й історія схожа.
Справді?
Ну, як схожа (сміється). Просто я теж родом із маленького міста Енергодар, Оксана – з Нікополя. В обидвох є водосховище, що вже стало для мене спільним із Оксаною.
Я така ж наполеглива, не відступаю від своєї мети. Тобто багато було якихось таких спільних рис, або дуже подібних.
Наталія Бабенко на зйомках драми "Пульс" / Фото Пресслужба
До речі, я не з першого разу вступила на навчання до Національного університету імені Івана Карпенка-Карого. У мене теж були свої перешкоди, які якось перегукувались. Окрім цього, історія про спортсменку, а я в дитинстві займалась бігом, ще у школі. Тому й вирішила: це моя роль, я можу її зіграти і хочу, це цікаво для мене. Мабуть, це було відчутно і допомогло мені врешті отримати роль.
Це справді захоплює! Якщо Ви займались спортом професійно, помітили якісь дрібні деталі, навіть у спілкуванні тренера та спортсмена?
Насправді я не займалась професійно спортом, більше відвідувала музичну школу. Але, як і всі, ходила на фізкультуру. Від того, що я показувала хороші результати по спринтерському бігу, на короткі дистанції, але ніколи не прагнула займатись цим професійно. То були лише нормативи.
Цікаво На що піти в кіно: Олександр Ткаченко порекомендував українські стрічки
Загальновідомо, що Ви пів року тренувались перед тим, як приступити до зйомок. Як це вплинуло на вашу роботу в проєкті?
Спочатку це було для того, щоб я трішки схудла і привела фігуру у спортивну форму (усміхається). Безумовно, це допомогло мені потім і вжитись у роль. Я займалась з Віталією Ротар, яка є легкоатлеткою, а також тренером. І от вона мені пояснювала всі тонкощі: як правильно тримати руки, як бігати, всі ці бігові вправи і як їх робити. Це така інформація, яка дає тобі поштовх вперед. І неважливо, будеш ти займатись спортом чи ні, це речі, які з тобою залишаються назавжди.
Наталія Бабенко в ролі Оксани Ботурчук / Фото Пресслужба
Я дуже вдячна цьому фільму за можливість більше займатись спортом. Так, це важко. Та з того часу, відколи відзняли фільм, а це майже 2 роки, я завжди повертаюсь до цього. Можу декілька місяців нічого не робити, а потім записатись у зал чи займатись йогою. Тобто ця любов до спорту залишається назавжди.
Хотілось би, щоб таких фільмів в Україні було більше. Щоб для досягнення твоєї мети, давали змогу і час освоїти якісь нові навички. Це дуже цінно.
Мені здається, взагалі потужної спортивної драми бракує українському кіно. В нас багато таких історій і спортсменів, які своїм прикладом показують: усе можливо, якщо докласти зусиль.
Так, і я сподіваюсь, "Пульс" задасть таку хвилю. Всі побачать, що спортивні драми цікаві, є глядач, який приходитиме в кінотеатри, буде не тільки дивитись фільм, але й надихатись побаченим. Люди більше повірять у себе і не боятимуться втілювати свої мрії.
Насправді нам постійно чогось бракує: ми боїмось, що чогось не гідні чи не можемо зробити. Але такими прикладами на українському кіноринку можемо показувати: все можливо. Треба вірити в себе, діяти і йти вперед!
Головні актори спортивної драми "Пульс" / Фото фейсбук фільму "Пульс"
Ні для кого не секрет, що Оксана Ботурчук консультувала цей фільм. Примітно, що саме Ви з усієї знімальної команди найбільше з нею спілкувались. Яку найціннішу пораду отримали від Оксани?
Я їздила до Оксани у Дніпро. Тоді вона мене познайомила зі своєю родиною, а я мала змогу побачити, якою вона є у побуті. Насправді вона не давала якихось порад. І взагалі не втручалась в акторський процес.
Але як людина своєю щирістю, ставленням до життя, відкритістю вона дала мені натхнення. Я рада, що такі люди існують, їх багато.
Найголовніша порада, яку вона не сказала, але яку я сама побачила – це треба бути наполегливим, нічого не боятись і, не дивлячись ні на що, йти вперед. Знаючи таких людей, хочеться на них рівнятись.
Оксана Ботурчук (зліва) і Наталія Бабенко на допрем'єрному показі / Фото Пресслужба фільму
Історія Оксани Ботурчук дуже непроста. Це, без сумніву, незламна жінка, яка вміє знайти сили в собі, щоб подолати всі труднощі. Але й таких перешкод було на її шляху чимало. Який момент у фільмі Вам було найважче зіграти?
Найскладніше було не переборщити з цією сліпотою. В неї поганий зір, але він є. Нам було складно тримати баланс у зображенні цього моменту.
Режисер мене направляв у цьому питанні, підходив і казав, коли треба менше, або більше показувати ваду зору.
Наталія Бабенко з режисером Сергієм Чеботаренком / Фото фейсбук Сергія Чеботаренко
У "бігові дні" зйомки давались складно, давалась в знаки фізична втома. Уявіть: коли в тебе робочий день – 12 годин, і весь цей час ти бігаєш. Це було дуже важко. Спортсмени, мабуть, стільки не тренувались за добу (сміється). Але ми впорались. Це був хороший досвід для мене.
Не знаю, чи будуть в мене ще такі стрічки, але я собі побажала б це. Саме тут я побачила, як можна працювати в команді, якою злагодженою може бути знімальна група і якою натхненною може бути праця. От мені хотілось би, щоб всі так ставились до своєї роботи, із задоволенням бігли на майданчик і просто любили те, чим займаються. В мене був такий якісний приклад: як створюється хороше кіно.
Наталія Бабенко в перший день зйомок "Пульсу" / Фото Пресслужба фільму
Взагалі дуже хотілось би, щоб українське кіно розвивалось, набирало обертів, ставало потужнішим і щоб ми вийшли на якийсь світовий рівень, аби наші стрічки високо оцінювали і знали за кордоном.
Мені здається, ми вже почали виходити на цей рівень. І жанрово українське кіно збагачується, і міжнародних премій щороку більшає. Драма "Пульс" – тому теж доказ.
Так, я погоджуюсь! Наш режисер Сергій Чеботаренко возив стрічку на фестиваль Flathead Lake International Cinemafest (FLIC). У нас було 4 номінації, 2 з яких нам принесли відзнаки у категоріях "Найкращий фільм" і "Найкращий режисер". Я дуже пишаюсь, бо це справді престижно.
Слухайте також "Той день" Океану Ельзи у виконанні Злати Огнєвіч: вийшов новий саундтрек до фільму "Пульс"
Як вважаєте, а які ж проблеми гальмують розвиток українського кіно?
Я думаю, нам не варто боятись фестивальних фільмів. Продюсери, в першу чергу, думають про прокат і спонсорів. Але мені так хочеться, щоб талановиті режисери, оператори, актори, такі ідейні люди з цікавими історіями могли знайти фінансування на свої проєкти. Адже про проблему наркотиків, алкоголю, насилля чи гендерні теми теж потрібно говорити через кіно! Говорити – не в плані щось популяризувати. Ні, навпаки: зробити так, щоб було кіно, яке показало б молоді, як робити не варто, або які наслідки можуть бути.
Зараз багато інформації в Інтернеті, якої їм не варто дивитись, але вони це роблять. Та немає чогось на супротив цьому.
От не треба боятись давати можливості різному кіно. Адже на кожний фільм є свій глядач. Нам не треба бути замкненими в якихось рамках, які нам ставлять. Просто хочеться більше свободи, крил.
Мені здається, "Пульс" вже може надихати. У нас немає чомусь кіногероя, українця, який досягає знакової перемоги завдяки праці. Як гадаєте, Оксана Ботурчук може стати для інших прикладом для наслідування?
Звичайно, і я сподіваюсь, що так і буде. Ця людина своїм прикладом показує, наскільки багато ми можемо зробити. Якщо вірити в себе, наполегливо працювати і йти до своєї мети – все можливо.
Я сподіваюсь, що цей фільм не тільки надихатиме людей займатись спортом, правильно харчуватись тощо, але й дасть можливість людям вірити у свої цілі, впевнено йти до своєї мети і не зупинятись.
Наталія Бабенко / Фото Пресслужба фільму
Ми стаємо щасливими тільки тоді, коли є внутрішня гармонія, коли ми обираємо свій шлях самостійно, а не те, що нав'язано суспільством.
Великий акцент автори сюжету зробили не тільки на боротьбі головної героїні, але й на романтичній лінії. Як змінюється особисте життя Оксани з плином її кар’єри?
Мені здається, жодне кіно не може існувати без лінії кохання. У цьому фільмі також було дві лінії: одна – нещасливе кохання, інша – справжнє, щире.
Ці сцени були дуже гарні, зворушливі, просто красиві. Там було декілька дуже романтичних моментів, які варто побачити.
Наталія Бабенко / Фото Пресслужба фільму
Але акценту на кохання не було великого: всього 2 – 3 сцени, пов'язані з романтикою. Але всі краєвиди, сюжет – це було неймовірно. Я вважаю, що в нашому фільмі все склалось: режисер, актори, оператор – всі разом створили цю красу.
Сподіваюсь, глядачам все сподобається, вони захочуть, щоб їхній поцілунок був саме таким (усміхається). Ну це треба прийти і побачити.
А що залишилось за лаштунками зйомок "Пульсу"?
Ми постійно жартували. Я просто навіть не можу виділити якогось одного курйозу, але в нас на майданчику завжди був сміх, дуже весела атмосфера.
На той час, ми стали однією великою родиною. Ми постійно обіймались, гріли один одного, коли було холодно, сміялись, спілкувались. Було дуже весело. Цей час я із задоволенням згадую і сумую, бо хочеться з цією командою знову попрацювати.
Станіслав Боклан і Наталія Бабенко / Фото Пресслужба фільму
У нас був чіткий сценарій. Але були моменти, коли пробували зробити, як написано, але чогось не вистачало. Тоді я підходила до режисера і казала: "А зробімо так". У відповідь: "Давай". Ми шукали часто компроміси.
Сергій Чеботаренко сам по собі має такий підхід: "Слухай, якщо тобі зараз щось у думку зійде, зробімо, а я вже там підкорегую". Якщо йому категорично щось не подобалось – без обговорень, ми робили так, як він хотів. Але Сергій нікого не сковував і всім пропонував імпровізації
І на останок: чому варто побачити "Пульс" на великому екрані?
По-перше, ще невідомо, коли він вийде на онлайн-платформах. Драматургія, тематика, масштаб фільму "Пульс" – це те, що треба дивитись на великому екрані. Сцени аварії, бігу чи кохання – всі вони по-іншому сприймуться в кінотеатрах.
Я вважаю, що це один із найпотужніших фільмів. Я сподіваюсь, що це так, бо було стільки вкладено праці, любові, душі. Мені хочеться вірити, що глядач оцінить це.
Насправді є багато сумнівних стрічок, на які українці приходять. То чому ж не піти на хороше якісне українське кіно?
Не пропустіть драму "Пульс" у кінотеатрах свого міста! Покази стрічки стартували 22 липня.