Перед прем'єрою "Скаженого весілля 3" журналісти 24 каналу залюбки поспілкувались з талановитою актрисою та дізнались чимало цікавих деталей про майбутню новинку кіно. Як проходили зйомки фільму в час пандемії, які сюрпризи готують Середюки цього разу та який курйоз із ромами стався у перші дні зйомок – про це та більше читайте в ексклюзивному інтерв'ю з Лесею Самаєвою.
Рекомендуємо Цигани внесли свій колорит в цей фільм, – Любомир Левицький розкрив деталі "Скаженого весілля 3"
"Скажене весілля" – один з найкасовіших фільмів України. Не секрет, що Юрій Горбунов прискіпливо відбирав акторів на головні ролі. Як Вам надійшла пропозиція зіграти Галину Середюк?
Я пам'ятаю, як мене запросили на кастинг. Я не знала, що цим займається Юрій Горбунов. Було кілька разів таке, що ти закохувався в матеріал, а потім тебе не затверджували. З досвідом я маю такий принцип – до того моменту, як не затвердять на роль, особливо намагаюся в матеріал не занурюватися і не закохуватися.
Коли мене запросили на цей кастинг, я прийшла, мені дуже все сподобалося. Пам’ятаю, я повернулася додому і своєму чоловікові Андрію Самініну, чудовому, блискучому акторові, кажу: "Андрію, мене на такий кастинг запросили, такий класний матеріал, мені так все сподобалося. Ну все, вічно, якщо мені щось подобається, то мене не затвердять" (сміється).
Але тим більше було потім приємно, коли мене таки затвердили на роль, а ще вдвічі було приємніше, коли потім я дізналася, що продюсер Юрій Горбунов. І я вже із задоволенням занурилася в матеріал.
Знімальна група "Скаженого весілля 3" / Фото Пресслужба
З Юрою Горбуновим ми навчалися на різних курсах, але в одного педагога Леоніда Артемовича Олійника. Тільки він навчався раніше, на курсі з покійним Віталіком Линецьким – відомим актором, а я пізніше. І тому до Юри в мене теплі почуття, бо я знаю, що він у мого педагога закінчував курс. А всі його учні – гарні люди, я це знаю.
Режисер 3 частини "Скаженого весілля" – Любомир Левицький, двох попередніх – Влад Дикий. Чи відрізнявся їхній підхід до зйомок? Яка загалом була атмосфера на знімальному майданчику?
Чесно кажучи, обидва режисери чудові! З Владом ми були першопрохідці, все було вперше, дуже відповідально. З ним ми створювали характери. Ми його дуже слухали, він завжди нас просив не додавати щось своє, щось зайве, він відчував лаконічність гумору, що його треба вчасно закінчити.
Актори люблять ще додати, і ще трішки, і ще додати щось своє. Влад нас зупиняв. Я вважаю, що це було дуже правильно і зіграло свою роль в успіху картини. З ним стався вибух, шалений успіх.
З Любомиром Левицьким було чудово працювати. Я вже знала це прізвище, і мені було цікаво з ним попрацювати. Він нам довіряв в тому плані, що ми вже відчуваємо свої характери, ми вже їх знаємо – це вже 3 частина.
Леся Самаєва, Любомир Левицький і Назар Задніпровський / Фото Пресслужба
З обома режисерами було дуже весело, була атмосфера відкритості. Мені здається, інакше і неможливо знімати комедії.
Ми всі дуже здружилися. Тому окрім зіркової ролі у вибуховому проєкті – найкращій комедії року, я дуже вдячна, що отримала багато друзів. Коли немає зйомок, ми спілкуємося, ходимо один до одного на вистави, зідзвонюємось. І це говорить саме за себе про те, яка була атмосфера під час зйомок. Підібрався класний колектив – я вважаю, що це заслуга продюсерів, тому що підсвідомо кожна людина все одно підбирає своїх людей. І я вдячна тому, що наші продюсери такі людяні.
Варто знати Чого бракує українській кіноіндустрії: відверте інтерв'ю з режисером Любомиром Левицьким
Чи імпонує Вам героїня Галина. Що Вам у ній подобається, а що Ви б хотіли змінити?
"Скажене весілля" – це комедія про нас, і тому людям настільки смішно і настільки в кайф, бо розуміють, що якщо це не про нас, то точно про наших сусідів. Не хочу багато спойлерити, хочу, щоб всі пішли і самі подивилися (сміється).
Галина – це дуже впізнавана для нашого менталітету дружина, шия, яка крутить головою, дає Василю відчути, що він голова всього процесу, а насправді рубить своє.
Коли я створювала її, зробила їй таку манеру – дивитися трохи з-під лоба. Це її захисна реакція, вона думає, як відреагувати чи зманіпулювати своїм плачем, чи піти в атаку. Владу це дуже сподобалося.
Неперевершена Леся Самаєва у "Скаженому весіллі" / Фото Пресслужба
Галина – типова жінка для українського суспільства. Мені дуже імпонує, що вона любить свою родину, чоловіка, дітей, вона цим живе, справжня берегиня.
В перших 2 частинах вона була на стороні дітей, їх підтримувала, а у "Скаженому весіллі 3" вона вирішила трішечки брикнути.
Вважаю, що кожен проживає своє життя, тому батьки не повинні нав'язувати свої принципи. Все змінюється, і кожне покоління проживає своє життя інакше. І в цьому кайф, в цьому прогрес.
Чого загалом глядачам чекати від "Скаженого весілля 3"? Які витівки готують Середюки?
Дуже сподіваюся, що 3 частина буде просто прекрасна, вибухова. Ми працювали з чудовими людьми – ромським театром "Романс". Знаєте як ми, наприклад, приходили на знімальний майданчик, як сірі мухи. Наші гримери своїми золотими ручками починали нас приводити до ладу (сміється). А актори циганського театру "Романс" приїздили підтягнуті, з макіяжем, в костюмах, готові працювати.
Звичайно, ця енергія, енергія ромів, я вважаю, що вона буде просто вибуховою. Інакше і бути не може. Я сама це відчула.
Знаєте, коли читала сценарій, для себе подумала, що абсолютно вірю і довіряю нашим продюсерам і сценаристам. Я розуміла, що все буде добре, але якогось захвату не відчувала. А коли опинилася на знімальному майданчику, відчула цю енергію і гумор.
Я пам'ятаю, був такий дотепний епізод, це буквально один з перших днів, коли Василь Середюк обходить усі кімнати свого дому, а в кожній з них на ночівлі зупинились роми. В останні двері, куди він заходить, – це ванна кімната, де сидить розлючена Галина, бо спати більше нема де (сміється).
Я якось зрозуміла тоді, що насправді прийшов табір і поселився в домі. Це дотепно, і оригінально, і зрозуміло всім, бо коли родичі звалюються на голову, ти і відмовити не можеш, і твоє життя перетворюється у суцільний безлад і жах. Мені здається, це буде нашому менталітету зрозуміло і дуже смішно.
Дивіться також Українські фільми 2020 року, за які не соромно
Це вперше до "Скаженого весілля" приєднались цигани і навіть були консультанти з ромських традицій. В комедії покажуть не тільки їхні чудові вбрання, але й культуру. Що Вас вразило найбільше?
У нас історично так склалося, що, коли козаки йшли в похід, дівчата залишалися за головних. І тому у нас менталітет такий, що жінки дуже сильні і відчувають себе головними, дуже часто з чоловіками на рівних, як партнери. У ромів дуже цікаво і приємно, що жінки відчувають, що чоловіки головні. Це дуже цікаво і класно, це інакше, ніж у нас. Може бути весело, але коли Крикунов на когось гляне таким поглядом – жарти закінчуються. Тут одразу відчувається авторитет у кожному слові, кожному погляді, і це вражає.
"Скажене весілля 3" – це не тільки комедія, але й драма, яка порушує багато соціальних питань. Яка сцена далась Вам найважче? Який фрагмент буде найемоційнішим?
Мені дуже подобається фінальна пісня. Я взагалі вважаю, що люди дуже люблять цю франшизу, заслужено люблять, бо наш український рід разом з цим кіношним проєктом отримав прекрасні пісні, які написав Потап. Для весілля тепер є пісні на будь-який смак (сміється).
Фінальна композиція настільки душевна для мене. Коли ми знімали фінал, я захворіла і погано себе почувала. Це була глибока ніч, коли ми знімали саме весілля, і треба було танцювати. Було холодно, мені, скажімо, так нічого грати не треба було. Коли я чула цю чудову пісню з прекрасними щемливими душевними словами, в мене в душі все відгукувалося, і це відчуття дуже подобалося.
Взагалі я дуже люблю фінали наших картин, коли скажена сімейка розбирається, розбирається, а в кінці завжди йде до примирення. Ось це щемливе розуміння, що сім'я – це головне. Треба розуміти один одного, підтримувати один одного, бути лояльними одне до одного – за це я теж люблю наш проєкт. Тут все весело і дотепно, але є така приємна вертикаль, справжня тема, на яку виходить кіно, автори, актори: "Сім'я – це головне". Для мене це ключова думка в усіх трьох частинах.
Кадр зі "Скаженого весілля 3" / Фото Пресслужба
У трейлері звучить фраза "Поженили всіх". Чи відчуваєте Ви якусь ностальгію, адже ви у "Скаженому весіллі" від початку трилогії?
Ми знімали в дуже важких умовах. COVID-19, постійні тести, ми завжди переживали, що хтось захворіє. Знаєте, актори знімалися паралельно в інших проєктах, тому ти не застрахований. Не дивлячись на такий важкий процес, все одно була ностальгія. Ну як це, ми за 3 частини звикли, що кожного літа зустрічаємося для того, щоб одружити когось з дітей (сміється).
Ми сміялися, казали: "Може, є ще якась доня, просто ми про неї забули і зараз вона з'явиться". Жартували, звичайно. Але це від того, що хотілося ще. Безумовно, ностальгія була дуже сильна.
Чому "Скажене весілля 3" потрібно подивитися на великому екрані? І на які деталі глядачам варто звернути увагу?
Майже рік уже лютує COVID-19. Ми не у своєму звичному житті, скажімо так. Я вважаю, що наше "Скажене весілля", реліз якого стартує напередодні весни, зняте з таким гумором, з такою любов’ю.
Кожна людина, яка піде в кінотеатр, отримає силу, позитив, заряд повернутися до звичного життя без масок і карантинів. Але, звісно, дотримуватиметься карантинних обмежень.
По-друге, я радила б посміятися, а в кінці звернути увагу на фінал, саме на те, що терпіння, розуміння, любов, сім'я – головне. Наше кіно про це нагадує, дає заряд позитиву, але і вказує на важливі для кожної людини речі.
"Скажене весілля 3": дивіться трейлер
Як і режисеру "Скаженого весілля 3" Любомиру Левицькому, на завершення чудової бесіди пропонуємо пройти невеличкий бліц.
- Якого кіно не вистачає Україні?
Мені здається, що нам треба в принципі знімати дуже багато кіно. І різного. В нас є така ностальгія, яка мені, чесно кажучи, не подобається. От був у нас великий Параджанов. Чомусь з тих пір багатьом режисерам здається, чим образніше, заплутаніше, "поетичніше" кіно вони знімуть, тим це буде крутіше. А мені здається, що у нас проблема саме в тому, що ми не можемо просто розказати історію, поєднати там гарних акторів.
У нас є все для кіно: прекрасні професіонали, режисери, оператори, костюмери. Усі цехи, які знімають кіно в нас, настільки блискучі професіонали, що ти просто дивуєшся і радієш, як це все настільки рясно вродило в Україні. Тому у нас є всі умови, щоб знімати чудове кіно.
Вже мікс того, що над ним будуть працювати професійні люди, додасть глибини. Навчімося розповідати ясно історії, не тяготіти постійно до поетичного кіно, яке вже блискуче втілив Сергій Параджанов. І хай це буде блискуча сторінка нашого кінематографу.
Я дуже любила фільм "Пропала грамота", "Тіні забутих предків". Дуже любила кіно про динозаврів, про басмачів.
- Пам’ятаєте свої перші враження від того, що побачили своє ім’я на афіші чи в титрах кіно?
Було дуже приємно. Але я скажу чесно: завжди з напруженням чекаю, бо мене часто плутають. Я – Леся Самаєва, в паспорті записана так і батьки завжди називали мене Лесею, а не Олесею. Чомусь для багатьох органічніше і легше казати Олеся, і я завжди зі замиранням чекаю, бо іноді плутають, і в титрах так пишуть.
Це здається дрібничкою, Олеся чи Леся, але якщо людина звикає, що вона з дитинства, або як каже Василь Середюк, з дідів-прадідів (сміється), що вона Леся, то навіть маленька буква "о" і я завжди напружуюся.
- Як зацікавити молодь в походах в театр, спонукати до читання книжок?
Мені здається, театр не повинен гнатися за сучасністю. В театр люди ідуть за живою емоцією, яку вони отримують тут і зараз. Мені здається, театр привабливий і завжди буде таким, і ніколи не стане він не актуальним, бо це абсолютно унікальне переживання, коли ти просто зараз, у цю секунду, разом з актором проживаєш якусь психологічну метаморфозу. Тому театри можуть займати класичну нішу, куди люди йдуть за справжніми емоціями. Театрам не обов'язково гнатися за комерційним успіхом.
Насправді у нас театральні актори абсолютно не розкручені. Я пам’ятаю, у моєму дитинстві були фотокартки з акторами, я роздивлялася їхні обличчя. А зараз якщо подивитися десь у глянці, то ви побачите людей, які співають, ведуть якісь програми, а акторів, які своє життя віддають професії, ви рідко побачите там. Мені здається, це великий пробіл.
А ще кіно. Цікаво, що чим більше гаджетів, чим більше людина поринає в незрозуміле життя, якого не існує насправді, тим більше мені здається, що пішло тяготіння до походів у кінотеатри. Люди – це істоти, яким потрібно бути разом, в зграї. Тому кіно – це можливість усім разом переживати емоції, які ти не переживеш, коли дивишся телевізор у себе вдома, наодинці. Тому я вірю, що і кіно, і театр будуть завжди жити, їх просто треба популяризувати.