Перед прем'єрою довгоочікуваної анімації "Віктор_Робот" уже встиг отримати дві важливі нагороди – премію "Кіноколо" у номінації "Найкращий анімаційний фільм" та приз Глядацьких Симпатій на Одеському Міжнародному Кінофестивалі, чим вже і завоював увагу глядачів. Про успіх, головні меседжі, проблеми в роботі, розвиток анімаційного кіно в Україні – читайте в ексклюзивному інтерв’ю.
До теми Чілдрен Кінофест-2021 оголосив програму: фільмом-відкриттям став "Віктор_Робот"
Які моменти з життя наштовхнули вас стати режисером? Розкажіть про ваш дебют.
У дитинстві, в 6 років, ще до школи, я дивився український мультфільм про оленя із золотими рогами. В якийсь момент я зрозумів, що це намальовані картинки. Я намалював свій перший сторіборд і дуже довго ходив, не міг зрозуміти, що далі з ним робити.
Це був перший такий момент, коли я зрозумів, що хочу зробити фільм,
– поділився Анатолій Лавренішин.
15 років пройшло від ідеї створення картини "Віктор_Робот" до реалізації мрії. Чому так довго? Які були причини, що ви не розпочали виробництво швидше?
То був період, коли я придумував багато історій для створення фільмів. Вирішив назбирати собі портфель сценаріїв. В мене була одна з ідей повнометражного кіно. Після цього я зайнявся іншим проєктом, потім робив короткометражки, дуже багато інших продуктів. Це таке, це технічне. Деякі ідеї мають відлежатися дуже довго. Тому що ідея ідеєю, а, щоб воно переросло в повнометражне кіно – треба багато збирати паралельних сюжетних ліній, якихось моментів, ідей, які ти хочеш втілити. Це займає час.
"Віктор_Робот": новий постер і дата прем'єри / Фото Пресслужба "Артхаус Трафік"
Що надихнуло Вас на створення фільму "Віктор_Робот" про далеке майбутнє?
Це була моя фантазія: як же ж людство буде жити, штучний інтелект буде винайдений, війна відбудеться і трапиться розмежування. Людство буде спілкуватися з роботами в майбутньому. Це була ідея. Момент, який передував – це одна історія. Я пам’ятаю, в якомусь кафе випадково хтось сказав: "Подивись! Довкола всі роботи!". І я думаю: справді, а якщо дійсно ми всі роботи? З цього моменту розпочалася історія головного героя, який в якийсь момент розуміє, що він – робот, але що далі? (Усміхається)
Ескізи до мультфільму "Віктор_Робот" / Фото Сайт фільму
Який сюжет картини? Розкажіть про звичайне життя роботів, що вони відчувають у житті, що їх мотивує?
Дружба робота, механіка, який все ремонтує, з дівчинкою Вікою, яка до цього, в принципі, з роботами навіть не стикалася. Для неї – це, якщо перевести на людське життя, зіткнення із зовнішнім дорослим життям. Тому тут більше ідея розкрити перевтілення дівчинки, показати отримання такого життєвого досвіду.
Цікаво У новому трейлері "Віктор_Робот" розкрили цікаві деталі мультфільму: відео
Ще є також сюжетна лінія самого Віктора, робота, який рятує всю планету. Він намагається розібратися, що йому робити в цьому світі. Адже за сюжетом йому стерли всю пам'ять і він по частинках відновлює своє розуміння.
За сюжетом – дід дівчинки Віки таємничо зник. Чи можемо ми впевнено сказати, що у мультику є нотки детективу?
Так, звичайно. Ми це "вкладали" в сюжетну лінію. Це, власне, є нашою родзинкою у фільмі. Якраз робот розслідує, що ж трапилося з усім світом. Пошук діда – це та сюжетна лінія, яка тримає всю цю історію.
Ескіз до мультфільму "Віктор_Робот" / Фото Сайт фільму
Який меседж несе картина? Для чого ви це робите?
Ну, то таке складне питання (усміхається). Я вже й забув початковий імпульс (усміхається). Насамперед, мені хотілося зробити глядацьке кіно, яке дасть людям дуже світлі емоції після перегляду. Щоб не було такого відчуття, що людині показують якесь похмуре кіно і їй від цього не весело.
Меседж такий: бути чесним, відвертим, щирим. Це базова штуковина, яка закладена в сюжеті. Але там є дуже багато ще інших сенсів. Не буду спойлерити (усміхається),
– розказує Анатолій Лавренішин.
Яка цільова аудиторія вашого фільму? На дітей якого віку ви орієнтувалися, створюючи фільм?
Діти середнього шкільного віку – 8-9 років. Звичайно, ми сподіваємося, що і батькам буде цікаво. Зрештою, батьки приводять дітей в кінотеатр, і вони мають не нудьгувати під час перегляду.
Скільки часу тривало виробництво?
Виробництво фільму почалося з моменту отримання фінансування від Держкіно.
Ми отримали стовідсоткове фінансування,
– зауважив аніматор.
Ми могли вже робити і не переживати за те, що закінчаться гроші. Цей процес тривав 3,5 роки. Через коронавірус і локдаун в нас була перерва, ми довго озвучували фільм і перемонтовували. Навіть зараз ще процес перемонтажу може бути.
Скриншот з трейлеру до мультика / Фото ютуб пресслужби фільму "Артхаус Трафік"
Розкажіть про співпрацю з командою. Чи виникали непорозуміння в роботі, хто за що відповідав?
Ми намагалися порахувати, скільки ж там кінець кінцем брало участь у фільмі. По-моєму, нас було близько 300 осіб. Кількість людей велика, але воно все сферами працює. Є сфера творчого колективу і продюсерів. Це люди, які з самого початку цей фільм робили і до кінця довели. Коли розпочали виробництво, вступила у роботу студія "Червона собака". Там були аніматори, художники, заливщики (художники-мультиплікатори). Там відбувається дуже великий анімаційний технологічний процес.
Було багато людей, приходили студенти. Знову-таки з'явився такий кістяк людей, який тримав всі ці процеси. Вони контролювали, щоб все, зрештою, зійшлося. Це велика заслуга засновників студії "Червоної собаки" Олени Голубєвої і Сергія Мельниченка. Вони займалися всім цим контролем якості виробництва, і, щоб люди ходили на роботу (усміхається).
А творча команда – це Анастасія Добровольська, яка почала писати сценарій ще за 3 роки до початку виробництва. За цей час вона стала Лавренішиною і вже Лавренішиною йшла у виробництво (усміхається). Знову-таки ми писали сценарії, переписували тексти та діалоги весь час.
Там ще був великий шматок роботи – пісні. Оскільки кіно музичне, то в нас були редактори діалогів. Ірина Цілик редагувала діалоги, Марися Нікітюк писала тексти пісень, потім “підключилися” звукорежисерка Марія Нестеренко і композитор Антон Байбаков. Вони записували музику. Це був чорновий варіант. Якщо все влаштовувало, пізніше записували з професіоналами спеціальні треки.
Ірина Цілик редагувала діалоги у "Вікторі_роботі" / Фото Чілдрен Кінофест
Як проходили кастинги на озвучування ролей?
Марія Нестеренко займалася кастингом. Найскладніше для нас було підібрати голос дівчинки, оскільки в нас робот не балакає, а спілкується графічними елементами (вони зрозумілі, але все ж таки це не голос).
Ми розуміли, що дівчинка буде основним персонажем, тому ми ретельно підходили до її відбору серед молодих актрис,
– зауважує аніматор.
Ми їздили до театральних студій, у всякі гуртки. Потім Марія знайшла базу дітей, які займаються дубляжем повнометражних фільмів в Україні. Так поступово ми, відсіюючи те, що нас не підходить, знайшли нашу головну героїню.
Під час запису її голосу в нас був консультант Ігор Колтовський, який, власне, займається з дітьми в дитячих театральних студіях. Він допомагав нам доводити дитину до того емоційного стану, що потрібно. Я сиджу, щось пояснюю, а вона (дівчинка) дивиться на мене і не розуміє. Ігор каже: "Давай так, і так…", і це допомогло. Зважаючи, що Ігор викладав акторську майстерність, він зміг їй пояснити, що потрібно.
Що для Вас було найважчим у виробництві?
Рутина. Тому що на відміну від ігрового кіно, анімація – це довгий процес, треба приходити кожен день, треба сидіти, малювати. Багато чого відбувається за день. Можливо, я як режисер ще бачу в цьому якийсь прогрес, я ж контролював весь процес композитингу і бачив, як воно відбувається. А людям, які працювали на студії, могло бути нуднувато, бо робили одне й те саме. Хоча, це такі речі, що переживаються.
Найскладніше – це віра. Віра в проєкт, віра у фільм, в історію, тому що процес – довгий, багато хто вже зневірився і йшов, – ділиться Анатолій Лавренішин.
Анімація – це дорого?
З усього кіноконтенту, анімація – це найдорожче. Хоча, ще дорожче – це виробництво комп’ютерних ігор. Там пласт комп’ютерного програмування і це ще та робота! Зробити покадрово анімаційне кіно – це довго, дорого і не завжди окупиться.
Це цікаво Олена Кравець і Олександр Педан стали братом і сестрою у пригодницькій комедії
Ви, власне, маєте на увазі повнометражне кіно?
Так. Бо, якщо робити короткометражне кіно, його можна зробити своїми силами і майже безкоштовно. Але, коли це повний метр – це такий об’єм роботи, що тобі потрібно все одно наймати людей і платити гідну зарплату, щоб вони це робили роками.
Є інформація, що глядачі, подивившись трейлер, вважають, що він трохи спойлерить. Як ви думаєте, показ діда у трейлері ще більше підігріває цікавість глядачів чи таки уже розповідає їм про хепі-енд?
А, так, я пам’ятаю, таке було у переписці (усміхається). Ми зійшлися на тому, що, оскільки ми всі в матеріалі, то нам це про щось каже. Ми дивимося трейлер, знаємо це кіно, бачимо спойлер і розуміємо, що це означає. Я думаю, що для глядача, який не знає, про що історія, то для нього цей монтаж зовсім по-іншому відображає суть. Яку вони (глядачі) побачили там сюжетну лінію – мені це невідомо.
"Віктор_Робот" 2021: дивіться трейлер
Тобто такий момент тримає інтригу в глядачів?
Так. Ціль трейлера – зацікавити подивитися. Все ж таки, якщо це спрацювало, це добре.
Безперечно, у мультику не без гумористичних реплік. Розкажіть про мову персонажів.
В нас є деякі персонажі, які мають спілкуватися якоюсь такою дивною напівблатною мовою. Тому Анастасія, коли бралася за фінальний текст сценарію, зробила словничок сучасних комп’ютерних термінів, які трохи перепліталися з лайками, трохи з сучасним кіно, трохи з літературою. Вони дуже гарно доповнили.
Мультфільм "Віктор_робот" / Фото "Нове українське кіно"
Англіцизми також?
Звичайно. Це ж роботи, комп’ютери, програмування… Все ж… це вже комп’ютерна термінологія.
24 червня 2021 року "Віктор_Робот" вийде в українських кінотеатрах. Поділіться вашими переживаннями перед виходом картини та, яких емоцій ви очікуєте від глядачів після прем’єри фільму?
Від глядачів ми очікуємо сарафанного радіо (усміхається). Саме на те, що людина подивиться кіно, напише про це, сфотографує. Таким чином, це приведе більше глядачів в кінотеатри. Це та річ, що має спрацювати, це те, на що ми сподіваємося.
Я переживаю, звісно. Показ на великому екрані перед аудиторією – це завжди хвилює (усміхається).
Ось в одному інтерв’ю ви сказали: "Наші діти мають дивитися українські мультфільми". Як ви вважаєте, скільки в Україні якісних мультфільмів? Назвіть найулюбленіші в Україні та за кордоном.
Діти мають дивитися наш продукт, це вже зрозуміло, ще й на фоні конфліктів з Росією. Контент має бути прив’язаний до тебе, щоб ти розумів, що ти живеш в цій країні, балакаєш цією мовою,
– говорить Анатолій Лавренішин.
Якість контенту українського анімаційного…. Ну є гарні фільми. Дуже багато, власне, з радянських часів залишилося. Я сьогодні навіть переглядав, бо вирішив зробити список фільмів від "Віктора_Робота". Про фантастику, яка сама на мене вплинула свого часу і лягла в основу мого фільму. От мені дуже сподобалося кіно за мотивами Стівена Кінга "Бій". Історія, в якій один мафіозі посилає вбити іншого з допомогою набору дронів. В дитинстві це виглядало так – "о, солдатики шевеляться", а зараз це реальний сценарій в нашому світі.
З сучасних українських фільмів – це "Викрадена принцеса" і зараз готується повнометражна адаптація до "Петрика П’яточкіна". Це може бути цікаво.
Мультфільм "Віктор_робот" / Фото "Нове українське кіно"
На якому етапі розвитку анімаційного фільму ми зараз "стоїмо"? Чого бракує українським мультфільмам?
Мабуть, зародження індустрії.
За 30 років незалежності в нас всього 4 повнометражні фільми, – розказує Анатолій Лавренішин.
Так виходить, що приблизно раз в 6 років випускається один, а має бути хоча б кожного року. Тоді люди, які це роблять, натренують руку і робитимуть це все краще і краще. Треба, щоб були більші студії, більше інвестицій. Важливо, щоб продукт дійшов до глядача, отримав фінансову основу цього всього і отримав емоційний відгук людей.
На днях натрапила на інформацію, що видавництво "Ранок" видаватиме книгу про "Віктора_Робота". Чия це була ідея?
Це ідея Анастасії Лавренішин, оскільки вона писала сценарій, який закінчила на початку виробництва і два роки ходила з думкою – а що ж далі? У нас стільки ідей, стільки всього придумано, весь цей Всесвіт. Під кінець виробництва фільму ми вирішили все ж таки проконсультуватися з науковцем. Ми знайшли людину – Тетяну Ковальчук-Скороходик. Вона займається астрологією, астрономією, планетами і космосом. От ми їй показали це кіно і спитали: "Так, слухай, а скажи нам, будь ласка, а там все правильно?". Вона сиділа дивилася, написала багато тексту: "Так, чи так ось це може бути, ця енергія може трансформуватися в цю енергію, роботи можуть робити це…".
"Щоденник збирача планет" / Фото з фейсбуку Анастасії Лавренішин
Ого, та це цілий Всесвіт, який треба описати,
– в якийсь момент сказала Анастасія.
У фільмі все ж – деталі цього Всесвіту, а хотілося б описати його ще більш цілісно. Тому й з’явилася ідея написати цю книжку. Ми довго думали, що ж написати, тому що просто переповісти історію – було б нецікаво. Вирішили зробити "Щоденник збирача планет" про цього самого діда. Ми слідкуємо за ним ще з дитинства, зі школи. Він закохується в дівчину Зоряну, вони роз’їжджаються по різних планетах і от він придумує, що він зробить для неї Сонячну систему. Вони там будуть жити разом. Таким чином, Настя з допомогою нашого астрофізика, книжку написала швидко, здається, за літо.
Я так розумію, ви хвилювалися, щоб фактичний матеріал весь був правильним?
Ну так, щоб логіка була. Тетяна Ковальчук-Скороходик давала свої коментарі – технічні і наукові. До книжки в нас був доволі серйозний підхід.
До теми Війна починається з маленьких людей, – Наталка Ворожбит про фільм "Погані дороги"
Що ви хочете ще спробувати у своїй режисерській кар’єрі? Поділіться з нами вашими планами на найближче майбутнє.
Планів багато, але не хочеться розказувати, щоб в мене все вийшло (усміхається). Дуже цікавить інтерактив. В мене був проєкт "Люба Жу", в основі якого збірка інтерактивних казок Анастасії Лавренішиної. Дуже хочеться його доробити, і, окрім того, зробити таку кросмедійну платформу, де буде і анімація, інтерактивні казки та друкований матеріал. Важливо, щоб весь час це поєднувалося між собою. І тут, власне, ідея створення книжки за "Віктором_Роботом" – хотілося, щоб був світ довкола цього.
Мультфільм "Віктор_робот" / Фото "Нове українське кіно"
Традиційно, на завершення бесіди пропоную Вам невеличкий бліц.
Кіно чи книга?
Я більше люблю кіно. Я пішов би в кіно, якщо буде можливість (усміхається),
– ділиться Анатолій Лавренішин.
1 порада режисерам-початківцям.
Краще працювати зі сценарієм і мати чітке розуміння драматургії.
Ваші 3 емоції, коли ви завершите проєкт.
- Спокій, якщо проєкт вдалий;
- Радість, якщо публіка реагує. Тому що після перегляду, ти отримуєш таку хвилю емоцій, що тебе наповнює надовго;
- Розуміння, що треба робити, навіть, якщо кіно невдале. Все одно, треба рухатися далі. Зупинятися неможливо.
3 українські мультфільми, які має побачити кожна дитина.
- "Як Петрик П'яточкін слоників рахував";
- "Капітошка";
- "Доктор Айболит".